Рефераты. Історія України

У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна -- ЄС». Основними питання-ми, що обговорювалися, були надання Україні статусу країни з ринковою економікою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміту було прийнято рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС і не потрап-ляє до хвилі її розширення у 2004 і 2007 рр. У 2003 р. Україні було надано статус «країни -- сусіда ЄС». Щоб зменшити негативні наслідки від вступу в ЄС сусідів України, з ними було укладено угоди про спрощення візового режиму.

У 2005 р. почався новий етап у співробітництві з ЄС. Нове українське керівництво на чолі з Президентом В. Ющенком спрямувало всі зусилля на досягнення стратегічної мети -- вступ до ЄС. Основними кроками на цьо-му шляху є такі: подання заявки на вступ до ЄС; надання Україні статусу країни з ринковою економікою; вступ до Світової організації торгівлі (СОТ); початок переговорного процесу про умови вступу; набуття асоційованого членства в організації; вступ до організації.

Проголошення без'ядерного статусу сприяло налагодженню тісних відно-син України з НАТО. У 1994 р. вона стала учасником програми НАТО «Парт-нерство заради миру». Україна бере на себе зобов'язання за-безпечити свободу слова, розвиток громадянського суспільства, захист прав і свобод громадян, розв'язання економічних і соціальних проблем, щоб наблизитись до європейських цінностей і стандартів.

Стратегічне партнерство з Росією. Розбудова відносин страте-гічного партнерства з Росією, поряд з реалізацією курсу на інтеграцію до ЄС, посідає одне з ключових місць в структурі зовнішньополітичних пріоритетів України.

Протягом більш як десятирічної історії існування двох незалежних держав Україні і Росії вдалося досягти суттєвого прогресу в двосторонніх відносинах. Сторони завжди демонстрували здатність знаходити компроміс, хоча, слід визнати, за цей період було немало складних моментів, урегулювання яких вимагало значних взаємних зусиль (питання поділу Чорноморського флоту та його статусу, кримське питання, питання острова Тузла в Керчинській протоці). Одним із найважливіших аспектів двосто-ронніх відносин стало юридичне визнання територіальної цілісності одна одної і непорушності існуючих кордонів.

На сучасному етапі головне місце під час переговорів відводиться питанням активізації торговельно-економічного співробітництва та ство-ренню єдиного економічного простору.

У Росії 2002 рік був об'явлений як "Рік України в Росії". 28 січня 2003 року було урочисто відкрито "Рік Росії в Україні".

Проблема Черноморского фло-та оставалась одной из наиболее острых в отношениях между Ук-раиной и Россией. Боевой состав этого флота насчитывает 10 под-водных лодок, 150 боевых надво-дных кораблей, 70 судов обеспе-чения, около 250 самолетов. Ко-личественный состав флота в 1993 г. составлял свыше 60 тыс. чело-век. Его боевая мощь превышает потенциал всех других флотов, размещенных в Черном море. А это позволяет ему, в случае воз-никновения конфликта, блоки-ровать все внешние коммуника-ции любого черноморского госу-дарства, в том числе и Украины.

В отношении России к Черно-морскому флоту не было ничего для нее исключительного. Объ-явив себя полным и единствен-ным собственником всех флотов бывшего СССР, созданных со-вместными усилиями всех рес-публик, - Тихоокеанского, Се-верного, Балтийского -- она по той же «логике» стремилась со-хранить за собой и Черноморс-кий флот со всей системой его базирования в Крыму. Таким образом Россия защищала свои геополитические интересы в бал-канском и средиземноморском регионах.

Цель Украины в этой ситуации состояла в том, чтобы, во-пер-вых, иметь в Черном море со-бственные военно-морские силы, способные обеспечить безопас-ность морских коммуникаций и южных границ республики, а во-вторых -- нейтрализовать дейст-вия крымских сепаратистов, ве-дущие к нарушению территори-альной целостности государства.

