ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Суть поняття оплата праці.
В процесі виробничого споживання предмети праці переробляються з метою отримання продуктів і інших предметів споживання або засобів виробництва. При цьому знаряддя праці і робоча сила зношуються, тому є об'єктивна необхідність в постійному технічному обслуговуванні, ремонті і відтворенні знарядь праці, підтримці в працездатному стані, збереженні, поліпшенні і відтворенні робочої сили. У економічному плані дотримання правил техніки безпеки і охорони праці, лікування працівників (здібних до праці людей), їх живлення, створення всіляких умов для забезпечення життя як працівників так і їх дітей, підвищення кваліфікації працівників і освіта дітей працівників, а також інші заходи щодо відновлення і відтворення робочої сили не відрізняються від процесів по технічному обслуговуванню, ремонту і відтворенню знарядь праці. В той же час відтворення знарядь праці зрештою підпорядковано цілям по відтворенню робочої сили.
Якщо витрачання матеріальних і фінансових ресурсів на технічне обслуговування, ремонт і відтворення знарядь праці визнається виробничим споживанням, то і витрачання таких же ресурсів (у мінімально необхідній кількості) на збереження, підтримку в працездатному стані, поліпшення і відтворення робочої сили необхідно визнати виробничим споживанням.
В умовах існування натурального господарства засобу виробництва в ч основному знаходилися у власності общини, відтворення робочої сили проводилося шляхом споживання членами сім'ї виробничої продукції (продовольства і інших предметів споживання, використання побудованого
житла).
В умовах же товарного виробництва відбулося відділення, зокрема
насильницьке, робочої сили від засобів виробництва, позбавлення здібної до
праці людини права власності на засоби виробництва. З настанням
капіталізму робочі і службовці вимушені надавати себе власникові засобів
виробництва в тимчасове користування за плату. Розмір цієї плати залежить
від ряду чинників, зокрема від кількості і якості праці найнятих робітників,
тобто від продуктивності їх праці.
Плату за наймання робочої сили прийнято називати оплатою праці. В умовах дії товарно-грошових відносин, як правило, проводиться грошова оплата праці, тобто робочим і службовцем видається еквівалент матеріальних ресурсів (продовольства і інших предметів споживання, частини житла) і послуг, що надаються їм і членам їх сім'ї. Оплата праці, на перший погляд і формально, є платою за наймання, де наймодавець і об'єкт найму співпадають. По суті ж вона є виробничим споживанням матеріальних ресурсів і послуг, тому плата за наймання списується на собівартість вироблюваної продукції, що є базою для визначення ціни продажу.
Таким чином, заробітна плата − це основна частина коштів, що направляються на споживання, що є часткою доходу (чисту продукцію), що-залежить від кінцевих результатів роботи колективу і розподіляється між працівниками відповідно до кількості і якості витраченої праці, реальним трудовим внеском кожного і розміром вкладеного капіталу.
Економісти часто застосовують термін "праця" в широкому сенсі, включаючи оплату праці;
1) робочих в звичайному розумінні цього слова (самих різних
професій);
2) різнопрофільних фахівців - юристів, лікарів, стоматологів,
викладачів і т.д.
3) власників дрібних підприємств - перукарів, водопровідників, майстрів по ремонту телевізорів і безліч різних торговців - за трудові послуги, що надаються при реалізації їх ділової активності.
Хоча на практиці заробітна плата може приймати різну форму (премії, гонорари, комісійні винагороди, місячні оклади), все це можна позначити терміном "заробітна плата" для позначення ставки заробітної плати в одиницю часу - за годину, день і т.д. Це позначення має визначені перевага для розуміння в тому сенсі, що ставка заробітної плати є ціна, що виплачується за використання одиниці послуг праці. Це також допомагає чітко розмежувати "заробітну плату" і "загальні заробітки" (останні залежать від ставки заробітної плати і запропонованої на ринку кількості годинника або тижнів послуг праці).
Необхідно розрізняти грошову, або номінальну, і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень і т.д. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату, - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати. Очевидно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на набуваючи товари і послуги. Відзначимо, що зміна реальної заробітної плати в процентному відношенні можна визначити шляхом віднімання процентної зміни в рівні цін з процентної зміни в номінальній заробітній платі. Так, підвищення номінальної заробітної плати на 9% при зростанні рівня цін на 5% дає приріст реальної заробітної плати на 4%. Відзначимо також, що номінальна і реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в одну і ту ж сторону. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна заробітна плата в те ж саме час - зменшитися, якщо ціни на товари ростуть швидше, ніж номінальна заробітна плата.
