Рефераты. Управление процесами технического развития АО

Розвиток технічної бази управління на основі
ЕОМ й засобів оргтехніки. Через план технічного розвитку можуть проходити роботи по формуванню програмного забезпечення системи забезпечення й ЕОМ. Дуже важливо в ньому передбачати також впровадження машинних носіїв інформації й системи неперервного введення даних зі всіх центрів відповідальності,
заходів по забезпеченню надійності й збереженню інформації.

Підвищення кваліфікаційного рівня й удосконалення структури кадрів робочих, інженерів й техніків — ця задача плану по праці й підвищенню кваліфікації. У плані технічного розвитку одночасно з постановкою задач, розглянутих раніше, повинні формулюватися цільові установки в області кваліфікації й структури кадрів для відповідних спеціалізованих розділів плану підприємства.

Задачі плану технічного розвитку можуть бити згруповані в розділи відносно до об’єктів:

I.        Розвиток промислово-виробничих засобів
з  виділенням   активної   й   пасивної  частин  основного
і допоміжного виробництва.

II.Вдосконалення виробів й підвищення технологічності й якості продукції.

III.  Вдосконалення   технології   виробництва.

IV.      Вдосконалення  технічної  бази  системи
управління.

V.           Розвиток   кадрової   складової   потенціалу
підприємства. [8, с. 9]

З метою інтенсифікації використання матеріально-технічних і тру­дових ресурсів, постійного підвищення технічного рівня виробництва, оновлення продукції та забезпечення її конкурентноздатності на рин­ку, на підприємствах розробляють систему планів науково-технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управ­ління.

Вихідними даними для розробки планів науково-технічного розви­тку підприємства є:

§        маркетингові дослідження на ринку товарів і послуг;

§        державні замовлення і господарські угоди на продукцію, що випускається;

§        результати завершених науково-технічних робіт та інформація про

досягнення науково-технічного прогресу у світі;

§        відгуки споживачів та аналіз якості продукції, що випускається;

§        ліцензії, патенти, пропозиції раціоналізаторів та винахідників;

§        інформація про диспропорції виробничих потужностей, результа­ти атестації робочих місць та аналізу організації виробництва,

праці і управління;

§        пропозиції виробничих підрозділів, філій, дочірніх підприємств,

функціональних служб, робітників і службовців.

Розроблення планів науково-технічного розвитку проводиться, як правило, у два етапи. На першому етапі детально аналізується існую­чий організаційно-технічний рівень виробництва і продукції, що випу­скається, проводиться збір пропозицій від підрозділів і робітників під­приємства щодо удосконалення техніки, технологій виготовлення про­дукції, організації її виробництва. На другому етапі результати прове­деного аналізу та зібрані пропозиції техніко-економічно обґрунтову­ються, визначається економічна ефективність заходів, призначених до включення у план, джерела фінансування та виконавці.

Розроблені таким чином проекти планів погоджуються з трудовим колективом підприємства і після доопрацювання затверджуються ор­ганами управління підприємством.

Для планування технічного та організаційного розвитку підприєм­ства важливе значення має оцінка досягнутого рівня організації вироб­ництва та продукції, яка випускається. Оцінка здійснюється на основі системи показників, які в комплексі характеризують продукцію, обла­днання, технологію, технічну та енергетичну оснащеність праці, меха­нізацію й автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління підприємством. [13, с. 139]

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в таблиці 1.1


Таблиця 1.1

Основні показники технічного рівня підприємства

Ознаки групування показників

Показники

Ступінь технічної оснащеності праці

§     Фондоозброєність праці

§     Енергоозброєність праці

Технічний рівень устаткування

§     Продуктивність

§     Надійність, довговічність

§     Питома металомісткість

§     Середній строк експлуатації

§     Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості

§     Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку

Рівень прогресивності технології

§         Структура технологічних процесів за трудомісткістю

§         Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції

§         Середній вік застосовуваних технологічних процесів

§         Коефіцієнт використання сировини й матеріалів

Рівень механізації та автоматизації виробництва

§         Ступінь охоплення робітників механізованою працею

§         Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці


Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

§        Механоозброєність праці;

§        Коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

§        Коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;

§        Рівень утилізації відходів виробництва;

§        Рівень забруднення навколишнього середовища;

§        Частка екологічно чистої продукції. [12, с. 230]

Показники технічного та організаційного рівня виробництва повин­ні знайти своє відображення в узагальнюючих економічних показни­ках і, в першу чергу, у збільшенні прибутку, зниженні собівартості та зростанні продуктивності праці.


























1.2 Поняття і зміст категорії управління технічним розвитком підприємства

У зв’язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв’язку з його складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

·        установлення цілей – визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;

·        підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

·        варіативний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

·        програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

·        супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Так, для одних підприємстві пріоритетним напрямом може бити перехід на ресурсозберігаючі технології, для інших — увага може бути сконцентрована на скороченні ручної праці. Відповідно програма технічного розвитку буде складовою частиною комплексної господарської програми підприємства по ресурсозбереженню або зменшенню ручної праці. Стратегія розвитку підприємства може бути спрямована й на підвищення ефективності виробництва й якості продукції.

Варіантний вибір рішень по технічному розвитку припускає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реальної ефективності й розробку на цій основі взаємопов'язаного комплексу заходів.

Важливо підкреслити, що при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки локальний ефект, в окремому підрозділі, але й вплив рішень, що приймаються, на кінцеві результати виробництва. Тільки такий підхід дозволить виключити вірогідність створення й використовування дорогої високопродуктивної виробничої системи, працюючої «на склад».

З переходом до більш складних видів технічного розвитку (технічному переозброєнню, реконструкції й розширенню) зростає складність об’єднання  окремих рішень в єдиний комплекс. Недостатня увага до цього питання  може привести до посилення диспропорцій (між основними й допоміжними виробництвами, окремими цехами й т. д.). Ефективним інструментом для ув'язки окремих рішень й оцінки впливу розробленого комплексу заходів на кінцеві результати підприємства є моделювання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.