В условиях острых противоре-чий достичь конкретных действен-ных соглашений между Украиной и Россией относительно будущего Черноморского флота удалось только в 1995 г. Ялтинское, Дагомысское, Массандровское согла-шения больше свидетельствовали о намерениях, а не о конкретных путях решения этой узловой про-блемы украинско-российских от-ношений. Но в 1995г. эту пробле-му удалось наконец решить..

Україна як одна з держав -- засновниць Співдружності Незалежних Держав -- розвиває співробітництво з іншими державами СНД, базуючись на засадних документах -- Основних напрямках зовнішньої політики України, Концепції національної безпеки України, Угоди про створення СНД від 8 грудня 1991 р. із Застереженнями Верховної Ради до неї.

Співдружність Незалежних Держав було створено 21 грудня 1991 р. під час зустрічі глав держав в Алма-Аті. ІКраїни-засновники: Україна, Білорусь, Російська Федерація, Молдова, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Азербайджан (Грузія приєдналася пізніше). Естонія, Литва та Латвія, як зазначалося вище, відмовилися від участі в СНД. Головні принципи: СНД не є державою, члени Співдружності є цілком незалежними державами. '

За 12 років існування СНД пройшла певну еволюцію, зазнала певних структурних змін. Україна не підтримує спроб перетворити Спів-дружність у наддержавну структуру конфедеративного чи федеративного типу, заперечує надання СНД статусу суб'єкта міжнародного права. Україна у ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доцільності існування Співдружності, розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних відносин між державами-учасниками.

У військово-політичній сфері Україна не є стороною Договору про колективну безпеку держав -- учасниць СНД -- від 15 травня 1992 р., дотримуючись таким чином визначеного Декларацією про державний су-веренітет позаблокового статусу.

За час існування СНД підписано понад 1000 багатосторонніх доку-ментів, але не всі вони діють ефективно. Набагато ефективніше розви-ваються двосторонні взаємовідносини в рамках СНД у різних галузях.

Суперечливим є становище України у Співдружності незалежних держав. З одного боку, існує об'єктивна необхідність економічної інтеграції держав, які в минулому були тісно пов'язані між собою як радянські республіки. З іншого боку, є небезпека перетворення СНД у наддержавне утворення з домінуванням у ньому Росії, з чим не може погодитися Україна. Тому вона не приєдналася до низки укладених в межах СНД угод, виступає проти надання їй статусу суб'єкта міжнародного права. Загалом ступінь інтеграції держав-членів СНД залишається низьким. За визнанням самих керівників цих держав. СНД скоріше нагадує клуб за інтересами, ніж міждержавне об'єднання.

Зовнішня політика незалежної України, залишаючись незмінною у її принципових аспектах, водночас є динамічною, змінюється залежно від змін міжнародної обстановки. Успіхи цієї політики, роль України в системі міжнародних відносин значною мірою залежатимуть від ефективності внутрішніх економічних, соціальних і політичних перетво-рень, бо не може внутрішньо слабка держава бути впливовою на міжнародній арені.

З 1992 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ -- Гельсін-ський Заключний акт. Це стало свідченням ви-знання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. На початку грудня 1994 р. на зустрічі глав держав і урядів НБСЄ в Будапешті лідери чотирьох країн -- України, США, Великої Британії та Росії -- підписали Меморан-дум про гаранти безпеки України. У ньому три ядерні держави підтвердили свої зобов'язання поважати-незалежність, суверенітет і територіальну ціліс-ність нашої держави, утримуватися від загрози чи використання сили щодо України. З 1 січня 1995 р. НБСЄ стала постійнодіючою організацією -- ОБСЄ, важливим елементом загальноєвропейського дому.

У травні 1995 р. Україна виступила за безстрокове продовження дії договору про нерозповсюдження ядерної зброї, чим знову підтвердила свій послідовний курс у сфері ядерної політики. До початку червня 1996 р. остання з 1600 ядерних боєголовок залишила територію України. Таким чином, перше стратегічне завдання зовнішньої політики України було повністю реалізовано.

