Загальновживана лексика китайської мови сприймає незначну кількість фонетичних запозичень. До цієї лексики найбільш близька суспільно-політична термінологія, тому у цій галузі лексики також уникають використання фонетичних запозичень і широко вживаються кальки.
Проте і в сфері спеціальної лексики фонетичні запозичення займають вельми незначне місце. Так, за даними І. Д. Кленіна, з 4961 словникових одиниць, що увійшли в «Тлумачний словник китайських військових термінів», фонетичні запозичення складають всього лише близько 40 термінів [17].
Значна кількість фонетичних запозичень зустрічається серед власних імен усіх типів. Процент фонетичних запозичень серед такої категорії слів набагато більший, ніж серед інших слів. Пояснюється це специфікою значення власних імен, які співвідносячись з класом речей, мають своє значення в назві і тільки; ніяких понять вони не виражають.
При запозиченні іноземної власної назви, мова-реципієнт передає її у більшій мірі в такому вигляді, в якому вона існує в мові-джерелі. Наприклад: “ъ“аЉў Rineiwa - Женева, ”њЋz‰И Mosike - Москва, Ћz“Б Niuyue - Нью-Йорк, але нерідно зустрічаються випадки, коли звучання певної власної назви майже не співпадає з оригіналом, наприклад: Hrvatska - ЌЋ’n Keluodiya - Хорватія, Magyarorszag - ™±‰е—? Xiongyali - Угорщина, Cesko - Џ·ЌЋ Jieke - Чехія. Причиною такого запозичення можуть бути різні історичні процеси або ж взаємозв'язки між різними державами: так, протягом історичних подій власні назви можуть змінюватися, і нерідко, коли інші народи продовжують вживати або ж застарілі назви, або ж ті, з якими у них найбільше асоціацій по відношенню до певного народу та його країни. Також через вторинне запозичення власних назв можуть відбуватися деякі видозміни: коли назва певного явище фонетично запозичується іншою мовою, можливі певні зміни у фонетичному наслідуванні даного слово згідно з фонетичною системою мови-реципієнта. Часто в інші мови народів, які знаходяться поряд, потрапляє фонетичний образ назви не оригіналу, а вже трансформованого іншомовного запозичення з сусідніх мов. Тому можливі такі суттєві відмінності певної власної назви у мові-джерелі та мові-реципієнті [12].
Ієрогліфи мало пристосовані до передачі звукового складу як іноземних, так і власне китайських слів, оскільки вони записують не окремі звуки і навіть не склади, а односкладові слова чи односкладові морфеми як цілісність. Але справа не тільки в ієрогліфах як таких, а ще й в особливостях усної форми китайської мови, яка так само мало сприйнятлива до іншомовних фонетичних запозичень, як і письмова форма. Крім того, досвід введення латинського алфавіту в китайську мову як допоміжного письма не дав помітного зросту фонетичних запозичень в китайську мову. Характерно, що в'єтнамська мова, яка вже давно використовує систему букв замість ієрогліфів, надалі продовжує досить обмежено сприймати запозичення з індоєвропейських мов [10].
У китайській мові існує тенденція витіснення фонетичних запозичень семантичними. Так, наприклад, слово телефон першопочатково (певно, на самому початку XX століття) ввійшло в китайську мову у формі фонетичного запозичення ъє—Ґ?delufeng. Проте його витіснило кальковане слово –§Ћz?dianhua (дослівно: електро-розмова). Те ж саме відбулося з фонетичними запозиченнями ?уЌЋ yinke (чорнила) та ъєЌЋќfђј demokelaxi (демократія): їх замінили власне такі семантичні запозичення, як –nђ… і –ЇЋе.
Серед іншомовних запозичень, які існують у китайській мові, в одиничних випадках зустрічаються пари так званих абсолютних синонімів. Це явище має місце в тих випадках, коли одне і те ж поняття отримує своє позначення двояко: за допомогою фонетичного запозичення і шляхом запозичення семантичного, наприклад: ‰ѕЋЛ?(qiema - фонетичне запозичення) і •ёЋЛ (семантичне запозичення) - гама-випромінювання, ?ў?–@—±Ћq (a'erfa - фонетичне запозичення) й Ќb—±Ћq (семантичне запозичення) - альфа-частинка (детальніше у п. 2.5.).
