2) Чистий прибуток ТОВ “Граніт” склав 5,07 млн. грн. у 2005 році, різко впав до збитку у (-5,8 млн. грн.) у 2006 році, погасивши прибуток 2005 року, та склав 1,31 млн. грн. у 2007 році.
3) Структура джерел (пасивів) балансу у 2006 –2007 роках представлена вкрай нестійкою конфігурацією:
- частка власного капіталу з рівня 0,21% у 2006 році зросла до 7,04% у 2007 році;
- частка короткострокових банківських позик з рівня 16,03% у 2006 році зменшилась до рівня 7,9% у 2007 році;
- частка виданих векселів з рівня 64,4% валюти балансу у 2006 році зменшилась до рівня 26,5% у 2007 році;
- частка кредиторської заборгованості зросла з рівня 16,7% у 2006 році до рівня 57,7% у 2007році;
Вказана структура пасивів має перекос у надвисокому рівні фінансового важеля позичених коштів до власного капіталу, що привело до рівня коефіцієнта фінансової незалежності(автономії) 0,002 – 0,07 при нормативних вимогах до стійкого функціонування підприємства не менше 0,5.
Таким чином, ТОВ “Граніт” не має резервних коштів власного капіталу для резервування ризиків діяльності і в кожний момент може бути збанкручено кредиторами.
4) Структура активів балансу у 2007 році представлена наступними агрегатами:
- основні необоротні фонди – 8,1%;
- запаси – 21,8%;
- дебіторська заборгованість за відпущену продукцію – 57,5%;
- векселі отримані – 5,9%;
- дебіторська заборгованість в розрахунках – 6,2%;
- грошові кошти – 0,44%.
При цьому, на фоні зменшення питомої ваги запасів з рівня 46,6% у 2005 році до рівня 21,8% у 2007 році, питома вага дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла з рівня 12,75% у 2005 році до рівня 57,5% у 2007 році, а питома вага грошових коштів зросла з рівня 0,05% у 2005 році до рівня 0,44% у 2007 році.
Це свідчить про проблеми з своєчасністю розрахунків за відпущену продукцію, оскільки грошові кошти на підприємстві відсутні, а сумарна частка кредиторської заборгованості+видані векселі+короткострокові позики становить - 92,1% валюти балансу при сумі часток дебіторської заборгованості та отриманих векселів – 63,4% валюти балансу. Таким чином, не реалізувавши запаси, підприємство не має можливості розрахуватися з кредиторами навіть у визначені строки.
5) Стан ліквідності балансу ТОВ “Граніт” характеризується:
- практично відсутністю термінової ліквідності (коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,001 – 0,005 при нормативному рівні 0.2-0,25);
- підвищенням рівня строкової ліквідності з рівня 0,135 у 2005 році, що в 5 разів нижче нормативу, до рівня 0,623 у 2007 році,що на 10% нижче нижньої границі нормативу;
- знаходженням коефіцієнта загальної ліквідності на рівні 0,94 –0,988, що нижче нормативу 1,0, тобто поточний стан підприємства – неліквідне та неплатоспроможне.
6) з точки зору нормативу фінансової стійкості по наявності джерел покриття запасів на період їх функціонування в виробничому процесі – стан покриття є хронічно кризовим;
7) рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування з рівня 84,5% у 2005 році знизилась до значної негативної величини при збитках 2006 року та піднялась до рівня 12,9% у 2007 році, що є недостатнім для інвестиційної привабливості вкладення коштів в статутний капітал підприємства.
8) рівень ділової активності підприємства за характеристикою оборотності агрегатів зріс на 30-50% у 2006 році відносно 2005 року, але знизився більш ніж в 2,5 рази у 2007 році, при цьому тривалість одного обороту оборотних коштів досягла рівня 540 днів, що свідчить про великі проблеми з реалізацією продукції підприємства.
Таким чином, торгово-посередницька діяльність підприємства на ринку перепродажу імпортного кар’єрного устаткування у 2003 –2007 роках дійшла до предбанкрутного стану, про що сигналізує і рівень комплексного показника Альтмана, яки становить 0,506 у 2007 році, що свідчить про занадто високий ризик банкрутства підприємства.
Єдиним шляхом виходу з кризи є диверсифікація діяльності підприємства, тобто розвиток виробничого сектору підприємства, чому сприяє придбання за результатами перших 4-х років діяльності законсервованого гранітного кар’єру «Дніпропетровський -1», за допомогою якого ТОВ “Граніт” планує зайняти істотну позицію на ринку реалізації гранітного щебеню, реалізуючи даний інвестиційний проект.
2.3 Оцінка конкурентного стану в галузі добичі та переробки природних гранітів в Україні
Виробництво гранітного щебеню на території України характеризується його постійним ростом. За підсумками 2006р. українськими підприємствами було вироблено щебеню близько 32 908 тис. м3 (44 426 тис. тонн). За перші 5 місяців 2007р. виробництво виросло на 49% у порівнянні з 2006р. і склало 15 816,9 тис. м3, тоді як за аналогічний проміжок часу 2006р. воно складало 10 564 тис. м3.
