Предмет МЭП – познание возможных состояний макроэк-ких объектов (агрегатов) в будущем, определение закономерностей и способов разработкимакроэкономических прогнозов.

Цель прогнозирования - создание научных предпосылок  для принятия решений органами законодательной и исполнительной властина верхнем уровне народно-хозяйственной иерархии. Эти предпосылки: экономический и научный анализ; вариантное предвиденье; оценка возможных последствий.

№ 2  Принципы и Функции МЭП:

Принципы:

- единство политики и экономики;

- принцип целеполагания (мети);

- принцип системности;

- принцип многоуровневого описания;

- принцип информационного единства;

- принцип объектичности;

- принцип адекватности прогноза объективным заономерностям;

- принцип альтернативности;

- принцип последовательного преодоления неопределенности;

принцип самостоятельности и гласности.

Функции:

*научный анализ процессов и тенденций;

*исследование объективных связей , явлений в экономике;

*оценка объекта прогнозирования;

*выявление альтернатив развития экономики.

№ 3  Классификация методов и моделей МЭП:  Методы  МЭП определяются по классификационному признаку - общим принципом действия и средством получения прогнозированной инфо. По общему принципу действия методы МЭП делят на субъективные(экспертные) и формализованные:

***субъективные прогнозы основываются на догадках, опыте и интуиции, не отвечают жестким правилам и опираются обычно на неформальные убеждения эксперта.

Субъективные методы исп-ся, когда невозможно учесть влияние многих  факторов из-за значительной сложности объекта прогнозирования или аноборот – когда объект довольно прост. Выделяют индивидуальные и коллективные экспертные оценки.

***формализованные методы – к ним относят методы, кот. вытекают из правил или математических моделей. В зависимости от отображения экономической теории, модели делят на некаузальные(используют методы прогнозировании ямногомерных процессов) и каузальные(-//- одномерных).

Особое место в классификации занимают комбинированные методы.

№4  Основные этапиы МЭП. (3 этапа- ретроспекция, диагноз и проспекция) В каждом конкретном прогнозе последов-ть их может изм-ся:

1..Ретроспекция: на этом этапе решаются такие задачи:

-формирования описания объекта в прошлом;

-окончательная формулировка и уточнение задания прогнозирования.

К этой стадии относятся такие  работы: *предпрогнозный анализ объекта; *определение и оценка источников инфо, порядок и организация работы с ними, окончательная формулировка постановки задания; *сбор и анализ ретроспективной инфо и формирование базы данных для проведения практических расчетов.

2.. Диагноз:  на этой стадии решеются такие задания: как разработка модели объекта прогноза и выбор метода прогнозирования. На этой стадии выделяют 4 осн. этапа исследования:*создание формализованного описания объекта(математич модель); *определение текущих значений характеристик объекта на основе источников инфо; *выбор метода прогнозирования, адекватоного классификации объекта, характеру его развития и заднию прогноза; * выбор компьютерных программ – обеспечение процесса прогнозирования.

3.. Проспекция:  эта стадия предусматривает на основе ретроспекции и диагноза получение результатов прогноза. Ее основные шаги:

+проведение расчетов прогнозированных параметров для заданного периода;

+согласование и синтез отдельных прогнозов в соотв. с принятыми правилами;

+осуществление верификации прогноза и выяснение степени его точности.

№5  Индивидуальные экспертные методы оценки:

Методы экспертных оценок исп-ся для анализа объектов и проблем, развитие которых полностью или частично не поддается математической формализации, т.е. для которых сложно разработать адекватную модель. Типичными проблемами, кот. требуют экспертизы, явл.: определение цели развития объекта, прогнозирование, разработка сценария, генерация альтернативных вариантов решения проблемы, разработка системы количественных оценок, определение рейтингов и т.д.

Прогнозированная экспертная оценка отражает взгляды специалистов относительно перспективы развития объекта  и базируется на мобилизации профессионального опыта и интуиции.

№5  Индивидуальные экспертные методы основаны на исп-нии т.зр. экспертов-профессионалов соотв профиля независимо др от др. 2 метода формирования прогноза: /*\метод интервью и метод аналитич. экспертных оценок.

