Суддя: У 1953--1954 рр. були переглянуті всі основні політичні справи післявоєнного часу, зв'язані з незаконними репресіями ста-лінського режиму. Але Хрущов не наважився піти на перегляд політичних процесів 1930-х рр., адже він сам мав відношення безпосеред-ньо до політичних репресій, в тому числі до трагічної долі Бухаріна і Рикова. Але в окремих персональних випадках реабілітація заче-пила і в правовому, і в партійному відношенні діячів: Постишева, Чубаря, Косарева, Гамарника, Тухачевського. У 1955 р. були переглянуті
справи Косіора, Рудзутака, Ейхе. їх імена назвав Хру-щов у своїй до-повіді на XX з'їзді КПРС.
З початку 1954 р. і до XX з'їзду КПРС (1956 р.) Військовою ко-легією Верховно-го Суду СРСР були реабіліто-вані 7679 чоловік, багато з яких по-смертно. Із тю-рем і таборів вий-шли десятки ти-сяч людей. Комі-тет партійного контролю при ЦК КПРС реабілітував 5456 ко-муністів, необґрунтовано виключених із партії. Важливим кроком на шляху утвердження пра-вової законності було притягнення до кримі-нальної відповідальності і працівників НКВС, що були продовжувачами «справи Берії». Серед них -- колишній міністр Абакумов, начальник слідчої частини з особливо важливих справ Ле-онов, його замісники Лихачов і Комаров. їх за-судили до вищої міри покарання -- розстрілу. Процес оздоровлення, оновлення охопив всю країну.
Прокурор: Але розвиток подій пішов таким шляхом, що вимагало розкриття культу особи Сталіна. Сталінське оточення не могло на це піти -- міф про «великого вождя» народів, ве-ликого продовжувача справи Леніна все ще був живий.
У грудні 1954 широко відмічалось його 75-річчя. У «Правді» відкрилась спеціальна рубри-ка, в якій з'явились статті «Й.В. Сталін -- видат-ний теоретик марксизму», «Сталін -- великий продовжувач справи Леніна» та інші.
Складалася вкрай суперечлива ситуація, що вела до серйозних політичних ускладнень, вона повинна була бути розв'язана.
Секретар: Слово надається студенту-експерту.
Студент-експерт: Потрібно віддати належне Хрущову в справі арешту Берії на липневому Пленумі ЦК КПРС в 1953 р., а розстріляний 23 грудня 1953 р. як «ворог народу». З цього часу розпочинається демократизація суспіль-ства.
Але повна демократизація суспільства була неможлива без розкриття культу Сталіна. На багатьох делегатів доповідь Хрущова на XX з'їзді КПРС у лютому 1956 р. «Про культ осо-би і його наслідки» зробила такий вплив, як бомба, що розірвалась. Делегатам було роз-дано і ленінський «Лист до з'їзду». Особливе значення мало розкриття сталінської форму-ли «ворог народу». В доповіді дана, в основ-ному, стара оцінка ідейно-політичної бороть-би в партії і ролі в ній Сталіна. Заслуга Хру-щова в тому, що він поставив перед партією питання про неправомірність і недопустимість репресивної розправи з ідейними противни-ками. Роль Сталіна в створенні режиму полі-тичного терору в доповіді розкрита в дос-татній мірі. Але пряма участь в політичному терорі соратників Сталіна і справжні масшта-би репресій залишились «за кадром». Це мож-на зрозуміти, адже М.С.Хрущов не був готовий до опору з боку більшості членів Президії ЦК, тим більше, що і сам належав до цієї більшості. Пізніше доповідь критикували за недостат-ню глибину і широту, відсутність теоретично-го аналізу. Але в умовах, в яких готувалась до-повідь, не можна було зробити більше. Адже ніхто, крім Хрущова, не пішов би на такий крок. Він виявився єдиною людиною у складі пар-тійного керівництва, здатною сміливо поста-вити на з'їзді питання про засудження поми-лок і злочинів Сталіна.
Здивовані делегати і небагаточисленні гості мовчки слухали цю доповідь. Дехто відчув себе погано, і їх винесли на носилках.
Хрущов говорив про масові незаконні ре-пресії, санкціоновані Сталіним, про жорстокі до-пити, яким піддавались заарештовані, в тому числі і недавні члени Політбюро, про їх перед-смертні листи і заяви. Хрущов говорив про конфлікт між Леніним і Сталіним в останні роки життя Леніна і про пропозиції останнього змінити Сталіна з поста Генерального секре-таря. Хрущов говорив про загадкове вбивство С.М.Кірова і про можливість причетності Ста-ліна до цього вбивства. Хрущов говорив про грубі прорахунки Сталіна у передвоєнний пе-ріод, про його розгубленість в перші дні війни і фактичне дезертирство зі своїх постів в ці дні. На Сталіна він переклав відповідальність за поразки Червоної Армії 1941--1942 і окупа-цію величезних територій Радянського Союзу. Сталін знищив перед війною більш як 2/3 скла-ду ЦК і більш як половину делегатів XVII з'їзду ВКП (б). В останні роки життя Сталін готував-ся до нових репресій і фактично усунув від участі в керівництві партєю Молотова, Мікояна, Ворошилова і Кагановича. На Сталіна Хрущов покладав відповідальність і за глибоку кризу в сільському господарстві, за грубі прорахунки у зовнішній політиці СРСР. Розповів, що Сталін сам сприяв культу своєї особи, фальсифікував історію партії і вписував у автобіографію цілі сторінки, що возвеличувало вождя.