Отже, через специфічність китайської мови, а саме - ієрогліфічну писемність та надання китайцями кожному ієрогліфу певного значення, кількість фонетичних запозичень невелика, до того ж - китайська мова характеризується фіксованою кількістю складів і чітко обмеженою сполучуваністю звуків. Тому, можна виділити такі види адаптації фонетичних запозичень - повну, неповну, часткову, але крім цих також можливі варіанти, коли значення ієрогліфів передає внутрішній зміст іншомовного слова, а його звучання близьке фонетичному образу слова з мови-джерела, а також при підборі ієрогліфів, якими записують фонетичний образ іншомовних слів, керуються бажанням привернути особливу увагу до нового явища, тобто значення ієрогліфів у сумі несуть певне повідомлення.
2.2 Семантична адаптація запозичень
Як вже було зазначено вище, основна маса термінології та нової лексики є запозиченими. Крім фонетичної адаптації, процес калькування (калька фр. calque «копія» - ? fangyi - особливий вид запозичення: утворення нового фразеологізму, слова, або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента) також виступає як ще один вид адаптації запозичення. Проте слід мати на увазі, що це переклад особливий, при якому в мові, яка запозичує, з'являються нові слова. З точки зору структури ці слова складаються з китайських лексичних елементів, а з точки зору виникнення - це запозичення. Тому природа кальок подвійна: з однієї сторони - це власне слова китайської мови, а з іншої - це запозичені іншомовні слова, до того ж запозичується лише тільки значеннєва сторона.
Семантичні запозичення є складними словами, які переважно складаються не менше ніж з двох морфем. В. І. Горєлов розділяє кальки, які існують в китайській мові, відповідно до властивих їм особливостей, на два типи: структурні кальки й кальки етимологічні. А за В. В. Івановим їх можна розділити на власне кальки (які він також розділяє на два підтипи: етимологічні та структурні кальки), напівкальки та семантичні кальки, але крім цих трьох основних видів кальок, дослідник ще виділяє один вид, який займає проміжне місце між структурними та етимологічними кальками. Це кальки, котрі вміщують у себе структурні та етимологічні принципи, наприклад: слово –Ђ“V?O motianlou «хмарочос» (англ. «sryscraper»): –Ђ mo - «чіпати», “V tian - «небо» дають буквальний переклад англійських значеннєвих коренів. Тобто, структурні відношення дії та об'єкту, які виражені в англійській мові, передані і в китайській. Що ж до третьої граматичної морфеми, в англійській мові вона має значення «діяч», а в китайській - ?O lou - «будівля». Завдяки цій морфемі відбувається семантичне переосмислення. Таким чином, китайський варіант, зберігаючи кількість морфем англійської мови, суміщає в калькованому слові структурний та етимологічний принципи [13, с. 106].
2.3 Структурні кальки
Структурні кальки - це слова, які запозичують семантико-морфологічну структуру іноземного слова або номінативного словосполучення, тобто копіюється словотворча модель лексичної одиниці. Цей вид кальок запозичує зовнішню форму, або, як іноді говорять дослідники, образ іншомовного слова, або словосполучення та дають буквальний переклад його структурних елементів. Для прикладу розглянемо такі кальки: кінська сила (з англ. «horsepower» (horse + power) - кількість сили, яку може виділити кінь за хвилину. Цей термін був встановлений британцем Дж. Ваттом. Китайці передали нове поняття за допомогою перекладу кожної частини слова-оригіналу: Ћq (horse) + —Н (power) = Ћq—Н), важка вода (Џdђ… zhongshui «важкий + вода» - з англ. «heavy water». Ця речовина була створена американцем Ґірбертом Н. Левісом [51].
У китайській мові це явище передається дослівним перекладом: «heavy» - Џd + «water» - ђ… = Џdђ…), «блютуз» (з англ. «Bluetooth»: «Blue» (синій) + «tooth» (зуб)». Специфікація Bluetooth була розроблена групою «Bluetooth SIG». Китайці, запозичивши це поняття, переклали його дослівно: «Blue» - :Њґ (синій) + «tooth» - ‰е (зуб) = :Њґ‰е), ?H‰‰ (з англ. «roadshow»: «road» + «show» - вистава трупи на гастролях. Ієрогліф ?H має значення «дорога», а ‰‰ - «вистава, виступати», тому адаптувалося іншомовне запозичення через дослівний переклад слова-оригіналу - ?H = «road», ‰‰ = «show»).
