Інша особливість полягає у ступені використання екзогенних параметрів, особливо змінних, що характеризують внутрішню економічну політику. Модель дозволяє змінювати податкові ставки по головних загальнодержавних податках, змінювати частку пільговиків (розширювати чи звужувати базу оподаткування) і аналізувати відповідні зміни у перерозподілі фінансових потоків між секторами економіки. Отже, припущення прогнозу справджується залежно від стабільності внутрішньої податково-бюджетної політики.
Особливістю макромоделі є також одночасне проведення розрахунків методом нарахувань (за методикою СНР) та корекції отриманих результатів за допомогою імітації змін у міжсекторній кредиторській та дебіторській заборгованості. Тобто модель враховує наслідки поліпшення (погіршення) ситуації з платіжною кризою залежно від ступеня врегулювання макроекономічних деформацій в секторних та галузевих пропорціях перерозподілу доходів. У цій же частині можна враховувати фактор зміни рівня примусового вилучення податків.
Модельні секторні розрахунки надають можливість імітувати або враховувати бюджетні показники (за наявності проекту консолідованого бюджету та позабюджетних фондів) як по доходах, так і по витратах. А саме, враховуються: головні та інші податкові надходження (методом нарахувань та з урахуванням заборгованості по них), нарахування в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, соціальні і капітальні трансферти, поточні трансферти та факторні доходи у взаємовідносинах із “рештою світу”, бюджетні поточні витрати на індивідуальне та колективне споживання, інвестиції тощо.
Модельні розрахунки враховують поведінку економічних агентів, яка залежить від внутрішніх та зовнішніх чинників. Серед внутрішніх чинників визначальною є зміна системи розподілу доходів між секторами економіки, рівень наближення наявних доходів в секторі нефінансових корпорацій та в секторі домашніх господарств до оптимального (зменшення деформацій в структурі наявних секторних доходів), зміни реальних наявних доходів на душу населення, зміни в диференціації доходів населення, зростання кредитоспроможності реального сектора економіки (у галузевому розрізі), відповідні зміни у кредитуванні галузей економіки тощо.
Серед зовнішніх чинників враховуються показники зацінової конкурентоспроможності, показники сегментів зовнішнього ринку (у галузевому та географічному вимірі) та ефективний реальний обмінний курс.
Нефінансові корпорації вважаються залежними як від власних ринків збуту, так і можливості реагування на їх розширення. Припускається, що підприємства самі визначають власний рівень виробництва та зміни власних запасів оборотних коштів згідно із зустрічним попитом, проте водночас стримуючим чинником є недостатність ресурсів для реагування на ймовірне зростання попиту. Тому саме зміна ситуації із формуванням цих ресурсів за рахунок прибутковості, обігових коштів або обсягів кредитування дозволяє синхронізувати ці процеси у часі. *****У моделюванні обсягів ВВП не використовується жодна з класичних версій виробничої функції, оскільки специфікою сучасної економічної ситуації в Україні є відсутність лімітування з боку робочої сили чи виробничих потужностей, котрі значно недовикористовуються. Водночас серед обмежуючих факторів є недостатність “конкурентоспроможних” виробничих потужностей, тобто потужностей із сучасним технологічним рівнем, недостатність оборотних коштів, низький рівень кредитування реальних виробників, цінові галузеві диспропорції тощо. Отже, фактор капіталу не відкидається, а використовується опосередковано через показники нового інвестування, приростукредитів, депозитів, обігових коштів, грошових коштів, зміни в галузевих вартісних цінових пропорціях (між дефляторами проміжного споживання та випуску) тощо. Тому серед галузевих чинників економічного зростання використовується показник обсягів інвестування (і відповідним для кожної галузі лагом), а не наявні виробничі фонди. Фактор технологічного прогресу у чистому вигляді не використовується.
