Необхідно пам'ятати, що словотворче значення, часто залежне від значення афікса або ТО, не те ж саме, що значення лексичне, індивідуальне. Наприклад, словотворче значення ПО слова writer - «діяч, хтось». Індивідуальне значення ТО + суфікс -er розкриває характер дії - «письменник - той, хто пише». Словотворче значення М SV + -er об'єднує слова, утворені за однією моделлю із значенням загального результату. У групу ПО слів, об'єднаних по індивідуальному лексичному значенню «діяч», входять слова, побудовані за однією моделлю - М6 - модель суфіксальних основ, але за різними ММ, а саме SN + suf -er = SN i SN + suf -ist = SN (scribbl//er, novel//ist, etc.), які об'єднані синонімічними відносинами.

1.3 Класифікація способів словотвору

Як видно з сказаного вище, словотворча модель (М) показує, як утворено слово у кожному конкретному випадку, і допомагає створити ПО слів з аналогічним значенням аналогічними засобами. Поняття словотвору в цілому включає і узагальнення, об'єднуючи різні ММ в М ПО слів.

Щодо кількості способів словотворення існують різні думки. Ці розбіжності (виділяють від 5 до N способів слвотвору) пояснюються тим, що різні способи міняють свою активність і на довгий час можуть виявлятися більш менш продуктивними або стають непродуктивними. Так або інакше, загальновизнано, що існує 6 найбільш продуктивних моделей словотворення в сучасній англійській мові :

а) афіксальна модель: 1) М: ТО слова+ суфікс; 2) префікс + ТО слова, наприклад (pion//ist, re//built, under//go);

б) М словоскладення: основа + основа, наприклад, (dark//man);

в) конверсійна М: V > N або N > V, наприклад (elbow - to elbow, steal - to steal);

г) реверсійна М: основа - квазі-аффікс, наприклад (baby//sitting - baby//sit, burgl//ar - burgl//e);

д) словозлиття тут про модель можна говорити тільки умовно, як про з'єднання фрагментів основ, наприклад (motel < motorist + hotel);

е) скорочення (km < kilometer, BBC < British Broadcasting Corporation).

Решта способів (чергування, наприклад feed від food; подвоєння (murmur), а також немодельовані способи - звуконаслідування (cuckoo; splash) і римований повтор, як з чергуванням, так і без нього, наприклад (tip-top; hocus-pocus) другорядні і непродуктивні. [4, с. 35]

1.4 Поняття словотворчого аналізу та валентності

Словотворчий аналіз (СА) - поступове бінарне членування ПО на максимальні словотворчі компоненти (СК). [5, с. 88]

Словотворча модель - розглядається в роботі як «двохстороння одиниця, що характеризується в плані змісту загальним словотворчим значенням, єдиним для всіх слів даного типу, а в плані вираження - загальною структурою» [14, с. 152]

Таблиця 1 - Інвентар для репрезентації словотворчих моделей

Словотворчі моделі сучасної англійської мови (список складено на базі роботи Степанової М.Д. «Методы синхронного анализа лексики» [16, 208 с.])

Методичні вказівки для словотворчого аналізу (СА)

Для здійснення СА як загальновживаних слів, так і термінів з метою розкриття їх словотворчої структури і змісту необхідно враховувати таке:

1. Під терміном «словотвір» слід розуміти не історичний процес утворення слова, а його результат, тобто словотворчу структуру «готового» слова на сучасному етапі розвитку мови.

2. СА потрібно відрізняти від морфемного аналізу, який є лінійним виділенням мінімальних структурно-семантичних відрізків-сегментів. Здійснюючи морфемний аналіз слова, ми встановлюємо наявність морфем у слові, тобто його морфемний склад. При морфемному аналізі використовується один умовний знак (УЗ) - крапка або риска. Тому морфемний аналіз може використовуватися тільки при одно- чи двоморфемному складі слова, тобто при наявності двох основ, які функціонують самостійно.

Як уже відзначалося морфемний аналіз багатокомпонентних похідних основ не може розкрити ні структуру, ні семантику слова.

У таких випадках слід використовувати СА, який, на відміну від морфемного аналізу, є поступінчатим виділенням максимальних структурно-семантичних словотворчих компонентів (СК) і допомагає розкрити словотворчу структуру слова, а саме модель, за якою утворена та чи інша основа слова.

Для показу СК у складі похідних основ використовуються умовні знаки (УЗ):

1) // - перший ступінь членування на 2 максимальні словотворчі компоненти;

2) / - другий ступінь членування перших двох максимальних СК на наступні;

3) - переривчата коса лінія вказує на третій ступінь членування;

4) - хвиляста лінія вказує на четвертий ступінь членування;

5) - переривчаста лінія з крапкою вказує на п'ятий ступінь членування;

6) - переривчаста коса лінія з одним інтервалом використовується для репрезентації морфем у безафіксно-похідних основах.[5, с. 88]

Поняття валентності та словотворчої моделі

Словотворча потенція - категорія мови, яка відображає закладену в твірній основі здатність породжувати нові семантично і граматично залежні від неї слова. Словотворча потенція не визначає моделей побудови похідного слова. Вона містить лише загальні вказівки на те, які лексико-морфологічні розряди слів можуть бути утворені від слів одного лексико-морфологічного розряду. [4, c. 5]

Словотворча потенція як мовна категорія абстрактної можливості в мові виявляється у валентних властивостях основ, тобто в їх сполучуваності з певним набором афіксів. [4, c. 8]

Валентність основ визначається за похідними словами, що фактично існують в мові, які включені в тлумачні словники і в яких потенція постає в реалізованому виді. Пропоноване розмежування словотворчої потенції і словотворчої валентності як категорій мови і мовлення порушує довгострокову лінгвістичну традицію, за якою потенція і валентність трактуються як подібні явища: «В цілях відомої стандартизації термінології і виходячи з найбільш прийнятих в лінгвістиці визначень, - пише М.Д. Степанова, - в даній роботі ми використовуватимемо термін «валентність» в його широкому розумінні, тобто як сполучувальну здатність однорівневих одиниць мови (зважаючи на сукупність всіх їх властивостей); при цьому валентність ми розглядатимемо і як потенцію і як її реалізацію, тобто одночасно як чинник мови і як чинник мовлення» [ 4, c. 8; 16, c. 8]. Запропоноване вище визначення закономірно витікає із завдань статистичного аспекту синхронного словотворення, але воно не враховує відкритих можливостей, мова ж «це не тільки сукупність вже реалізованих форм і моделей, які належить вживати як такі (норма), але також і техніка, що дозволяє вийти за межі вже реалізованого, тобто «система можливостей». Отже, опис повинен враховувати відкриті можливості - все те, що є «продуктивним шаблоном», схему, за допомогою якої можна реалізувати те, що ще не існує як норма [ 4, с. 8; 9, c. 335].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8