В той час, коли голова НКВС на Україні (Ус-пенський) керував боротьбою з «ворогами народу», було викрито «замах» на самого Хру-щова. Отже, він, як і інші представники ста-лінського оточення, повинен нести відпові-дальність за всі викривлення і злочини, які вчинив Сталін. Ряд справ діячів, приречених у роки терору на смерть, вже у період «відлиги» були вилучені з архівів О.І.Серовим, -- роби-лося це за прямою вказівкою Хрущова: адже на них стояв і його підпис.
Секретар: Слова просить адвокат.
Адвокат: Микита Сергійович Хрущов є лю-диною цікавою. Як говорив академік А.Д.Сахаров, він є фігурою світового значення. У який час прийшов він до влади? Все більш убожіюче і, по суті, напівзруйноване село, технічно відстала промисловість, найгостріший дефіцит житла, низький рівень життя населення, мільйо-ни ув'язнених у тюрмах і таборах, ізольованість країни від зовнішнього світу -- все це вима-гало нової політики, радикальних змін. Не варто забувати того, що органи держбезпеки сто-яли фактично поза реальним партійним конт-ролем. Вони, загалом по країні, замикалися безпосередньо на Сталіна, та багато регіональ-них керівників часто-густо змушені були бра-ти на віру ті версії про «шкідників» та «шпи-гунів», що їх пропонували «драматурги» з НКВС. З приїздом Хрущова на Україну поча-лося «виправлення помилок», які мали місце при виключенні комуністів з партії, багато з них були поновлені у її лавах.
Непросто, неоднозначно розвивалися тоді суспільно-політичні процеси. І ті політичні діячі, які стали жертвами репресій, і ті, хто, як М.С. Хрущов, вижив і потім розгорнув гостру критику сталінських методів керівництва, -- всі вони були дітьми свого часу. І, скажімо, те, що Хру-щов був певною мірою відповідальним за без-законня, зовсім не принижує його ролі як діяча, що знайшов у собі сили і мужність засудити ці беззаконня, розвінчати культ особи Сталіна.
Хрущов -- виходець з народу. Людина, яка визволила мільйони висланих, а народ не може вибачити йому масових посівів кукурудзи.
Як багато енергії віддав Хрущов справі роз-витку економіки України, зокрема вугільної про-мисловості! Хрущов був одним із перших, кому Сталін розповів про підсумки переговорів із Ріббентропом у серпні 1939 р. і про секрет-ний протокол до нього. Він знав, що «пакт Ріббентропа--Молотова» -- історична неми-нучість, але сама по собі домовленість з фа-шистською Німеччиною викликала неприєм-не почуття, тривогу.
У роки Великої Вітчизняної війни всі зусил-ля Хрущова, члена Військової Ради Сталінградського фронту, підпорядковувались одній меті -- захисту твердині на Волзі. Тут, під Сталінградом, він пережив особисту трагедію: у березні 1943-го в бою загинув його старший син Леонід.
Як велику драму пережив Хрущов і катаст-рофу радянських військ під Харковом навесні 1942. Він декілька разів телефонував Сталіну з проханням зупинити контрнаступ ЧА під Хар-ковом. Сталін відмовив: на його думку Тимошенко (головнокомандуючий Південно-Захід-ним фронтом), Хрущов (член Військової ради) і начальник штабу Баграмян «перебільшують небезпеку».
8 вересня 1943 р. Хрущов звертається до Сталіна із клопотанням про нагородження учас-ників підпільної комсомольської організації «Молода гвардія».
З лютого 1944 р. Хрущов, займаючи посаду Першого секретаря ЦК КП(б)У, однозначно очо-лював уряд республіки. Це був перший досвід суміщення високої партійної і радянської ро-боти. Іде відродження партійних організацій України, возз'єднання Закарпатської України з УРСР, відбудова зруйнованих підприємств. Було піднято з руїн Дніпрогес ім. Леніна, ста-ли до ладу гіганти чорної металургії -- заво-ди «Запоріжсталь», «Азовсталь», Макіївський ім. Кірова, Харківський тракторний. У рес-публіці виникла нова галузь -- газова індуст-рія (газопровід Дашава-Київ).
Хрущов --у вирі всіх справ. Предметом його особливої уваги стало сільське господарство.
В результаті самовідданої праці та значної до-помоги уряду СРСР трудівники села добилися неабияких успіхів.
У голодний 1946/47 рік Хрущов поїхав до Москви. Він був готовий до всього, навіть до того, що його оголосять «ворогом народу» і тут же відправлять на Луб'янку. І все ж наполягав на своєму: республіці потрібна допомога. І це ще дужче розгнівило Сталіна, але він дав вка-зівку виділити Україні продовольчу і насіннєву позику, а також 140 млн. крб. для організації безплатного харчування населення.
Прокурор: 21 лютого 1948 Президія ВР СРСР прийняла указ «про виселення з УРСР осіб, які злісно відхиляються від трудової діяль-ності у сільському господарстві і ведуть анти-громадський, паразитичний спосіб життя». Колгоспні збори виносили «громадські виро-ки» «дармоїдам», яких виселяли; тих, хто не ви-робив мінімуму трудоднів -- попереджали. До липня 1950 р. було винесено 11991 «громадсь-кий вирок» про виселення «дармоїдів» за межі УРСР.
-- Чим ви можете це пояснити?
