Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30? відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260-400 мм.
Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною - 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.
Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовуючим, повітрянепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.
Екран відеотермінала та клавіатури мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Відстань від екрана до ока працівника повинна складати:
При розмірі екрану по діагоналі 35/38 см (14”/15”)--------- 600-700 мм
43 см (17”) -----------------700-800 мм
48 см (19”) ---------------- 800-900 мм
53 см (21”) ---------------- 900-1000 мм
Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від екрану, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15?.
Робоче місце з відеотерміналом слід оснащувати тримачем для документів, що легко переміщується.
Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість екрану відеотермінала, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.
Режим праці та відпочинку тих, хто працює з ЕОМ, визначається в залежності від виконуваної роботи відповідно до Сан Пін 3.3.2-007-98.
Залучення жінок до робіт у нічний час є неприпустимим, за винятком випадів, обумовлених статтею 175 Кодексу законів про працю України.
Отже процес державотворення в оновленії Україні тісно пов'язаний з розвитком суспільства в напрямку інтеграції матеріального виробництва та економічного і духовного життя. Завдання, пов'язані з впровадженням найновіших досягнень науки і техніки в усі сфери народного господарства, вдосконалення форм управління виробництвом, підвищення продуктивності праці, тощо можуть бути вирішені сьогодні лише на основі застосування засобів обчислювальної техніки.
Захист від випромінювання
Захист від дії іонізуючих випромінювань. Розроблені основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань, де містяться вимоги і норми радіаційної безпеки стосовно конкретних видів робіт, вироблюваних при дії іонізуючих випромінювань.
При захисті від зовнішнього опромінювання, що виникає при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля повинні бути направлені на попередження пері опромінювання персоналу шляхом збільшення відстані між оператором і джерелом, скорочення тривалості роботи в поле випромінювання, екранування джерела випромінювання.
Закритими називаються джерела іонізуючого випромінювань, пристрій яких виключає попадання радіоактивних речовин в навколишнє середовище.
Захист від внутрішнього випромінювання вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді і запобігання попаданню їх в повітря робочої зони.
Під внутрішнім опромінюванням розуміють дію на організм іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин, що знаходяться усередині організму.
Всі роботи з відкритими джерелами підрозділяються на три класи. Встановлені основними санітарними правилами класи робіт залежно від групи радіаційної небезпеки радіонукліда і фактичної його активності на робочому місці.
При роботі з радіоактивними речовинами велике значення мають засоби індивідуального захисту, правила особистої гігієни і організація дозиметричного контролю.
Результати всіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися і зберігатися протягом 30 років.
Залежно від діапазону частот в основу гігієнічного нормування електромагнітних випромінювань покладені різні принципи. Критерієм безпеки для людини, що знаходиться в електричному полі промислової частоти, прийнята напруженість цього поля.
Для постійного магнітного поля гранично-допустимим рівнем на робочому місці є напруженість, яка не повинна перевищувати 8 ка/м.
Одним з найбільш ефективних і часто вживаних методів захисту від низькочастотних і радіо випромінювань є екранування. Для екранів використовуються, головним чином, матеріали з великою електричною провідністю.
Як засоби індивідуального захисту застосовуються спецодяг, виготовлений з металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток з капюшонами і вмонтованими в них захисними окулярами.
Захист від дії лазерного випромінювання. Під лазерною безпекою розуміється сукупність технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу при використанні лазерів.
Вживання тих або інших заходів лазерної безпеки залежить, перш за все, від класу лазера.
Всі лазери повинні бути маркіровані знаком лазерної небезпеки. Розміщення лазерів вирішується тільки в спеціально обладнаних приміщеннях. Розміщувати устаткування потрібно достатньо вільно.
У тих випадках, коли лазерна безпека колективними засобами захисту не забезпечується, повинні застосовуватися індивідуальні засоби захисту - окуляри і маски.
