Використання векселя як засіб звертання і платежу в міжнародних розрахунках зв'язане з тим, що частина зовнішньоторговельного обороту здійснюється за раху-нок кредиту. При розрахунках по зовнішньоторговельних операціях застосо-вуються перекладний вексель (тратта) і простий вексель. Найбільше широко використовується перекладний вексель, що представляє собою безумовна пропо-зиція трасанту (кредитора), адресоване трасатові (боржникові), сплатити третій особі (ремітентові) у встановлений термін суму, зазначену на векселі.
Звертання простого векселя обумовлено продажем товарів з розстрочкою пла-тежу. Простий вексель виписує сам боржник (векселедавець). Власне кажучи, простий вексель - це боргова розписка боржника на ім'я його кредитора (векселедержателя). Таким чином, якщо в звертанні перекладного векселя беруть участь три особи, в операціях із простим векселем – дві особи.
У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національно-го і міжнародного права. Так, у 1930 р. ряд країн прийняли Однаковий вексельний закон. На його основі держави-учасниці угоди, у тому числі Радянський Союз, уніфікували національне вексельне законодавство. Їх стали називати країнами Женевської вексельної системи права. Це європейські країни, крім Великобри-танії, а також Аргентина, Бразилія. У деяких країнах, в основному з англо-американським правом, збереглися і діють нормативні акти, відмінні від Женевської угоди. Це Великобританія, Австралія, Індія. Вони керуються Англійським вексельним законом 1882 р.
Третю, самостійну групу утворять країни, чиє вексельне законодавство не можна віднести до першого двох системам вексельного права. Ці країни використовують своє законодавство. Тому в міжнародних розрахунках по комерційних кредитах учасники зовнішньоекономічних зв'язків повинні враховувати наявні розходження й особливості вексельного законодавства, застосовуваного в різних країнах, і передбачати в торговельних контрактах, який з діючих нормативних актів буде регулювати їхні відносини з партнером по угоді.
Обліковий кредит також зв'язаний з векселем.
Дисконт векселя - це покупка векселя банком (або обліковим будинком) до настання терміну оплати по ньому. Покупка такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселедержателя), у результаті чого вексель, а разом з ним і право вимоги платежу по ньому цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банку, негайно їм оплачується, тобто векселедержатель одержує кредит від банку.
Таким чином, обліковий кредит - це кредит, наданий банком векселедер-жателеві шляхом покупки векселя до настання терміну платежу по ньому.
Дисконт векселя виробляється банком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті векселя, називається обліковий відсоток. Він являє собою різницю між номіналом векселя і сумою, сплаченої банкові при його покупці. [2]
Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту перекладного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселя на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін.
При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя великим банком. Такий вексель у будь-який час може бути врахований або проданий. При акцептному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.
Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої засоби, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміну платежу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу наявними, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера акцептує тратту, виставлену на нього імпортером, враховує її і сплачує експортерові готівкою. Вартість акцептного кредиту складається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтну ставку, що звичайно нижче ставки по дисконті векселя.
Термін «акцептний кредит» застосовується звичайно в тих випадках, коли банки акцептирують тратти тільки експортерів своєї країни.
Однак великими банками акцептні кредити надаються не тільки своїм, але й іноземним експортерам. Так, до першої світової війни, коли світовим фінансовим центром був Лондон, найбільші лондонські банки обслуговували зовнішню торгівлю не тільки Англії, але й інших країн. Після другої світової війни великі масштаби придбали акцептні операції американських банків.
Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.
Рамбурс у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.Термін «акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в операцію по акцепті тратти включаються банки інших країн, що грають допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед банками-акцептантами по своєчасному перекладі (рамбурсируванню) на їхні рахунки валюти, необхідної для оплати акцептованих тратт.[2]
5. Кредитування експорту і імпорту
Під впливом найжорстокішої конкуренції фірми змушені обмежувати мінімальними розмірами основний капітал і максимально прискорювати оборотність засобів, для здійснення їхньої діяльності. З метою підвищення ефективності вкладеного капіталу (одержання максимального доходу на вкладений капітал) виробничі і зовнішньоторговельні підприємства й організації широко використовують можливості кредитування своєї діяльності. І це дозволяє їм формувати їхній оборотний капітал за рахунок кредитів, одержуваних під заставу проданих товарів на весь період їхнього просування від продавця до покупця і до завершення розрахунків між ними. Це, у свою чергу, дає можливості одержувати відповідну частку прибутку банкам, що бе-руть участь у мобілізації тимчасово вільного капіталу на грошовому ринку цих країн.