Прокурор: Як же ви, Микито Сергійовичу, ризикнули виступити з подібною доповіддю про культ особи? Так сміливо, емоційно і так необдумано? Звідки така мужність і така впев-неність в кінцевому успіху? Адже Ви постави-ли на карту свою особисту владу і навіть жит-тя в ім'я вищих суспільних цілей?
Хрущов: Мене про це часто питали. Скільки років ми вірили цій людині. Піднімали його. Створювали культ. І ось такий ризик. Але коли мене вибрали Першим, я повинен сказати прав-ду. Сказати правду, чого б це не коштувало і як би не ризикував. Ще Ленін нас вчив, що партія, яка не боїться говорити правду, ніколи не загине. Ми винесли уроки із минулого і хотіли, щоб такі уроки винесли і інші братні партії, коли наша загальна перемога буде за-безпечена.
Секретар: Слова просить адвокат.
Адвокат: Але справа не тільки в почутті обов'язку. Мені доводилось не раз слухати спогади Хрущова про Сталіна. Це були роз-думи-монологи, ніби розмова із самим собою, зі своєю совістю. Він був глибоко травмова-ний сталінізмом. Тут змішалось все: і містич-ний страх перед Сталіним, здатним за один неправильний крок, жест, погляд знищити лю-дину, і жах за невинно пролиту кров. Тут були і почуття особистої вини, і нагромаджений де-сятиліттями протест, який рвався назовні, як пар із котла.
Прокурор: Розкриття культу особи Сталі-на не зміцнило авторитет КПРС, не сприяло розвитку світового комуністичного руху. XX з'їзд завдав серйозний удар не тільки по ав-торитету Сталіна. У західних партіях багато ко-муністів виходило з їхніх рядів. Противники комуністичного руху тріумфували. Все те, про що вони раніше писали, знаходить сьогодні підтвердження. Це викликало серйозну кризу в світовому комуністичному русі. І вже у квітні-травні 1956 спробам поглибити критику куль-ту Сталіна було покладено край. Почались пе-реслідування і виключення з партії тих, хто це робив. ЗО червня 1956 року ЦК КПРС прийняв постанову «Про переборення культу особи і його наслідків», яку надрукували всі газети. Ця постанова була кроком назад у порівнянні з доповіддю Хрущова на XX з'їзді. І сам Хру-щов в низці своїх виступів тепер говорив, що «Сталін -- це великий революціонер і вели-кий марксист-ленінець, і партія не дозволить віддати ім'я Сталіна ворогам комунізму».
Попередній порядок реабілітації відміняв-ся. Процес відновлення доброго імені репре-сованих, зняття з них надуманих обвинувачень уповільнився. Реабілітація розстріляних і по-мерлих проводилась тільки за заявою родичів чи друзів. Не були реабілітовані Бухарін, Риков, Зінов'єв, Радек, Каменєв, П'ятаков, Шляпни-ков, Рязанов і десятки інших видатних діячів, ак-тивних учасників революції і громадянської війни. Багато заяв проти слідчих НКВС зали-шились без наслідків. Сам Хрущов відповідав, що партія не може влаштовувати «Варфо-ломіївські ночі»: якщо притягати до відповідаль-ності всіх, хто прямо чи безпосередньо брав участь в злочинах Сталіна, то прийдеться відпра-вити в тюрму більше людей, ніж при реабілі-тації.
Точно і коротко про це написав анонімний поет:
«Без траурных флагов на башнях казённых,
Без поминальных свечей и речей,
Россия простила невинно казнённых,
Казнённых простила и их палачей».
Студент-експерт: Рік XX з'їзду був надзви-чайно складним в галузі зовнішньої політики СРСР. Стались перші тріщини у відносинах СРСР з Китаєм. Підтримка Єгипту у війні з Ізраїлем, викликану націоналізацією арабською країною Суецького каналу, посилила напру-женість на Близькому Сході, погіршились відносини з Англією та Францією.
Розкриття злочинів Сталіна викликало кризу в деяких країнах народної демократії: Польщі (розстріл робітничої демонстрації у Познані) і особливо в Угорщині. Попереднє партійне керівництво тут просто розпалось, втративши довіру народу. Командування армії втратило контроль над збройними силами, а органи безпеки перестали функціонувати. Політичне бродіння в країні переросло в національно-де-мократичну революцію, яка швидко перерос-тала в антисоціалістичну. В Угорщину повер-тались десятки тисяч недавніх політичних емі-грантів, кордони країни були фактично відкриті. Радянські війська покинули Буда-пешт, хоч в Угорщині залишились. В місті по-чались вбивства колишніх працівників органів безпеки і розправи над окремими партійни-ми функціонерами. Були розгромлені устано-ви комуністичної партії; комуністи, що захища-ли будинок міському партії, загинули.
Ні Хрущов, ні інші радянські діячі не мали чіткої думки, що робити. На території Угорщи-ни знаходились Суслов, Мікоян, Жуков. В Бу-дапешті посольство СРСР очолював Ю. Андропов. Через кордон в Угорщину перекида-лись нові радянські дивізії. Врешті решт, Хру-щов прийняв рішення про необхідність зброй-ного втручання. Натомість угорський лідер Імре Надь заявив про вихід Угорщини з Варшавсь-кого Договору, про нейтралітет країни. З 23 по ЗО вересня 1956 в Угорщину було перекинуто 5 радянських дивізій, та в операції «Вихор» (ко-дова назва вторгнення в Угорщину) брали участь вже 2 армії в складі 9 дивізій та особ-ливий корпус у складі 3 дивізій. Були залу-чені повітрянодесантні частини. На світанку 4 листопада 1956 радянські війська за наказом маршала Конєва розпочали виконання постав-леного завдання: «допомогти зламати опір за-колотників, відновити законну владу та уряд країни».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