№6  Сущность коллективных экспертных методов оценки. Состоит в определении  согласованных т.зр. экспертов в определении направления развития объекта, сформулированное раньше отдельными специалистами. К коллективным методам экспертных оценок относятся: метод комиссий, мозговая атака, «дельфи», построение сценариев.

Для проведения качестенной экспертной оценки необх. след. условия: (*)наличие эксп. Комиссии, кот. стостоит из специалистов, знакомых с объектом экспертизы и тмеют опыт експертной работы; (*)наличие и сущ-ние аналитической группы, которая профессионально владеет  технологей организации и проведения эксперти, методами получения и анализа експертной инфо. (*)возможность получения надежно експертной инфо.

№7 Процедура проведения экспертизы: выделяют такие этапы экспертизы:

/1/ формулировка цели экспертизы;

/2/ построение объектов оценки или их характеристик;

/3/ создание экспертных групп;

/4/ определение способа экспертной оценки;

/5/ проведение экспертизы;

/6/ обработка и анализ рез-тов экспертизы;

/7/ повторный тур экспертизы в случае возникновения необх-ти уточнения или сближения т.зр. экспертов;

/8/ формирование вариантов рекомендаций.

№8 Оценки экспертизы.

Данные экспертизы явл. собой оценку, кот. Даются каждым экспертом каждому их оцениваемых объекто прогнозирования. Оценки выражаются в балах (0…100).Показателями общей т.зр. экспертов может быть среднестатистическое значение Нi, величины оценки опред. i-го объекта(в балах).

Степень согласованности т.зр. экспертов путем расчета дисперсии оценок, данных i-му направлению исследованийи среднеквадратичному отклонению этих оценок, опред. Коэф. вариации Vі. Чем < Vі тем >степень согласованности т.зр. об относительно важности i-го объекта.

W – коэффициент конкордации:отражает степень согласованности т.зр. экспертов об относительной важности совокупности всех предложенных к оценке объектов. W=(0,1).Если полная согласованност: w=1. От 0 до 1 показывает рост степени согласованности.

№35. Анализ динамики временного ряда. Существуют две основные цели анализа временных рядов: (1) определение природы ряда и (2) прогнозирование (предсказание будущих значений временного ряда по настоящим и прошлым значениям).

  Обе эти цели требуют, чтобы модель ряда была идентифицирована и, более или менее, формально описана. Как только модель определена, вы можете с ее помощью интерпретировать рассматриваемые данные (например, использовать в вашей теории для понимания сезонного изменения цен на товары, если занимаетесь экономикой).

 Анализ содержит такие последовательніе задания: 1) корректировка уровней динамического ряда, если єтого требуют условия сравниваемости; 2)определение систематических компонент динамического ряда (тренд, сезонная компонента, случайная компонента), кот присутствуют в его разбивк; 3)расчёт оценок тех функций, кот. Входят в разбивку временного ряда; 4) подбор модели, кот адекватно описывает поведение случайной компоненты. Этот процесс наз идентификацией модели.

 Тренд отражает долгосрочные однонаправленные изменения временных рядов. Под трендом понимается свободная от случайных воздействий гладкая траектория, характеризующая основную закономерность изменения переменной во времени.

  Одним из способов измерения связи между текущими и прошлыми значениями уровней ряда явл расчет коэфиц-в корреляции.

№36 МЕТОД ФОРСТЕРА-СТЮАРТА

Дает более или менее надежные результаты. Кроме самого ряда метод паозволяет установить сущ-ние тренда дисперсии временного ряда: если тренда дисперсии нет, то разброс уровней ряда постоянный, если же дисперсия растет, то ряд „разшатывается”.

4 шага: /1/сравн-ся каждый ур-нь исходного временного ряда, начиная со второго со всеми предыдущими./2/ рассчитываются 2 величины, хар-щая изменения врем. ряда и хар-щая изм-ние дисперсии ур-ней врем. ряда. /3/ проверка гипотезы о том, можно ли считать случайными: а)отклонение величины сезонной компоненты от её матожидания  для ряда, в котором уровни расположены случайно. б)отклонение величины изм-ниядисперсии уровней врем ряда ОТ 0. Эта проверка проводится с исп-нием расчетных значений Т-критерия Стьюдента для средней и для дисперсии. /4/далее полученные Т-критерии для s и d сравниваются с табличными и гипотеза об отсутствии соотв-го тренда принимается, либо же тренд сущ-ет.