Як кредиторів зовнішньоторговельної операції можуть виступати експортери, імпортери, банки й інші кредитно-фінансові організації, а також держава. На практиці, однак, фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або побічно здійснюється комерційними банками, а експортер (або імпорттер) виступає як ініціатора і відповідальну особу за своєчасне погашення кредиту і зв'язаних з цим витрат. На міжнародному ринку позичкових капіталів вироблені практикою визначені звичаї в оформленні і порядку виконання кредитних опера-цій. Будь-яка вихідна на зовнішній ринок організація повинна використовувати існуючі організаційні форми кредитування експорту (або імпорту) при формуванні умов зовнішньоторговельної угоди.[13]
Кредитування експорту проводиться за формою:
1) купівельних авансів, видаваних імпортерами тієї або іншої країни іноземним виробникам або експортерам. Так, американські й англійські машинобудівні фірми нерідко одержують аванси від іноземних замовників у розмірі 1/3 вартості замовлення. Значення купівельних авансів полягає в тім, що, по-перше, вони служать формою забезпечення зобов'язань іноземних замовників, а по-друге, являють собою збільшення капіталу експортера;
2) банківського кредитування у виді:
- видачі кредитів під товари в країні-експортері (цей кредит дає експортерам можливість продовжувати операції по заготівлі і нагромадженню товарів, призна-чених на експорт, не чекаючи реалізації раніше заготовлених товарів);
- надання позичок під товари, що знаходяться в шляху (під забезпечення транспортних документів - коносамент, залізнична накладна й ін.);
- видачі кредиту під товари або товарні документи в країні-імпортері;
- банківських кредитів, не забезпечених товарами, що одержують великі фірми-експортери від банків, що мають з ними тривалі ділові зв'язки або участь у капіталі.
Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, надають фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.
З метою уникнути загострення конкуренції в сфері експортного фінансування і «кредитної війни» у 1976 р. держави - члени ОЕСР уклали Міжнародна угода по експортних кредитах з офіційною підтримкою, тобто користуючись підтримкою держави, також – консенсус.
Зазначена угода поширюється на експортні кредити з терміном погашення понад три років, що користуються державною підтримкою у формі фондування, рефінансування, субсидування, страхування. Кредити надаються для фінансуван-ня експорту визначених груп товарів машин, устаткування, будівництва об'єктів за кордоном, надання супутніх послуг. Консенсус визначає всі основні макси-мально пільгові умови кредитів.
Ліміт кредиту не може перевищувати 85% обсягу зовнішньоторговельної операції.
Термін і вартість кредиту диференційовані в залежності від категорії країн-позичальників. З цією метою всі держави-імпортери розділені на три групи в залежності від розміру ВНП на душу населення: I група - понад 4000 дол., II - від 624 до 4000 дол., III - менш 624 дол. Погашення кредиту повинне здійснюватися рівними внесками не рідше одного разу в півріччя і починатися не пізніше чим через 6 місяців з дати постачання або введення в експлуатацію устаткування. Максимальний термін погашення кредиту для країн I групи - 5 років (у виняткових випадках - 8,5 року), II групи - 8,5 року, III групи -10 років.
Консенсус установлює мінімальний розмір ринкових ставок по експортних кредитах у залежності від терміну погашення кредиту і категорії країн-пози-чальниць.
Крім того, у 70-і роки з'явилися нові форми кредитно-фінансового стимулювання експорту:
- поновлювана, або ролловерна, кредитна лінія (різновид кредитної лінії, що звичайно застосовується в кредитних операціях євровалютного ринку);
- факторинг;
- операції по форфейтингу;
- лізингові операції.
В останні роки чітко проявилася тенденція до інтернаціоналізації національних систем фінансування експорту як у сфері фірмового кредитування (наприклад, розвиток операцій на ринку форфейтинга), так і в області банківського кредитування. Характерним стало надання банками довгострокових кредитів по компенсаційних угодах, що засновані на взаємних постачаннях товарів на рівну вартість. У цьому випадку країна-позичальник, одержуючи в кредит на 15—20 років машини, устаткування для створення і реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, у погашення цього кредиту здійснює зустрічні постачання продукції побудованих підприємств. Відмітними рисами компенсаційних угод є великомасштабний довгостроковий характер, а також взаємна обумовленість експортної й імпортної угод.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
