В зв’язку з незадовільним становищем банківської системи в 1997 році тільки 74 % комерційних банків працювало нормально, 18 % банків поставлено в режим фінансового оздоровлення, а 8 % — ліквідовано.

Треба відмітити, що банкрутство того чи іншого банка вкрай негативно відбивається на фінансовому становищі тих юридичних і фізичних осіб, грошовими коштами яких цей банк користувався.

Незважаючи на падіння обсягів виробництва, банкіська система загалом залишилася прибутковою, хоча порівняно з попереднім 1996 роком прибутковість активів та капіталу в 1997 році знизиллася.

Що стосується статистики прибутку за його складом, то в 1997 році зросла частка доходів від операцій з цінними паперами та векселями (див. додаток 11), але все ж таки найбільшу частку в прибутку комерційних банків України займають відсотки отримані за наданими кредитами — 37%.

84% витрат, що були виділені на утримання підрозділів банків, становлять витрати на утримання апарату управління (див. додаток 12).

В цілому серед українськиих банків останнім часом спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягів касово-розрахункового обслуговування. З одного боку, це явище позитиивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвинутість в Україні ринку банківських послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових. які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

Відповідно до вищесказаного можна відмітити, що українська банківська система має великі перспективи щодо підвищення ефективності діяльності комерційних банків, але це можливе лише за умов покращення не тільки стану банківської системи, а і всієї економіки України в цілому.

Отже, сьогодні в практиці українських банків існує дуже велика низка проблем, з якими вони стикаються кожен день у своїй діяльності, і деякі з них безпосередньо впливають на прибутковість комерційних банків України. Вирішення цих проблем, як вже відмічалося раніше, залежить не тільки від вдосконалення механізму банківської діяльності, але й від загального економічного стану в державі. Відомо, що більшість господарств у нас сьогодні є слабкими, з низьким рівнем кредитної здатності, а то й просто збитковими. Кредитні відносини з такими господарствами не надійні, пов"язані з підвищеним ризиком. З позиції банка як підприємства — це малоприємна клієнтура. Але з позицій народного господарстів в цілому, ряд структур із цих малорентабельних підприємств є життєво необхідними, без функціонування яких суспільство не може нормально існувати і тому якраз саме ці підприємства потребують банківської підтримки. Вихід із цього протиріччя існує.

Традиційно така ситуація вирішуєтсья не за рахунок комерційного банку, примушуючи його кредитувати таких клієнтів або виконувати ті чи інші операції, а при підтримці держави. Держава, яка зацікавлена, наприклад, в розвитку виробництва продуктів харчування, легкої промисловості, сільського господарства і тощо, бере на себе додаткові, в їх взаємодії з банками, матеріальні гарантії.

Їх може бути декілька, насамперед, є категорії дешевих кредитів. Організаційно в таких випадках комерційний банк кредитує підприємство по заниженій відсотковій ставці, а держава (бюджет) компенсує йому різницю, між тим, нижчим рівнем відсотка, який зможуть платити підприємства, і кредитним відсотком, який складається на ринку. Можливий і інший варіант, коли бюджет передає комерційному банку відповідні ресурси, які призначені для спеціальних інвестиційних кредитів. В першому випадку держава компенсує банку плату за кредит, а в другому — дає гроші. В кожному із цих випадків мова йде про спеціально затверджену державою програму (національну або регіональну), яка фінансується банками і яка одержує відповідну урядову підтримку. Ніхто при цьому не втрачає: народне господарство одержує додатковий імпульс для розвитку життєво необхідних галузей, а у комерційних банків не тільки не тільне не пропадає комерційна зацікавленість, але й, одержуючи додаткові гарантії держави, з більшим бажанням взаємодіють з такими клієнтами.

В складній економічній ситуації (і особливо в умовах інфляції) банки обережно відносяться до потреб бюджету, в кредитуванні його видатків. Банківське сприяння програми розвитку економіки держави здійснюється не шляхом огульного кредитування більшої частини видатків державного бюджету і його дефіциту, а шляхом закупки цінних паперів та інших зобов"язань держави, а також на основі кредиту, його терміновості і платності, находячи джерела для непониження доходності  комерційного банку.

