112. Стратегія, планування та специфіка прийняття рішення у міжнародному менеджменті.

Стратегічне планування – процес визначення основної лінії організації, довгостроквих цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування у ММ:

·          Утримання напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій

·          Потреба в координації і інтеграції різноманітних операцій в масштабах всієї корпорації

·          Належна підготовка до виникаючих нових викликів і проривів

Переваги стратегічного планування:

·          Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій

·          Детальне опрацювання проблем, пов”язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і ін.

Основні підходи до формулювання та реалізації міжнародних стратегій:

·          Економічний імператив

·          Політичний імператив

·          Адміністративна координація

Стратегічні орієнтири міжнародних корпорацій:

·          Етноцентризм – Цінності та інтереси материнської компанії є головними в стратегічних рішеннях

·          Поліцентризм – стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія

·          Регіоцентризм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами своїх регіональних відділень

·          Геоцентризм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему

Особливості прийняття рішень в ММ/ті

Ключ до проблеми прийняття рішень в міжнародних корпораціях – співвідношення між централізацією та децентралізацією.  При централізації рішення приймаються на вищому рівні, що забезпечує їх високу якість.  При децентралізації прийняття рішень делегується вниз оперативному персоналу, що забезпечує їх гнучкість та своєчасність.

Сфери ММ/ту, в яких приймаються переважно централізовані рішення:

·          Маркетингова міжнародна політика

·          Фінансові справи

·          Використання персоналу експатріантів

·          Рішення щодо виробничих потужностей

113. Роль організаційного фактору в міжнародному менеджменті.  Еволюція організаційних структур в процесі інтернаціоналізації.

Роль організаційного фактору в ММ/ті.

Організаційний фактор включає: структури управління, взаємозв”язки між різними ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідальності кожного співробітника.

Особливості організаційного фактору в ММ/ті

·          Природа зарубіжного бізнесу

·          Утворення закордонних відділень

·          Керівництво зарубіжними відділеннями

·          Взаємодія локальних ринків і компаній

·          Часові і географічні особливості

·          Взаємозалежність структур і персоналу

Організаційна структура міжнародних корпорацій

1.          На ранніх стадіях інтернаціоналізації: Президент//Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Віце-президент з міжнародних операцій//Зарубіжні відділення

2.         Міжнародна дивізіональна структура:  Президент// Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні відділення (завод, інструменти, меблі, міжнародне відділення//Австралія, Японія,Італія//Офіс-тренажер, маркетинг, зв”язки з урядом

3.         Глобальна продуктово-дивізіональна структура: Президент// Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні відділення - продуктові відділення (продукт А, продукт В, продукт С//Південна Америка, Африка, Європа//Франція, Німеччина, Італія//В/во, маркетинг, фінанси, персонал.

4.         Глобальна регіональна дивізіональна структура: Президент// Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні відділення (Північна Америка, Пд. Америка, Європа, Азія//Китай, Японія, Пд.Корея

5.         Глобальна функціональна структура:  Президент//1.Виробництво, 2.маркетинг, персонал//1.а.Внутрішнє виробництво(продукт А, продукт В), 1.б. Зарубіжне виробництво (продукт А, продукт В);  2.а. Внутрішній маркетинг (продукт А, продукт В), 2.б. Зарубіжний маркетинг (продукт А, продукт В).

6.         Мультинаціональна матрична структура: : Президент// Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні відділення (Північна Америка,  Європа, Промислові товари)//Менеджер промислових товарів Північної Америки, менаджер промислових товарів Європи.

114. Особливості й основні моделі керівництва міжнародними корпораціями.

Особливостікерівництва міжнародними корпораціями

Керівництво – це процес впливу на людей для спрямування їх зусиль на досягнення певних цілей.

Два важливих аспекта керівництва міжнародними корпораціями

·          Філософські основи поглядів керівника на підлеглих

·          Підходи до лідерства як відображення характеристик автократії – участі і поведінки керівників

Взаємодія між керівниками та підлеглими:  1).Автократичне керівництво  2).Патерналістське керівництво  3).Демократичне керівництво.

Основні моделі керівництва міжнародним бізнесом

Основа прийняття рішень

1.         Фактологічний менеджер – знаходить доступну інформацію і готує рішення, спираючись на факти і данні.  Фокус уваги на документованих теперішніх подіях і данних.

2.         Інтуітивний менеджер – грунтується у прийняття рішень на свої уявлення і інновації.  Фокус його уваги пов”язаний з майбутнім.

3.         Аналітичний менеджер – відзначається логічністю і систематичністю, ретельним зваженням наявних альтернатив.  Його мислення зачіпає минуле, теперішнє і майбутнє, стратегію і тактику.

4.         Нормативний менеджер є ідеалістичним і довірливим до того, як може бути вирішена та чи інша проблема.  Фокус його уваги – минулий досвід, який оцінюється з позицій його використання в нових діях.

Чотири основні типи керівників

1.         Адміністратор – керівник, здатний виявити слабкі ланки у роботі і прийнати для їх усунення ефективні коригуючі заходи.

2.         Лідер – керівник, спроможний спілкуватися з людьми, розпізнавати потенціал кожного працівника і зацікавити його у повному використанні цього потенціалу, вести людей за собою, викликати в них віру в успіх справи.

3.         Плановик – керівник, який прагне оптимізувати майбутню діяльність фірми, концентруючи основні ресурси в традиційних сферах діяльності і спрямовуючи їх на досягнення поставлених цілей.

4.         Підприємець – керівник, який прагне змінити динаміку фірми, а не екстраполювати її минулу діяльність, шукає нові напрями діяльності, експерементує і ризикує.

115. Особливості управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.

Особливості:

·          Відмінність ринків праці у країнах-господарях

·          Переміщення працівників між підрозділами компанії, що розташовані в різних країнах

·          Відмінність практики управління людськими ресурсами в різних філіях

·          Національна орієнтація персоналу

·          Ускладнення контролю виконання

Джерела людських ресурсів

1.         Домашні країни – Експатріанти

2.         Країни-господарі – Місцевий персонал

3.         Треті країни

Критерії відбору персоналу для міжнаробних призначень

1.         Загальні критерії

·          Технічні навички (американський підхід)

·          Людські якості (японський підхід)

2.         Адаптація до культурних змін

3.         Незалежність і самозабезпеченість

4.         Фізичне та емоційне здоров”я

5.         Вік, досвід, освіта

6.         Мовний тренінг

7.         Мотивація до зарубіжного призначення

8.         Сімейний стан і залежність

9.         Здатності лідерства

Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях

·          Особистість

·          Країна

·          Вартість життя

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44