21.Валовий, середній, граничний доход
Доход П від продажу 1 од продукції наз гранич доходом, а т як П продає продукцію по Ррин, тому
MR= Ррин
З графіка видно, що конкурентне під-во може одержати додатковий доход не за рахунок підвищ ціни, а за рахунок збільш об’ємів вир-ва і продажу.
ГРАН. ДОХОД – зміна валового доходу П по відношенню до зміни кіл-ті продажу
MR= ∆ TR/ ∆ Q
Так як конкур під-во саме приймає рішення про кількість вир-ва і продажу, але по конкур рин ціні , саме тому гран доход = ціні. Гран доход в умовах досконал конкуренції постійна величина.
24.Справедливість і цінова дискримінація монополії
1. сильна монопольна влада
2. виключається можливість перепродажу монопольного продукту.
3. Різні сектори ринку, які відрізняються по ціні продажу повинні відрізнятися по еластичності попиту на еластичний товар.
Більш високі ціни встан. в секторах з меншою еластичністю.
1. Одержання додаткових прибутків монополістом і збільшення заг. величини прибутку
2. Відбув. вир-во більшої кількості мон. продукту, а значить більша к-сть споживачів може задовольнити свої потреби.
Обмеженням для цінової дискримінації є антимонопольне законодавство.
22.Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для максимізації прибутку досягається маневруванням змінними витратами.
Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:
1. варто чи не варто виробляти продукт?
2. Якщо варто, то скільки?
3. Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?
У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).
Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий дохід виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі вир-ва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію , ніж припиняти вир-во . У цьому випадку вона буде вирішуватиме завдання мах прибутку.
Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує ек-й прибуток.
Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мах свій прибуток.
Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: ек-й прибуток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.
Моделі виробу виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно:
Якщо лінія валового доходу перетинає криву сукупних витрат і існує її ділянка, розташована вище, ніж крива, то обсяги вир-ва, які відповідають цій ділянці , будуть приносити фірмі ек-й прибуток. Свого мах значення він досягне у тій точці, де вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат найбільший.
Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.
25.Цінова політика олігополістичних фірм
В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може самостійно впливати на ціну продукту.
Що стосується олігополістичного ринку, то він взагалі не піддається дослідженню. Його аналіз, що проводиться у мікроекономіці, дає змогу виділити щонайменше дві загальні закономірності:
1. Олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або “жорсткими”
2. Якщо олігополістичні ціни все-таки змінюються, то найбільш вирогідно, що всі фірми роблять це одночасно.
Олігополістична поведінка передбачає наявність стимулів до погоджених дій або до таємного зговору при встановлені ціни.
Виявлення цих закономірностей є результатом дослідження цінової політики олігополіста. Може бути чотири варіанти поведінки олігополіста у галузі ціноутворення: ламана крива попиту, ціноутворення зумовлене таємним зговором, лідерство у цінах, ціноутворення за принципом “ витрати плюс ”.
Таким чином, олігополісти фактично не використовують цінової конкуренції: це може бути досить небезпечним як для ініціатора, так і для всіх учасників ринку. Тому на олігополістичному ринку переважає нецінова конкуренція.
23.Мінімізація збитку, закриття підприємства
в короткостроковому періоді
Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для мінімізації збитків досягається маневруванням змінними витратами.
1.варто чи не варто виробляти продукт?
2.Якщо варто, то скільки?
3.Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?
Якщо за будь-яких обсягів вир-ва сукупні витрати перевищують валовий дохід, то треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить вир-во , то її збитки будуть = постійним витратам(FC). Тому за умови загальної збитковості вир-ва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати.Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати:
ТС – ТR < FC;
( FC + VC ) – TR < FC;
VC < TR.
Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що її збитки менші, ніж постійні витрати.
Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мінімізує свої збитки.
Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: збиток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.
Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але перетинатиме криву змінних витрат(VC). Мінімальні збитки будуть тоді, коли вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат досягатиме найменшого значення.
Якщо лінія валового доходу розташована навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки фірма матиме, коли припинить вир-во.
28.Реальна заробітна плата і виробництво
Реальна заробітна плата — кількість товарів і послуг, які робітник може придбати за отриману ним номінальну заробітну плату за певного рівня цін після сплати податків.
Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування.
Зміну реальної заробітної плати визначають за допомогою індексу вартості життя, який обчислюють зіставленням суми товарних цін, які в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування.
Із визначення сутності заробітної плати випливає висновок, що її динаміка залежить передусім від дії тенденції до зростання вартості робочої сили. Але резерви росту ефективності виробництва шляхом впорядкування трудових операцій окремого працівника та кращої організації робочого місця можно вважати вичерпаними. Тому під тиском обєктивних вимог виробництва, яке розвивається та в пошуках нових підходів до експлуатації найманої праці капітал повинен визнать вирозшу роль людини у виробничому процесі і перебудовувати організацію як самої праці, так і стимулювання працівників.
29.Земельна рента, позиковий процент, дисконтна вартість, підприємницький доход, їх сутність і призначення
Рента як економічна категорія означає форму економічної реалізації (а отже, привласнення) власності на природні ресурси. Земельна рента є при цьому формою економічної реалізації власності на землю. Розрізняють три основні форми земельної ренти: диференціальну, абсолютну та монопольну. У свою чергу диференціальна рента поділяється на диференціальну ренту І і диференціальну ренту II.
Причиною виникнення диференціальної ренти І є обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до сільськогосподарського обороту гірші за якістю ділянки землі. Диференціальна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень, що супроводжується використанням складнішої праці. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі, а отже, отримання надлишкового доходу, який набуває форми диференціальної ренти II. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі впродовж дії орендного договору. Тому орендар зацікавлений, щоб договір про оренду землі укладався на тривалий термін, а землевласник — навпаки.
На ринку капітал явл.вир.фактором довгостр.викор-ня. Сукупний запас капіталу вист.у вигляді осн.фондів. Осн.фонди п-ва зб-ся за рахунок інвест-ня або кап.вкл-ня вл.коштів. У випадку, якщо п-во залучає позичений капітал для вир-ва, то ціною позиченого кап-лу є
Позичковий відсоток – частка створенної вартості, яка передається п-вом кредитору як плата за викор.поз.кап-л.
Відношення позичкового % вартості позиченого капіталу у % - норма поз.%(r, i, e).r впливає на рівень інвестування.
Чим більше ставка, тим менша можливість кап.вкл-нь.
Зменшення ставки сприяє процесам інвестування.
На поз.кап-л п-во здійснює закупку кап.товару (обл.-ня, нерух-ть), при цьому п-во повинно співставляти величину доходу, який отримує від викор-ня цього товару в майбутньому від вкладеня його придбання сьогодні – цей процес наз.дисконтуванням.
Дисконтна вартість(PV) – сума, яку необх.заплатити в теперішній момент за товар, щоб через певний строк мати вигоду.
При визначенні тепер.дисконтованої вартості вик.к-т дисконтування
a=1/(1+r)t
r-ставка %,
t-розрахунковий період.
Теперішня вартість
PV=Pfмайб.*a.
З винекненням судного капіталу у всіх підприємців з”явилась можливість розширити свою діяльність, сузити або взагалі припинити її шляхом часткового або повного перетворення свого капітала в судний капітал. У зв”язку з цим всі підприємці, оцінюючи якість та результати своєї діяльності, розчленяють свій прибуток на відсоток та підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід за винятком з прибутку судного відсотка являється важливим оціночним показником якості підприємництва.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