№ 25 Визначення експорту , імпорту в розрізі галузей економіки класифікації МГБ та показника чистого експорту для макроекономічної секторної моделі. У світовій практиці прогнозування експорту й імпорту базується на розрахунках конкурентоспроможності продукції або послуг країни у зовнішньому світі по країнах і регіонах у розрізі окремих сегментів ринку з урахуванням світової кон'юнктури. З цією метою розроблено спеціальні міжнародні моделі типу МІМОЗА у Франції. Головною передумовою росту експорту є переваги в позаціновій та ціновій конкуренції. При цьому позацінова конкурентоспроможність враховує якість продукції, торгову марку чи інноваційний характер товару. На макрорівні важко оцінити позацінові переваги вітчизняних товарів у галузевому розрізі. Цінова конкурентоспроможність включає дві складові: внутрішній ціновий ефект та валютообмінний ефект. Внутрішній ціновий ефект виникає тоді, коли в країні ціна виробників зростає повільніше, ніж у конкурентів, тобто виробництво більш ефективне з огляду на витратність. Валютообмінний ефект виникає тоді, коли національна валюта країни девальвує більше, ніж у конкурентів.Визначення цінової конкурентоспроможності передбачає проведення широкого спектра порівнювальних розрахунків із формуванням великої за обсягами бази даних по основних країнах-конкурентах та по видах продукції. Методика порівняння цінових показників та їх впливу на розширення зовнішніх ринків збуту є не стільки складною, скільки громіздкою. Так, серед відомих цінових переваг українських товарів – їх низька зарплатомісткість, а серед недоліків – велика енергоємність. Специфіка ситуації в Україні зумовлюється: відсутністю стабільності часток головних партнерів як по експорту, так і по імпорту; значною питомою вагою в імпорті товарів (особливо енергоресурсів), що недостатньо або зовсім не виробляються в Україні;
наявністю різних цін за однією позицією в зовнішній торгівлі;
наявністю різних оцінок щодо українського експорту та імпорту у порівнянні з відповідними даними країн-партнерів;
впливом тіньової економіки на ціноутворення як в експортних, так і в імпортних позиціях;
відсутністю стабільних ринків тощо.
Методологічні труднощі в аналізі та прогнозуванні зовнішньої торгівлі полягають насамперед у відсутності достатньої інформаційної бази як з боку країн-партнерів, так і з боку України. Державний комітет статистики не надає квартальної та річної інформації щодо обсягів та реальних індексів експорту і імпорту в галузевому розрізі, відсутні дані й відповідні індекси експортних та імпортних цін. Все це ускладнює задачу розробки обгрунтованих прогнозів. Дана методика використовує наявну (на теперішній час) інформаційну базу для визначення впливу ряду чинників на експорт та імпорт в Україну. При цьому визначається вплив девальваційного та інфляційного ефектів на зростання (зниження) конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг.Дослідженням встановлено, що для українських умов ефект девальвації спостерігається стосовно імпорту товарів споживчого попиту (він майже не впливає на імпорт енергоносіїв); водночас спостерігається вплив на експортні потоки майже за всією номенклатурою.
Головним показником, що використовується як впливовий чинник експорту та імпорту, є ефективний реальний валютний курс (Ер). За ретроспективний період Ер розраховується на базі наведених нижче квартальних даних по головних країнах-партнерах та Україні:
індекси курсів національних валют і-тої країни відносно долара США (ІКі;
індексів оптових або споживчих цін (СPIі);
обсягів експорту з України або імпорту в Україну (Еi, Ii);
питомої частки країни-партнера в сумарному обсязі експорту (імпорту) по головних країнах-партнерах, сумарний обсяг експорту (імпорту) яких має скласти не менше 75–80%% від загального обсягу експорту (імпорту) (ПВі).
№ 26 Визначення зміни реального ВВП. Визначення обсягів реального ВВП є ключовим для усієї серії розрахунків. Досвід проведення прогнозних розрахунків обсягів ВВП показав, що технологія проведення прогнозних розрахунків має враховувати специфіку економічної ситуації в країні на кожному із прогнозних етапів. Так, на даному етапі трансформації особливого значення для кожної з галузей економіки набувають такі чинники:
З боку пропозиції: рівень оподаткування; покращання фінансових результатів (підприємств); зростання грошових обігових коштів; зростання кредитування виробництва; технологічне оновлення; гармонізація ціноутворення та галузевого перерозподілу доходів; реальні зміни курсу національної валюти.
2. З боку попиту:зміна конкурентоспроможності; зміна зовнішнього попиту на товари і послуги (реальна зміна експорту); зміна внутрішнього кінцевого та проміжного попиту; імпортозаміщення на внутрішньому ринку.
Таким чином, для кращого обгрунтування прогнозу індексу реального ВВП доцільно розробляти його на основі прогнозу галузевих складових даного показника, а саме – валових доданих вартостей окремих галузей економіки. Такий підхід забезпечує врахування специфіки кожної галузі, швидкості обігу її коштів та реакції на зміни у внутрішньому та зовнішньому попиті.
Саме формування сценаріїв щодо чинників розвитку галузей економіки та економіки в цілому дозволяє розробляти декілька версій прогнозу обсягів виробництва як у конкретній галузі економіки, так і ВВП.
Взаємоузгодження всіх системних показників проходить декілька ітерацій доти, поки не буде досягнуто відповідності між усіма показниками: реальними обсягами ВВП, доданих вартостей галузей економіки, галузевого експорту та імпорту, проміжного та кінцевого споживання продукції галузей, капіталоутворення та інших складових всього обороту ВВП в секторному розрізі. Для цього у технології розрахунків передбачено наступні технологічні етапи.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