Відмова України від ядерної зброї позитивно вплинула на відносини Києва як з провідними державами світу, так і з міжнародними органі-заціями. Україна бере активну участь у розв'язанні проблем ядерного роззброєння. В 1998 р. нашу країну було залучено до консультацій у рамках Спеціальної групи (до групи входять представники провідних країн світу в галузі ядерного роззброєння), створеної з метою пошуку шляхів зменшення напруженості у світі після проведених Індією і Пакис-таном ядерних випробувань.

9 листопада 1995 р. Україна -- першою з країн СНД -- офіційно всту-пила до Ради Європи (РЄ). Це надало їй можливість брати участь у виробленні спільної політики європейських держав щодо прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропей-ських вимог.

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе певні зобов'язання, що стосують-ся насамперед приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі, вико-нання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, набли-жає її до стандартів демократичного суспільства. Для контролю за виконан-ням взятих Україною зобов'язань запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ щодо прав людини. За період з 1995 до 2004 р. Україна неодно-разово опинялась у ситуації, коли їй загрожувало виключення з РЄ за неви-конання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином впливала на імідж України та на її відносини з європейськими державами. Це також негативно відбивалося на євроінтеграційних прагненнях України.

Перспективи співробітництва України з РС:

¦ подальша участь у реалізації програм співробітництва РЄ з державами Центральної та Східної Європи. Широке використання потенціалу РЄ має сприяти процесу реформування правової системи України;

* продовження роботи органів державної влади України, спрямованої на вивчення доцільності участі України в міжнародно-правових договорах РЄ, не передбачених Висновком ПА РЄИ 190(1995);

¦ залучення українських фахівців та науковців у якості експертів РС до розробки та реалізації заходів, здійснюваних у рамках програм співробітництва РЄ;

¦ значна активізація участі представників України у робочих органах Комітету міністрів РЄ, діяльність яких пов'язана з розробкою нових міжнародно-правових документів та спільних програм співробітництва, механізмів їх імплементації, системи моніторингу за виконанням державами положень конвенцій РС, виробленням рекомендацій країнам-членам РС з різного кола питань тощо. Участь представників України в робочих органах Комітету міністрів РС розглядається як суттєвий елемент належного забезпечення інтересів нашої держави у цій організації.

Однією з найбільших за кількістю членів (190 держав станом на 01.11.2000 р.) і найвпливовішою сучасною міжнародною політичною організацією глобального масштабу є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Створена 1945 р. за ініціативою провідних держав антигітлерівської коаліції (СРСР, СІІІА, Китаю, Великобританії і Франції) як універсальна міжнародна організація безпеки, наступниця Ліги Націй, вона має такі основні цілі: підтримання міжнародного миру й безпеки: вжиття ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру; розв'язання мирними засобами міжнародних спорів; розвиток дружніх відносин між народами: здійснення міжнародного співробітництва у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру, заохочення і розвиток поваги до прав людини.

1. Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації Об'єднаних Націй, в її спеціалізованих органах, установах, структурах, та міжнародних організаціях. Україна приймає участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить в Економічну та Соціальну: Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні та соціальні відносини.

Україна приймає активну участь у роботі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), що засноване у 1957 році, з проблем використання атомної енергії у мирних цілях та підвищення надійності та безпеки атомних електростанцій.

2. Наступний напрямок зовнішньої політики України - це зовнішньополітична дипломатична діяльність. Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановили 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави, будівництво відносин з якими стало , приоритетним. Серед них країни-сусіди (Росія, Бєларусь, Угорщина, Польща, Болгарія, Туреччина), держави, де проживають українці (у США - більше 2 млн. чол., Канаді - близько І млн. чол., Бразилії - 150 тис. чол., Чехії Та Словенії - 110 тис. чол., Аргентині - 150 тис, чол., Франції - 80 тис. чол., Австралії - 40 тис. чол. та ін.) а також країни, на котрих "зав'язані" економічні інтереси республіки (Іран, Кувейт„Ватикан та Ізраїль).

3. Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякій розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН об'явлена економічна блокада.

Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджуються Міністерством економічних зв'язків України. Л Міністерство іноземних справ працює над створенням сприятливої політико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.

4. Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Глобальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світових проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з них має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.

Array

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.