№28  Моделювання використання наявних доходів по сектору домашніх господарств. Наявні доходи домашніх господарств спрямовуються на споживання і заощадження, яке в свою чергу може використовуватися на нагромадження (житлове будівництво, придбання нерухомості), або “чисте кредитування” економіки шляхом купівлі цінних паперів, вкладень на депозитні рахунки тощо.

Споживання домашніх господарств складається зі споживання товарів і послуг власного виробництва і купівлі товарів і послуг. В Україні частка споживання товарів власного виробництва у загальному обсязі споживання досить велика і потребує окремої оцінки.

На першому етапі моделювання, а саме при моделюванні первинних доходів по секторах економіки – вже було оцінено валовий прибуток та прирівняно до нього доходи домашніх господарств, частину з яких складають натуральні доходи підсобних домашніх господарств, що не йдуть на ринок і залишаються у господарствах для власного споживання. За статистичними спостереженнями, в Україні відбувається стабільне зростання як натуральних доходів домашніх господарств, так і частки їх споживання у загальному обсязі споживання. Тобто, чим нижчі рівні грошових доходів населення (реально отриманих), тим більше зростає натуралізація домашніх господарств.

Тому в прогнозі на короткострокову перспективу доцільно використати економетричне рівняння, що імітуватиме поведінку населення щодо його діяльності в натуральному виробництві та споживанні товарів власного виробництва. Обсяги натурального споживання можна вводити в розрахунок, як концептуальний показник, а можна обрахувати від двох чинників: зміни реальних доходів домашніх господарств по оплаті праці на одного найманого працівника та індексу зміни чисельності самозайнятих.

Обсяги споживання інших товарів і послуг (за винятком товарів власного виробництва) визначаються як функція від наявного доходу домашніх господарств, зменшеного на обсяги споживання продуктів власного виробництва.

Загальний обсяг споживання домашніх господарств визначається як сума двох його часток: споживання товарів власного виробництва і споживання інших товарів і послуг.

Слід зазначити, що офіційні наявні доходи домашніх господарств не відображають левової частки тіньових доходів (тіньової заробітної плати, тіньових змішаних доходів тощо). Тому для більш коректного визначення розподілу наявних доходів населення на споживання та заощадження їх треба збільшити на тіньові наявні доходи. Проте для того, щоб зробити таке “збільшення”, необхідно дооцінити весь оборот ВВП, починаючи від етапу його виробництва та перерозподілу доходів.

Для даного комплексу моделей така задача не ставилася, тому вихідною позицією було обчислення структурних елементів кінцевого використання офіційного ВВП. Заощадження домашніх господарств розраховуються як різниця між скоригованими наявними доходами та обсягом їх споживання.

Нагромадження домашніх господарств відбувається шляхом будівництва чи купівлі нового житла, капітального ремонту житла, нагромадження цінностей.

У моделі обсяги житлового будівництва (за рахунок населення) можна визначити за тенденцією з відповідною корекцією на прогнозовані індекси цін в будівництві, або ввести індекс житлового будівництва до переліку концептуальних показників. Останніми роками тенденція зростання житлового будівництва за рахунок коштів населення входить у протиріччя з тенденцією значного скорочення реальних доходів населення.

Тут слід зазначити, що, по-перше, значна частка житлового будівництва і капітального ремонту житла здійснюється самими домашніми господарствами, і, по-друге, за кризові роки з’явилась категорія населення зі значними доходами, яка і займається інтенсивним поліпшенням своїх житлових умов. Ці обставини обумовили обрання в методиці рахунку зростання житлового будівництва як концептуального показника.

Сальдо нагромадження цінностей складає малу частку у ВВП, тому його можна розраховувати за тенденцією.

Чисте кредитування чи запозичення по домашніх господарствах розраховується шляхом зменшення обсягів заощаджень домашніх господарств на загальну величину нагромадження.