М.С.Хрущов: Я писав у квітні 1948 р. лис-та Сталіну, засуджуючи перегини і помилки, розповідав про хід виконання указу на Україні і висловлював пропозицію прийняти такий указ у РРФСР та інших радянських республі-ках. Це потрібно було, щоб піднести усе гос-подарство колгоспів.
Не дивно, що 1949 р., останній рік мого пе-ребування на Україні, був кращим роком для республіки. У міжреспубліканському змаганні ми випередили Білорусію та всі інші райони Союзу, які були спустошені і теж відбудову-вались. Питома вага України значно піднялась, зріс і мій авторитет. Сталін неодноразово до-ручав мені виступи з доповідями на сільсько-господарські теми, мої доповіді передрукову-вались у «Правді», а досвід подавався як при-клад для наслідування. Я сам росіянин і не хотів би виявити неповагу до російського на-роду, але я повинен сказати, що нашими успі-хами по відбудові республіки ми зобов'язані саме українському народу.
1949 рік -- рік 70-річчя Сталіна. Він запро-понував мені очолити Московську партійну організацію, на що я відповів: «Я зроблю все, що у моїх силах». Менше, ніж через 4 роки, у вересні 1953, мене буде обрано Першим сек-ретарем ЦК КПРС.
Секретар: Слово студенту-експерту.
Студент-експерт: Слід погодитися з думкою англійського видавця мемуарів Хрущова, що прихід у 1938 р. на Україну став для Хрущова своєрідним порятунком: «12 років він був да-леко від Москви, від щоденної боротьби за по-сти, від інтриг, лестощів, брехні, що процвітали при Сталіні і знесилювали навіть знатних лю-дей на зразок Маленкова». Саме на Україні Хрущов був -- настільки, наскільки це можливо за Сталіна, -- сам собі господарем, тут він одер-жав можливість розвинути свої здібності й за-датки, котрі в іншому випадку були неминуче і безнадійно перекручені. Нарешті, Хрущов свої-ми ж очима побачив жахливі страждання, котрі змушений був переживати народ, а також по-бачив, як цей народ, попри усі свої страждання, встав проти німців... Хрущов на собі випробу-вав і ясно уявляв на своєму досвіді справжнє життя у Радянському Союзі при Сталіні. Я ду-маю, це змінило Хрущова.
Переїхавши до Москви у 1949, Хрущов зберіг тісні взаємовигідні зв'язки з українсь-кою компартією. Вона стала першою респуб-ліканською парторганізацією, яка підтримала його в боротьбі за владу й залишалась для нього надійною опорою. Через кілька місяців після смерті Сталіна за звинуваченнями у «ру-сифікації вищої школи Західної України» та «дискримінації місцевих кадрів» було усунуто з посади першого секретаря ЦК КПУ росіянина Леоніда Мельникова. Натомість призначено Олексія Кириченка, першого на цій посаді ук-раїнця. (Відтоді 1-ми секретарями КПУ при-значатимуться тільки українці.) Високі пости отримали також українці: Дем'ян Коротченко очолив Президію Верховної Ради УРСР, Никифор Кальченко -- Раду Міністрів. Правління «трьох К» підсилювалося й іншими призначен-нями із українців, деякі з них швидко дісталися союзного рівня. Військові Радіон Малиновський, Андрій Гречко, Кирило Москаленко досягли високого рангу Маршала Радянського Со-юзу, Володимир Семичасний обійняв пост го-лови союзного КДБ, а 4 українці -- Кириченко, Підгорний, Полянський і Шелест -- увійшли в одинадцятку Політбюро ЦК КПРС. Головною причиною їхнього піднесення були тісні зв'яз-ки з Хрущовим, а не те, що вони були україн-цями. Це свідчило про зростаючу вагу українців та України -- «другої серед рівних» республі-ки. Для Кремля отримати підтримку українців мало основоположне значення, оскільки вони були єдиною нацією в СРСР, яка могла висту-пити серйозним суперником російської геге-монії.
Адвокат: У 1954 р., глибоко поважаючи ро-сійсько-українську дружбу і партнерство, М.С. Хрущов на честь 300-річчя возз'єднання Укра-їни з Росією «подарував» Україні Кримський півострів.
Студент-експерт: Кримський «подару-нок» не був таким доб-рочинним актом, як здавалося.
Адже з моменту утворення Кримської АРСР у складі РРФСР у 1921 р. через близькість до України і економічну залежність від неї Крим утримував з УРСР тісніші зв'язки, ніж з Росією. (Цікава деталь: навіть на сьо-годнішній день не існує прямих шляхів сполучення між півостровом і Російською Федерацією.) Після Другої світової війни гос-тро постало питання модернізації економіки Криму, зокрема іригації кримських земель, що без участі України неможливо було зробити. Тим більше, що на це потребувалися значні кошти, людські ресурси і... дніпровська вода (якраз у 1954 р. була збудована Каховська ГЕС, між іншим, з метою водопостачання Північного Криму, при цьому після зведення греблі води затопили пам'ятні для українців місця, зокре-ма Запорізьку Січ; отже, потребувалася хоч якась компенсація). Натомість 1954 р. всі зу-силля росіян були спрямовані на освоєння цілинних казахстанських земель. Тобто, саме економічний чинник зважив на рішенні М.С.Хру-щова «віддати» Крим Україні, хоча насправді цей крок означав відновлення історичної спра-ведливості -- руські (українські) поселення в Криму відомі ще з IX ст., а Тмутараканське кня-зівство (територія сучасної Керчі і прилеглих земель) було інтегральною частиною давньої Руської держави з центром у Києві.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
