|
|
Отже, виходячи з отриманих результатів можна зробити наступні висновки.
1. Значення показника чистого спреду для банку 1 складає 27,69%, а для банку 2 – 22,44%. Це свідчить, що банк 1 більш успішно виконує функцію посередника, адже він залучає кошти за нижчі відсотки, а розміщує за вищі, що і знайшло відображення в значенні показника чистого спреду.
2. Як банк 1, так і банк 2 має позитивну чисту відсоткову маржу, яка демонструє, наскільки доходи від активних операцій здатні перекривати витрати по пасивним операціям. Проте в банку 2 значення показника вище ніж в банку 1, і становить 16,46%. Але це більше пояснюється меншою сумою загальних активів банку 2 в порівнянні з банком 1, адже відсотковий прибуток (різниця між отриманими і сплаченими відсотками) в банку 2 менша (4848822 грн. в банку 1 та 3513441 грн. в банку 2).
3.В банку 1 продуктивність праці одного працюючого більше, ніж у банку 2, так як один працівник банку 1 виробляє 20216 грн., в той час, як в банку 2 –5539 грн.
4. На кожну грошову одиницю, витрачену на утримання працівників банку 1, припадає 2,94 грн. чистого прибутку, а на кожну грошову одиницю, вкладену в персонал банку 2 – лише 0,8 грн. Отже, в банку 2 на утримання працівників затрачено більше коштів, ніж вони “створили” чистого прибутку, тобто витрати, пов’язані з утриманням персоналу в даному банку не окупилися. Таким чином, з метою підвищення прибутковості роботи банківської установи, керівництву банка 2 слід посилити контроль за рівнем адміністративних витрат та здійснити заходи щодо зменшення їх розміру.
Узагальнюючим показником, що характеризує прибутковість діяльності комерційного банку, можна назвати показник загальної рентабельності, який розраховується як відношення чистого прибутку банку до його витрат. Визначимо значення цього показника для банку 1 та банку 2 на 1 квітня 1998 року:
R1= 8392701 / 7664895*100% = 109,5%
R2= 1384795 / 4754701*100% = 29,12%
Показник загальної рентабельності банку 1 станом на 1.04.98р. склав 109,5%, банку 2 – 29,12%. Тобто, на 1 гр.од. витрат банку 1 припадає 1,09 гр.од. прибутку після оподаткування. В банку 2 на одну грошову одиницю витрат припадає 0,29 гр.од. чистого прибутку. Це свідчить, що робота банку 2 була менш ефективною, ніж у банку 1.
Розглянемо тепер фактори, що впливають на дохідність капіталу банку. Одним з таких факторів є відношення прибутку (Пр) до статутного капіталу (Ск) у вигляді:
Пр / Ск = Пр/А : Ск / А
Виходячи з формули показника дохід на активи, отримаємо
Пск = Да / Кск , де (1)
Пск - прибутковість статутного капіталу,
Да – дохід на активи,
А – загальні активи,
Кск – коефіцієнт статутного капіталу.
Звідси, для підвищення прибутковості капіталу (статутного капіталу) банку слід збільшувати дохідність активів і зменшувати відношення статутного капіталу до активів, або, інакше кажучи, зменшувати частку статутного капіталу в загальній сумі коштів банку. А для збільшення дохідності активів слід, зокрема, збільшувати частку власних коштів банку в загальній сумі його коштів. Проте збільшення власних коштів бакну, основною частиною яких є статутний капітал, буде означати одночасно збільшення знаменника виразу (1), тобто зменшення прибутковості капіталу банку.
Отже, для керівництва банку в результаті його діяльності може виникнути також питання, які значення показників, що характеризують діяльність банку є бажаними. Як бачимо з вище викладеного, при збільшенні достатності капіталу банку буде зменшуватися його прибутковість. В таких випадках, як відомо, із теорії оптимального управління, застосовують два основних підходи.
При першому підході шукають компромісний варіант, який в даному випадку буде означати деякий прийнятний рівень достатності капіталу, при всякому прийнятному рівні прибутковості банку. Значення прийнятних рівнів достатності капіталу і прибутковості банку будуть при цьому визначатися суб’єктивною думкою керівництва банку.
При другому підході вибирають один із показників ефективності, який намагаються максимізувати / мінімізувати, а на значення решти показників покладають обмеження. Вибір цих обмежень взагалі також є суб’єктивним, проте в разі випадків вони можуть об’єктивно існувати. В даному випадку таким обмеженнями можна вважати нормативи Національного банку України, що визначають достатність капіталу банку і ліквідність його балансу.
Отже, при такому підході критерієм ефективності діяльності банку є такий розмір показників прибутковості, який забезпечує максимальні норми прибутку при одночасному виконанні нормативів, встановлених НБУ.
2.2. Напрямки зростання доходів банку від здійснення банківських операцій.
У викладеному вище матеріалі було виявлено, за рахунок якої діяльності комерційні банки формують свої доходи. Основне джерело банківських доходів — кредитна діяльність. Були визначені фактори, що впливають на розмір формування прибутку (проценти сплачені та отримані, величина позичкових коштів). Проте важливе завдання управління формуванням прибутку є не тільки виявлення факторів, що визначають розмір доходу, але й вміння управляти цими факторами та тим самим збільшувати обсяг отриманого прибутку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.