Особливий вид запозичень складають японські слова (японізми), які увійшли в китайську мову. Через те, що ці слова записані китайськими ієрогліфами, за своїм зовнішнім виглядом та словотворчою структурою нічим не відрізняються від китайських слів. Китайські джерела [34; 38] відносять до цієї групи запозичень наступні лексичні одиниці: ‘еЊFЌА з японської ‘еЊFЌА («Велика Медведиця» - японська мова запозичила це слово з англ. «The Great Bear»: «Great» - ‘е (великий), «Bear» - ЊF (ведмідь) - дослівний переклад слова з мови-джерела, а ось ієрогліф ЌА - вказує на те, що це назва зірки (тобто це семантично знащучий елемент). Значення китайського ієрогліфа ‘е таке ж, як і японського ‘е- «великий», ЊF - «ведмідь», ЌА - вказує на те, що це назва зірки. Так як колись японці запозичили ієрогліфічну систему письма у китайців, згодом дещо видозмінили вигляд деяких з них, внесли певні зміни значень ієрогліфів, але все ще можна зустріти значну кількість ієрогліфів, значення яких співпадають. Тому, в цьому випадку, значення та графічний вигляд японських та китайських слів абсолютно співпадає), Џ¬–й‹И з японської Џ¬–й‹И (в японську мову це слово потрапило з італійської «serenata» (серенада): «нічна пісня» [49]. Знову ж таки, графічний вигляд ієрогліфів та їх значення абсолютно співпадають як у китайській мові, так і в японській: Џ¬ «маленький», –й - «ніч» та ‹И - «пісня»).
Отже, оскільки при запозиченні іншомовних слів змінюється їхня фонетична оболонка, але зберігається словотворча структура, такі слова можна віднести до семантичних запозичень, включивши в групу структурних кальок. Адаптуються вони у мові-реципієнті шляхом дослівного перекладу кожного лексичного елемента слів мови-джерела. У деяких випадках можливе додавання семантично значущого елемента до дослівного перекладу іншомовного слова, таким чином лише уточнюючи його значення.
2.4 Етимологічні кальки
Етимологічні кальки - це слова, які розкривають смисловий зміст іноземного слова. Етимологічне значення, що виникає при цьому, іноді відображає, а іноді й не відображає смислову структуру (внутрішню форму) іншомовного слова.
Китайська мова широко використовує етимологічний спосіб калькування, створюючи за його допомогою більшу кількість нових слів. Наприклад: бінокль (з франц. «binoculaire» - дослівно «подвійні очі», пристрій з лінзами, які збільшують предмети на далекій відстані [49]. У китайській мові назву цього нового предмету передали через розкриття смислового змісту: –]: «дивитися - даль - лінза», дослівно «лінзи, через які можна дивитися вдаль». Тобто, головна функція цього пристрою - процес спостереження за предметами, явищами і т.д. на певній відстані, а за допомогою збільшуючих лінз, певна картина на відстані збільшується), трактор ( з рос. «трактор» - машина-тягач, яка переміщає або приводить у дію різні знаряддя [43]. ќfЉч «тягнути - тягнути- машина» - дослівно «машина-тягач». І в цьому випадку при запозиченні нового явища було відтворено внутрішню форму іншомовного слова), запальничка ( з нім. «feuerzeug»: «feuer» означає «вогонь», а «zeug» - «інструмент» - дослівно «вогняний інструмент» [49]. Китайською - ‘Е‰ОЉч «вибивати - вогонь - апарат», тобто «апарат, який вибиває вогонь». Смисловий зміст при запозиченні був відтворений), ультиматум (з лат. «ultimatum» - «останній запит» [49]. Китайською мовою - ЌЕЌ@’К’« «найостанніший (ЌЕЌ@) - нота (’К’«)». Смисловий зміст іншомовного слова розрито).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