Позитивна динаміка випуску щебеню зв'язана, у першу чергу, зі збільшенням обсягів будівельних робіт в Україні, а також будівельним сплеском у Росії (у Московській області зокрема). При цьому зростання виробництва спостерігається протягом 3-4 років. До цього часу нерудна галузь знаходилася в стані занепаду: приміром, у 1988 – 1991 роках річне виробництво щебеню в Україні перевищувало 100 000 тис. м3, а в даний час ця цифра втроє менше. Державним балансом запасів будівельного каменю України враховано близько 630 родовищ, потенціал запасів яких складає більш 9,2 млрд. м3, з них розробляється 3,7 млрд. м3 (близько 300 родовищ).
На території України значна частка виробництва гранітного щебеню приходиться на:
- Північно-західний регіон (Житомирської, Ровенської, Вінницької, Черкаської, Київська області) – 47,1% виробництва;
- Центральний регіон (Полтавської, Кіровоградської, Запорізької, Дніпропетровська області) – 31%;
- Донецьку область – 7,4%.
Виробництво щебеню в Запорізькій області в 2006р. склало 1 913 тис. м3 (5,8% виробництва щебеню в Україні), у Дніпропетровській області - 1 635 тис. м3 (5%) – див. Додаток Д.
Кількість основних виробників щебеню, згідно даних Держкомстату, у 2006р. склало 154, з них на 20 компаній приходиться близько 47% виробництва. Рейтинг виробників представлений у Додатку Д.
У 2005р. експорт щебеню склав 6 138 тис. тонн, у 2006р. - 10 151 тис. тонн, тобто на 65% більше, що говорить про ріст зовнішнього попиту на гранітний щебінь.
У 2006р. частка українського щебеню, що приходиться на експорт, склала 22,8%. Таким чином, внутрішнє споживання гранітного щебеню склало 34 275 тис. тонн.
За перші 4 місяці 2007 року споживання гранітного щебеню на території України значно збільшилося (ріст склав 66%).
Таблиця 2.10
Порівняння обсягів виробництва, експорту і внутрішнього споживання гранітного щебеню в Україні за січень-квітень 2006 і 2007 років
Період
2006 (1-4)
2007 (1-4)
Зростання 2007/2006
Виробництво, тис. т
10 480
16 625
59%
Експорт, тис. т
2 676
3 670
37%
Експорт/виробництво, тис. т
26%
22%
-3%
Внутрішнє споживання, тис.т
7 804
12 955
66%
Географія експорту в 2006р. у порівнянні з 2005 р. не змінилася: головними споживачами українського щебеню як і раніше виступають Росія (8 206 тис. тонн у 2006р.), а також Литва (907 тис. тонн) і Польща (696 тис. тонн), у % співвідношенні ситуація наведена на рис.2.10:
Рис.2.10. – Географія експорту щебню з України у 2006 році
Міста Росії, у які експортується щебінь з України – в основному, Москва (складає 51% вивозу), а також територіально близькі до границі України з Росією (Бєлгород – 20%, Курськ – 11%, Брянськ – 7%, Ростов – 4%).
Найбільш затребувані фракції, експортовані в Росію: від 5мм до 20мм, тобто фракції, необхідні для виготовлення бетону, залізобетону, будівництва доріг, кладки тротуарних плиток. Питома вага такого щебеню складає 81% (в основному, це щебінь розміром 5х20, 3х20, 5х10, 10х20).
Друга затребувана група щебеню (близько 10% експорту) – розміром до 40мм (в основному, фракція 20х40).
Російські компанії, що покупають щебінь в Україні – це торговельн0-посередницькі організації, що перепродують як український, так і російський щебінь поряд з іншими будівельними матеріалами – піском, цементом, бетонними плитами й ін. Тобто покупці щебеню в більшості не є прямо спеціалізованими будівельними компаніями, бетонними заводами або заводами ЗБК.
Експортується щебінь, головним чином, з Північно-Заходної України (Житомирської, Ровенської, Вінницької, Київської області) і Центрального Регіону (Полтавської, Дніпропетровської, Кіровоградської області), а також Донецької області. З Запорізької області обсяги вивозу незначні.
У Литву, Польщу, Бєларусь щебінь експортується з Північно-Західних областей України. У Молдову гранітний щебінь вивозиться з Вінницької, Миколаївської і Кіровоградської області (ЗАТ "Кировоградгранит", однак найбільша частина граніту даного виробника вивозиться в Росію, а не Молдову).
Рейтинг компаній-експортерів і експортовані фракції гранітного щебеню представлені в Додатку Д.
Для сегментації попиту серед споживачів продукції розглянемо попит на український гранітний щебінь у розрізі його основних потенційних споживачів, таких як:
1. Бетонні заводи;
2. Заводи ЗБК;
3. Організації, що займаються дорожнім будівництвом;
4. Залізниці;
5. Будівельні організації;
6. Організації, що займаються укладанням тротуарної плитки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24