Рефераты. Албано-сербські протиріччя: історія виникнення і шляхи вирішення

У 1840-х рр.. просвітницька діяльність Наума Векильхарджі лягла в основу албанського національного відродження, лідери якого виступали за об'єднання албанських земель і самоврядування в рамках Османської імперії. У 1866-1867 рр. у Косово сталося велике повстання албанців проти турецької влади.

А саме албанська національна програма з'явилася в кінці ХІХ століття. На відміну від інших балканських народів - сербів, греків, болгар, румун - до початку Східної кризи (1875 - 1878 рр.), у албанців не було такої національної програми. На початку кризи албанці, які воювали в рядах регулярних та нерегулярних військ, в Османській імперії, билися проти повстанців - християн [25, 360]

Проте після підписання в 1878 році Сан - Стефанського мирного договору, котрий не враховував інтереси албанців, стався корінний перелом в національному русі. Питання про антиосманське повстання було зняте з порядку денного, замість нього лідери албанців виступили з ідеєю об'єднання всіх населених албанцями земель в автономний вілайєт у складі імперії, та проти розчленовування країни іноземними державами [25, 363].

10 липня 1878 р. пройшов всеалбанський з'їзд, на котрому було утворено Албанська Прізренську лігу - воєнно - політичну організацію, яка мала захищати національні інтереси албанців. Місцем засідань було обрано м. Прізрен, місто в Старій Сербії, на периферії албанських етнічних територій. Специфічною особливістю Статуту ліги ( Карарнаме ), був іслам. В усіх 16 статтях Статуту, навмисне не згадуються албанці та Абанія, навпаки, обумовлюється лише в загальній формі про «націю та державу», про «країну», про наш край», «балканську країну» на «Балканах». Політичним суб'єктом Ліги виступають мусульмани [39, 15].

Створення Албанської ліги в 1878 р. не було результатом лише внутрішніх визвольних процесів, так як албанці були на дещо нижчому рівні розвитку ніж інші народи. Албанська ліга була знаряддям спочатку в руках турецької влади, а потім і деяких великих держав, для збереження османської імперії. В Константинополі в квітні 1878 р. був створений Албанський центральний революційний комітет ( в склад якого ввійшли : Абдул Фразері, Паско Васо, Самі Фразері, Зія Пріштина, Яні Врето та ін. ), котрий займався організацією боротьби албанської сторони, проти визвольних акцій Сербії, Чорногорії та Греції [55, 137]

Створення ліги одночасно з підготовкою до проведення Берлінського конгресу 1878 р., не було випадковістю. Адже спроба Росії здійснити тут свої інтереси, а саме створити тут Велику Болгарію, викликала сильну протидію інших європейських держав. Англія наприкінці ХІХ ст. дуже боялася посилення впливу Росії у цьому регіоні, і тому розглядала національно - визвольну боротьбу слов'янських народів на Балканах як знаряддя Росії, яке вона використовувала для посилення свого впливу на Балканах [39, 17].

В Косово і Метохії, як і в інших областях сучасної західної Македонії, переважав радикальний тип ісламу, носієм котрого було населення гірських областей північної Албанії. Ліга розвинула бурхливу діяльність, її відділення були створені по всій Албанії, Косову і Західній Македонії, в деяких регіонах учасники Ліги встановили контроль над місцевою адміністрацією.

Після відмови порти обговорювати питання про створення автономного албанського вілайєта в 1880 р. керівництво Ліги розірвало зв'язки з Портою, а її озброєні сили зайняли основні центри Косова і Західної Македонії. На цих територіях була сформована місцева албанська адміністрація, підпорядкована тимчасовому уряду Ліги [25, 350].

В той час, як власне в Албанії комітети Ліги були зайняті внутрішніми конфліктами, саме Косово стало ядром національного опору, в який були залучені широкі верстви албанського населення краю. Проте радикальний тимчасовий уряд в Прізрені не отримав підтримки поміркованих комітетів північної і південної Албанії .

Тому, коли в 1881 р. до Косово вступила османська армія, рух був швидко подоланий. Прізрен після деякого опору був захоплений турками, потім влада імперії була відновлена і в інших областях Косово. Прізренська ліга припинила існування.

В кінці XIX ст. в Косово посилився албанський просвітницький рух, була створена ціла мережа шкіл і культурно-просвітницьких утворень. У національному русі почався розкол, на прибічників автономії, та прибічників незалежності албанських земель. У 1896-1897 рр. в результаті посилення прослов'янської агітації в Косово і Македонії, а також у зв'язку з виникненням претензій іноземних держав (зокрема, Австро-Угорщини) на встановлення протекторату над Албанією, розпочався новий підйом національного руху. Його центром знову стало Косово [35, 40].

У 1897 р. склався союз косовських міст (Прізрен, Печ, Пріштіна) на підтримку самоврядування Албанії. У 1899 р. в Пече (алб. Пейі) була заснована Албанська ліга в Пейі, метою якої стала організація боротьби за об'єднання і автономію албанських земель. Були створені військові формування і місцеві комітети, але в 1900 р. до Косово і Албанії були введені турецькі війська, що подавили виступи албанців.

