Чистий дисконтований доход (ЧДД)

Цей прибуток визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, зведена до початкового кроку, як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Розмір ЧДД для постійної норми дисконту визначається за формулою:

 (3.3)

де      Rt – результати, що досягаються на t-ому кроці розрахунку;

Зt – витрати на тому ж кроці;

Т – горизонт розрахунку (тривалість розрахункового періоду), дорівнює номерові кроку розрахунку, на якому проводиться закриття (ліквідація) проекту;

(Rt-Зt) – ефект, що досягається на t-ому кроці розрахунку;

d – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал.

Якщо ЧДД проекту при заданій нормі дисконту:

-                      позитивний (ЧДД>0), то проект є ефективним і можна ставити питання про його прийняття або подальший розгляд. Чим більший ЧДД, тим проект ефективніший.

-                      нульовий (ЧДД=0) або негативний (ЧДД<0), то проект є неефективним. У разі його прийняття інвестор понесе збитки.

Для визначення ЧДД можна скористатися модифікованою методикою Для цього зі складу Зt (витрат) виключаються капітальні вкладення і через Зt позначають витрати на t-ому кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення. Тоді формула для визначення ЧДД приймає такий вигляд:

 (3.4)

де К – сума дисконтова них капвкладень.

Модифікований показник ЧДД виражає різницю між сумою наведених ефектів і зведеною до того ж моменту часу величиною капіталовкладень (К).

Індекс доходності (ІД)

Індекс доходності (ІД) являє собою відношення суми наведених ефектів до розміру капіталовкладень:

 (3.5)

де      Зt – витрати на t-ому кроці за умови, зо в них не входять капіталовкладення;

К – сума капіталовкладення, що дисконтувалося.

Індекс доходності тісно пов’язаний з ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД >1, і навпаки. Таким чином, якщо ІД>1, то проект є ефективним, а якщо ж ІД<1, то неефективним.

Внутрішня норма доходності (ВНД)

Внутрішня норма доходності (ВНД) являє собою норму дисконту (d), за якої розмір наведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням і визначається розв’язанням рівняння:

 (3.6)

Визначення ВНД інвестиційного проекту дає відповідь на питання, чи є він ефективним при певній заданій нормі дисконту (d). ВНД проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з передбачуваною інвестором нормою доходу на вкладений капітал. Якщо ВНД дорівнює необхідній інвесторові нормі доходу на капітал або більший за таку, інвестиції в даний проект є виправданими, тож може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестор може відмовитися прийняти проект.

Економічний зміст критерію ВНД полягає в наступному: комерційна організація може приймати будь-яке рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності якого не нижче поточного значення показника «ціна капіталу» r, під останнім розуміється або d (норма дисконта), якщо джерело засобів точно не ідентифіковане, або ціна цільового джерела, якщо таке є. Саме з показником r порівнюється критерій ВНД, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо ВНД> r, то проект варто прийняти;

ВНД< r, те проект варто відкинути;

ВНД = r, те проект ні прибутковим, ні збитковим.

Незалежно від того, з чим порівнюється ВНД, очевидно одне: якщо його ВНД більше деякої граничної величини, то проект приймається; тому за інших рівних умов, як правило, більше значення ВНД вважається найкращим.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтованих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі

(r1, r2) функція ЧДД=f(r) змінювала своє значення з «+» на «–» чи з «–» на «+». Далі застосовують формулу

 (3.7)

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f(r1)>0 (f(r1)<0)); r2 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0 (f(r2)>0)).

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r1, r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 – найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції y=f(r) з «+» на «–»):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника ЧДД, тобто f(r1) = min {f(r)<0};

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника ЧДД, тобто f(r2) = max {f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з «–» на «+».

Строк окупності

Строк окупності – це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає позитивним і залишається таким надалі. Іншими словами, це період, що вимірюється місяцями, кварталами або роками і починаючи з якого початкові вкладення й інші витрати, пов’язані з проектом, покриваються результатами його здійснення.

Метод визначення строку окупності інвестицій є одним з найпростіших і найбільш розповсюджених у світовій аналітичній практиці. Порядок розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо прибуток по роках розподілений рівномірно, то

 (3.8)

де К – одноразові капітальні витрати; Д – щорічний прибуток від капіталу.

У разі нерівномірного розподілу прибутку СО розраховується прямим підрахунком числа (квартал, місяць), протягом якого інвестицію буде погашено кумулятивним доходом. Тоді

, (3.9) де n – кількість років; К – капітальні витрати.

Деякі фахівці при розрахунку показника СО рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються дисконтовані грошові потоки, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (ДСО) має вид:

 (3.10) при якому  (3.11)

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди ДСО>СО. Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм ДСО [10], [26].

Коефіцієнт ефективності інвестицій (КЕІ)

Розрахунок коефіцієнта ефективності інвестицій – це, у принципі, теж саме, що й розрахунок рентабельності інвестицій. Коефіцієнт ефективності інвестицій (КЕІ) може визначатися без дисконтування витрат і доходів. Тоді він враховує часовий складник грошових потоків, тобто:

-                      розрізнює проекти не з однаковою сумою середньорічного прибутку, а з сумою, що варіюється по роках;

-                      не робить різниці між проектами, що мають однакову суму прибутку, але генеруються протягом різних періодів.

За цим методом КЕІ визначається так:

 (3.12)

де      ЧП – чистий прибуток (балансовий прибуток мінус відрахування в бюджет);

ЛВ – ліквідаційна вартість проекту.

Краще все ж таки визначати модифіковане значення дисконтованого коефіцієнта ефективності інвестицій ДКЕІ, вдавшись до дисконтування грошових потоків:

 (3.13)

Якщо знову припускається наявність залишкової вартості або ліквідаційної вартості (ЛВ), то інвестиційний потік за останній рік може бути компенсований частковим поверненням інвестиції за рахунок ліквідаційної вартості (ЛВ), але дисконтованої на зменшення вартості грошей за час інвестиції. Підсилюючим варіантом розрахунку є врахування ЛВ у реальних грошових потоках останнього року, та невраховування у величинах інвестицій.

Таблиця 3.6

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17