5.3. Розрахунок освітлення
Кабінет являє собою прямокутне приміщення зі світлими стінами та стелею. Його загальна площа 12 м2 (довжина 8 м, ширина 4,3 м, висота 3 м).
Розрахунок проводиться в такій послідовності:
1.Визначається індекс приміщення за наступної формулою:
i = a * b / hp (a + b), (4.1)
де a та b - відповідно довжина та ширина приміщення;
hp - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, hp = 1,5м.
і = 8 * 4,3 / 2,14 (8+4,3) = 1,3
2. Визначається число рядів світильників за формулою:
n =b/*h, (4.2)
де b - ширина приміщення, b = 4,3;
- 1,4 для світильників типу ЧПС35;
h - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, h = 2,14м.
n=4,3/1,4*2,14=1,052
3. Визначається необхідна кількість світильників за наступної формулою:
N = Eн * Кз * S * Z / n * Фсв * , (4.3)
де Eн - нормативна освітленість, лк. Згідно СНіП ІІ-4-79 для персоналу, якій працює на ЕОМ, норма при загальному освітленні встановлена 300лк;
Кз - коефіцієнт запасу, якій приймають в залежності від забруднення повітря у приміщенні. Обирається Кз = 1,5;
S - площа приміщення, S = 12 м2;
Z - коефіцієнт, який враховує відношення середньої освітленості до мінімальної при освітленні лініями люмінесцентних світильників Z = 1,1;
Фл - світловий потік одного світильника, лм.
У приміщенні знаходяться сталеві світильники типу ЧСП35 з двома люмінесцентними лампами типу ЛБ-40. Номінальний світловий потік лампи ЛБ-40 Фл = 3120 мм.
Тоді світловий потік, який випромінює світильник, Фсв = 2; Фл=2*3120=6240 мм;
- коефіцієнт використання світлового потоку, якій залежить від індексу приміщення та типу світильників. Обирається = 0,34.
N = (300 * 1,5 * 12 * 1,1 / 2 * 6240 * 0,34) = 2
ВИСНОВКИ
Актуальність обраної теми було доведено, оскільки вибір назви для музичного колективу набуло особливе значення. І тому вивчення основних правил та засобів номінацій, таких як словотвір та знакоутворення, метафори та метонімії. Окремих засобів словотвору знаходяться в центрі уваги теорії номінації.
В ході цього дослідження ми прийшли до висновку, що словесний знак, як ніякий інший в мові, є інструментом і одночасно продуктом усвідомленої діяльності, що поднялись на рівень умовних подразників, рефлексів наших подань. Слова - не прості назви, не етикетки, а психо-фізіологічні сутності, одягнені в язикову форму, що стали для людини сигналами дійсності. Також ми зробили висновок, що особливі музичні жанри показують характерні моделі назв. В більшості випадків вони асоціативні і метафоричні, у меншій мірі вони включають формальні та інтертекстуальні властивості.
Всі поставлені теоретичні та практичні цілі було досягнуто. Були з'ясовані основні засоби та правила номінації назв музичник гуп та виконавців, а також пояснені процеси номінації у даній сфері.
Стуктура роботи, обумовлена поставленими теоритичними і практичними задачами, а також об'єктом та предметом дослідження, має такий вигляд: вступ, розділ I “ Мовна Номінація як засіб створення назв музичних груп і виконавців”, розділ II “ Класифікація назв англійських назв музичних груп та виконавців”, розділ III “ Створення структурно-тематичного словника-довідника англійських назв груп та виконавців, та музичних стилів засобами Lingvo”, розділ IV “Дослідження негативного впливу певних музичних стилів на оточуюче середовище та суспільство”, розділ V “ Охорона праці”, список використанних джерел, висновки та додатки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аристотель. Поэтика. “Античные теории языка и стиля”. М., 1935.
2. Апресян. Ю.Д. Лексическая семантика, стр. 189-192.
3. Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значение слова. “Филол. науки”, 1973, № 3.
4. Булаховский Л.А. Введение в языкознание, ч. II. М., 1953. - С. 102-103.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