Розрізняють основну і додаткову оплату праці. До основної відноситься оплата, що нараховується працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних робіт: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і почасовщикам, доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за наднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робочих і т.п.
До додаткової заробітної плати відносяться виплати за час, що не пропрацьовано, передбачені законодавством по праці: оплата чергових відпусток, перерв в роботі матерів що годують, пільгового годинника підлітків, за час виконання державних і суспільних обов'язків, вихідної допомоги при звільненні та ін.
В умовах ринкової економіки на величину заробітної плати впливають ряд ринкових і позаринкових чинників, внаслідок чого складається певний рівень оплати праці.
Серед ринкових чинників, що впливають на ставку заробітної плати і на кон'юнктуру ринку праці, можна виділити наступні (див. рис. 1.1).
Зміна попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг, при виробництві яких використовується дана праця. Зниження попиту на ринку товарів і послуг (в результаті зростання цін на них, зниження доходів споживачів, зміни споживчих переваг, витіснення новими товарами) веде до скорочення об'ємів випуску, а отже, до падіння попиту на використовуваний ресурс праці і погіршення, умов найму. Навпаки, підвищення попиту на товари і послуги може привести до зростання попиту на працю і підвищення ставки заробітної плати.
Рисунок 1.1− Чинники формування заробітної плати на підприємстві.
Корисність ресурсу для підприємця (співвідношення величини граничного доходу від використання чинника праці і граничних витрат на цей чинник). Збільшення попиту на працю багато в чому залежить від того, як довго підприємець може використовувати екстенсивні чинники зростання прибутковості свого підприємства. Інакше кажучи, як довго буде економічно ефективним залучення додаткових працівників при незмінних характеристиках інших чинників виробництва, зокрема технічній оснащеності.
Еластичність попиту на працю за ціною. Підвищення ціни ресурсу (наприклад, зростання ставки заробітної плати під тиском профспілок), збільшуючи витрати підприємця, веде до зниження попиту па працю, а отже, до погіршення умов найму.
В той же час еластичність попиту на працю за ціною (його реакція на коливання ціпи праці) не завжди однакова і залежить від:
- характеру динаміки граничного доходу. Так, якщо граничний дохід знижується поволі (трудомісткі галузі з високою питомою вагою ручної праці), то зростання цін на ресурс праці викликає повільне зниження попиту на ринку праці, тобто еластичність попиту за ціною слабка. Навпаки, якщо можливості отримання віддачі від додаткового залучення працівників вичерпуються швидко (різке зниження граничного доходу), то підвищення ставки заробітної плати викличе різке падіння попиту на працю, тобто в цьому випадку попит на ринку даного ресурсу праці високо еластичний; долі витрат на ресурс праці у витратах фірми. Чим вище частка витрат на працю в загальних витратах виробництва товару, тим більше попит на працю залежить від ціни праці, оскільки зміна витрат на оплату праці багато в чому визначатиме динаміку загальних витрат;
- еластичності попиту на товари, при виробництві яких
використовується дана праця. Наприклад, попит на такі продукти
харчування, як хліб, сіль, мало залежить від ціни на них, тому і
попит на працю, використовувану при їх виробництві, у меншій
мірі залежатиме від його ціни.
Взаємозамінність ресурсів. Розглядаючи дію даного чинника, слід
зазначити, що можливості працедавця знижувати, витрати на працю при
незмінній технічній базі істотно обмежені. Річ у тому, що в ціні праці
присутній так званий ефект храповика. Іншими словами, ставка заробітної
плати, будучи цілком рухомою, у бік збільшення, практично не рухається у
бік зменшення при зміні кон'юнктури на ринку праці. В цьому випадку
встає питання про можливість заміщення живої праці продуктивнішою
технікою.
Така взаємозамінність ресурсів, наявність на ринку
продуктивнішої техніки може надати двояку дію на умови найму і
кон'юнктуру ринку праці залежно від того, який ефект буде переважно для
працедавця. Можливі два варіанти: 1) так званий ефект заміщення,
тобто скорочення кадрів при незмінному або зростаючому випуску
продукції в результаті впровадження нової техніки. Попит на ринку праці
скорочується, працівники, що вивільняються, збільшують пропозицію
праці, що в сукупності погіршує умови найму і можливості підвищення
заробітної плати. 2) - так званий ефект зростання об'єму
випуску в результаті застосування високопродуктивної техніки, який
значно знижує середні витрати виробництва і підвищує його вигідність. В цьому випадку попит на робочу силу не матиме чіткої тенденції до
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