В той час, як албанський національний рух в Косово в кінці XIX ст. переживав розквіт, сербський національний рух продовжував знаходитися в застої. Хоча вже з 1850-х рр. на території краю почалася пропагандистська і агентурна робота емісарів і просвітителів Сербського князівства, прагнучих підготувати грунт для об'єднання всіх сербських земель в рамках незалежної держави, політична активність місцевого населення залишалася низькою. Значних результатів вдалося, проте, досягти в культурно-освітній сфері: в кінці XIX ст. в Косово, головним чином в східних і північних регіонах краю, було засновано безліч сербських шкіл і культурно-просвітницьких суспільств.

У 1896 р. була досягнута угода між Сербією і Чорногорією про розділ сфер впливу в Косово, Македонії і Албанії: Метохія, Санджак і Північна Албанія визнавалися зоною інтересів Чорногорії, Східне Косово і Македонія -- Сербії. У тому ж році Сербія і Чорногорія спільно виступили на захист культурно - релігійної автономії слов'ян Косова, коли турецька влада спробували призначити митрополитом Прізрена грека -- фанаріота [41, 244].

В 1878 р. Сербія отримала незалежність від Османської імперії . Значно пізніше у 1912 р., Сербія отримала контроль над Косово і Метохією. І лише в 1918 р. Косово увійшло до складу Королівства сербів, хорватів і словенів, де було розділене між Вардарськой, Зетськой і Моравською бановінамі [41, 250].

Таким чином, можна зробити висновок, що протиріччя між албанським та сербським населенням в Косово навіть після завоювань Порти, не лише не припинилися, а навіть набули нового розвитку. На це посприяли і міжусобні протиріччя, всередині краю, і нестабільність зовнішньої політики. В результаті завоювання, зламу традиційних поземельних стосунків і торгівельних зв'язків, введення нових податків і закріпачення селянства, економіка Косово прийшла до занепаду, цілі райони спустіли. Почався перший масовий витік сербів з Косова, колиски сербського народу. Місцева аристократія була витиснена мусульманами, у тому числі з числа слов'ян, що прийняли іслам.

1.2 Косово у складі Югославії

Територія Косова спочатку була частиною Королівства сербів, хорватів, і словенців у 1918-1945 рр., а з 1929 р. у складі різних провінцій. Албанська держава включала в себе більшу частину албанських територій. Природно, що на Балканах, де особливо в період османського панування мали місце великі міграції та змішування різних народів, мов та релігій, не було можливості провести чіткі етнічні кордони.

Області, права на котрі заявляла великоалбанська пропаганда, ніколи не входили в склад албанської держави. Однак деякі албанські політичні лідери, які втратили деякі свої привілегії після розпаду Порти, не бажали миритися з кордонами нових держав на Балканах. Вони відразу ж розгорнули підривну діяльність, ціллю котрої було зумовити розпад цих держав, перш за все Сербії та Греції [49, 360].

На першому місці була фашистська Італія. Але окрім Італії третій Комуністичний Інтернаціонал, штаб квартира котрого знаходилася у Москві, також притримувався схожих поглядів. «Косовський комітет», члени котрого знаходилися на великоалбанських позиціях, на початку 1920 р. встановив зв'язки з Комінтерном; в грудні 1921 р. один з лідерів цієї організації Барам Цурі , зустрівся з радянським представником у Відні та провів з ним переговори по проблемі Косово та Метохії, він також передав радянському дипломату меморандум з викладеною програмою Комінтерну [49, 363].

В період між двома світовими війнами частина албанців, котра залишалася жити в югославській державі, виявляли сеціоністські устремління, які у відкритій формі підтримали, напередодні другої світової війни фашистські сили в Європі, перш за все в Італії та Германії. Фашистська Італія надавала безпосередню допомогу албанським терористам в Югославії після Першої світової війни. Керівники цього албанського руху Хасан Пріштина та Мустафа Кроя отримували допомогу від італійського уряду спочатку в розмірі 50 000 лір в місяць, пізніше приблизно 200 000 лір в місяць, а в вересні 1927 р. - значно більшу суму [22, 377].

В міжвоєнний період комуністичний рух, очолюваний Комінтерном, в своїх планах приділяв увагу діяльності албанських іредентистів. В 1928 р. албанськими емігрантами в СРСР було засновано Комуністичну групу Албанії. Зокрема, в резолюції, котра була прийнята на четвертому з'їзді Комуністичної партії Югославії, котрий проходив в Дрездені у 1928 р., наголошувалося, що партія висловлює солідарність з революціонерами робочими та селянами, «з албанським національно - революційним рухом в особі Косовського комітету та закликає робочий клас надавати будь яку допомогу в боротьбі розділеного на частини пригноблюваного народу за створення незалежної і об'єднаної Албанії» [22, 379]. Дещо пізніше, в середині 1937 р., Комуністична партія Югославії засновує Обласний партійний комітет Косово та Метохії.

З 1939 р. підривна діяльність фашистської Італії, котра була направлена проти Чорногорії та Югославії, стає ще більш активною. Як відомо, 7 квітня 1939 р. Італія окупувала та анексувала Албанію. Граф Чано уже в липні 1939 р. надав інструкції албанським емігрантам щодо проведення акцій в Епірі, в Косово та Метохії. Щодо цього він полюбляв повторювати «… косово - албанський ірридентський рух це - ніж, приставлений до серця Югославії» [22, 380]. Саме в цей час у Римі в 1939 р. було засновано бюро з організації албанського «ірридентського» руху в Югославії, а уже в січні 1940 р. лідер Албанської фашистської партії в Скадарі Коль Біба зробив заяву, що найближчим часом будуть анексовані деякі частини Югославії та Греції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.