№29  Моделювання використання наявних доходів по сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, використовує свої наявні доходи разом із капітальними трансфертами, отриманими головним чином від сектора нефінансових корпорацій. Причому обсяги нагромадження основного капіталу в секторі майже відповідають отриманим капітальним трансфертам. У зв’язку з цим на перспективу можна прогнозувати тенденцію нагромадження основного капіталу в секторі залежно від тенденції зміни капітальних трансфертів.

Кінцеві споживчі витрати в секторі цілком залежать від його наявних доходів і визначаються за функціональною залежністю від цього фактора.

Величина зміни запасів оборотних коштів у секторі залежить від його активності у прогнозному періоді. Так, в роки обрання Президента чи депутатів Верховної Ради можна було прогнозувати зростання залишків матеріальних оборотних коштів у даних установах. Крім того, зростання реальних доходів населення має впливати на діяльність некомерційних організацій. Тому при моделюванні доцільно ув’язати зміни даного показника зі змінами у реальних наявних доходах населення з коригуванням його на індекси цін по відповідних групах товарів, визначивши їх структуру за допомогою МГБ.

№30 Моделювання капіталоутворення по сектору фінансових корпорацій. Наявні доходи сектора фінансових корпорацій є одночасно його заощадженнями, які використовуються на нагромадження основного капіталу та приріст матеріальних оборотних коштів.

Капіталоутворення в секторі, як правило, не перевищує величини його заощаджень, тому сектор завжди має надлишок заощаджень над обсягами капіталоутворення і кредитує інші сектори економіки.

За ретроспективний період капіталоутворення фінансового сектора відбувалося стрибками, особливо активно в роки значного реального зростання наявного доходу, збільшення кількості банків та їх філій.

Отже, при прогнозуванні нагромадження основного капіталу у фінансовому секторі необхідно виходити із динаміки наявного доходу і тенденцій розширення чи звуження мережі банків і страхових організацій.

Моделювання капіталоутворення по сектору нефінансових корпорацій. По сектору нефінансових корпорацій валовий наявний дохід (збільшений на величину капітальних трансфертів і сальдо кредиторської та дебіторської заборгованості з іншими секторами економіки) використовується виключно на капіталоутворення, значну частку якого складає нагромадження основного капіталу.

На даному етапі модельних розрахунків вже визначені витрати всіх секторів економіки на кінцеве використання, включаючи споживання та нагромадження. Тобто капіталоутворення сектора нефінансових корпорацій може бути балансуючим елементом у структурі ВВП. За даною версією моделювання кінцевоговикористання ВВП використано схему “замикання” розрахунків на капіталоутворення нефінансових корпорацій, оскільки визначення показників капіталоутворення всіх інших секторів економіки є обгрунтованішим. Адже капіталоутворення нефінансового сектора залежить не тільки від величини його скоригованого наявного доходу, але й від обсягів прямого іноземного інвестування економіки, кредитів, отриманих із сектора решти світу тощо.

Тобто, величина загального використання доходів в країні може бути більшою або меншою від ВВП на величину чистого експорту. При від’ємному значенні чистого експорту національна економіка має притік іноземних інвестиційних ресурсів, що його покривають (рахунок капіталу платіжного балансу), одночасно споживає та нагромаджує більше за валовий внутрішній продукт і навпаки: при позитивному значенні чистого експорту держава інвестує (або віддає борги) решті світу чи збільшує свої валютні резерви.

Відтак – загальний обсяг коштів, що використовується на споживання та нагромадження, складає величину, що дорівнює валовому внутрішньому продукту за мінусом чистого експорту (величина якого визначається у МГБ). Якщо від останньої величини відняти кінцеві споживчі витрати сектора ЗДУ, НКО, що обслуговують домашні господарства і сектора домашніх господарств, буде визначено загальний обсяг капіталоутворення в економіці країни. При зменшенні останнього на обсяги капіталоутворення ряду секторів (ЗДУ; фінансові корпорації; НКО, що обслуговують домашні господарства; домашні господарства) буде розраховано обсяги коштів, що мають бути використані на капіталоутворення в секторі нефінансових корпорацій.

Капіталоутворення нефінансових корпорацій відбувається шляхом нагромадження основного капіталу і приросту запасів матеріальних оборотних коштів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6