Міністерство освіти України
Волинський державний університет імені Лесі Українки
Історичний факультет
Кафедра історії України
на правах рукопису
Лозовицька Наталія Миколаївна
Антифеодальні виступи селян на Україні у другій половині XVI -
першій половині XVII ст.
Спеціальність: 7.030301 -
історія України
Робота на здобуття спеціалізації бакалавра
Науковий керівник
кандидат історичних наук, доцент
Шабала Ярослав Миколайович
Луцьк - 2001
Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
Розділ І. Становище українського селянства в складі
Речі Посполитої. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.1. Посилення феодального гніту. . . . . . . . . . . . . . . .8
1.2. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. . . . . . . . . 24
Розділ ІІ. Основні форми пасивного протесту селян. . . . .31
Розділ ІІІ. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
3.1. Виступи 90-х рр. ХVІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
3.2. Козацько-селянські повстання 20-х рр. ХVІІ ст.52
3.3. Селянство у конфліктах 30-х рр. ХVІІ ст. . . . . . 55
Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66
Розділ І. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
1.1. Посилення феодального гніту.
Внаслідок люблінської унії 1569 р. Велике князівство Литовське і Польща об'єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита. За цією унією до складу Речі Посполитої входили такі українські землі: Галичина з Холмщиною і частиною Поділля, воєводство Волинське, Брацлавське і Київське, Чернігівщина (увійшла на початку ХVІІ ст.). На цих землях було встановлено польське право на зміну литовському, за яким права українського селянства ще більше утискались, тобто збільшився феодальний і національний гніт не тільки в селах, а й по всій Україні.
У другій половині ХVІ ст. посилився тиск феодалів на селянство України. В цей час в основному закінчився процес покріпачення. Пани не тільки позбавили селян можливості переходу, а й на свій розсуд почали розпоряджатися їхніх майном і навіть життям. Польський письменник Фрич-Моджевський писав з цього приводу: “Шляхта вважає селян і всіх плебеїв собаками”. За словами іншого сучасника, пани “мають над ним (селянином) право життя і смерті... часто велять їх нізащо немилосердно мордувати, іноді навіть вішають без жодної причини, убивають, не несучи за це ніякої кари”. Познанський воєвода Христофор Опалінський в сатиричному творі (1650 р.) писав уже після початку Хмельниччини, що шляхта своїми утисками “викликала виступи Павлюків, Мул і Наливайок" і що “бог карає Польщу понад усе за селян та й далі буде карати, якщо ти, поляче, не схаменешся” [10; 193].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11