Важливим інструментом стимулювання банківської діяльності є також податкова політика. В цілому вона повинна виходити з тих же принципів, які закладені в податковій системі відносно всіх інших підприємств. Посилений податковий прес, який напрвлений на скорочення прибутку банка, в кінцевому рахунку відіб"ється на розвитку діяльності підприємств.

Розглядаючи результати діяльності комерційних банків України за роки їх існування, буде повчальним звернути увагу не тільки на роботу комерційних банків, які опинились в тяжкому фінансовому становищі, в тому числі збанкрутілих, а також і тих, які у важких умовах економічної кризи не тільки вистояли, а й укріпили своє фінансове становище.

Економічне середовище, в якому функціонує банківська система, нормативні регулятори і вимоги з боку НБУ до всіх комерційних банків були практично однаковими. Тоді чому ж одні банки збанкрутували, інші опинились в трудному фінансовому становищі, ще інші банки опинились в групі більш менш "благополучних"? Особливо не можливо не звернути увагу на те, що в групі "багополучних" опинились не тільки великі, сильні банки, але й малі банки. В той же час деякі більші потужні банки збанкрутували. Звичайно, що на це дуже важливе питання може буде знайти відповідь при більш широкому та глибокому аналізі діяльності комерційних банків, але це виходить за межі даного дослідження. Тут же звернемо увагу тількі на деякі сторони діяльності банків в умовах трансформування виробничих відносин на сучасному етапі і які вплинули  і нині впливають на фінансовий стан банківської системи.

Досвід роботи банків "благополучних" засвідчує, що їх успішний розвиток в умовах кризису залежить в прешу чергу від рівня професіоналізму — від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних струткр. Досвід же банків, що збанкрутіли, навіть тих, які мали більш менш великі структурні фонди, показав, що їх, на перший погляд, нормальна внутрішня управлінська структура насправді виявилась аморфною, розвивалась хаотично та зробилася не управляємою. Такі банки могли існувати  та процвітати в умовах галопуючої інфляції.

В цих умовах доходи банків перекривали непрофісіоналізм в банківській діяльності, а збитки нівелювала та ж інфляція. Але як тільки темпи інфляції почали уповільнюватися, коли НБУ став проводити більш жорстку монетарну політику, а інфляція ставала все більш керованою, стан в цих банках почав сильно погіршуватись. В банківській сфері практично настав вторинний переділ ринку — лиття, поглинання. На цьому етапі наступає період збільшення банків, а філіальні системи більш сильних банків починають розширюватись.

Сьогодні в системі комерційних банків України функціонують два види банків — банки з розвинутою філіальною сіткою і банки, які не мають філіалів.

Є банки без філіальної сітки, які знайшли свою нішу і спокійно в ній працюють. Наприклад, АКБ "Перкомбанк" — великий, комплектний, мобільний, має свою клієнтуру, рентабельний банк.

Не менше успішно працюють і ті банки, у яких є розвинута сітка філіалів (наприклад, АКБ "Приватбанк", у якого є більше 100 філіалів).

Повчальним в питаннях організації банківської справи в нових умовах є діяльність АКБ "Укрінбанк", який має розгалужену сітку філіалів. Цей банк чітко розділив функції центрального апарату і полочної операційної діяльності. Центральний апарат банка займається методологією, контролем і координацією діяльності філіалів. Головне оперційне управління в Києві займається щорічним обслуговуванням клієнтів. Банк визначився зі своїми реальними клієнтами, знає їх баланси і фінансово-матеріальні можливості. В управлінській структурі банка з"явились юридичний відділ і відділ управління кредитними ризиками.

АКБ "Укрінбанк" значно переструктуризував, суттєво перебудував свій кредитний потрфель. В зв"язку з цим він зменшив кількість, але якість його значно підвищилася, більшість валютних коштів цього банка працює в різних рентабельних програмах.

Подолання гіперінфляції дозволяє банкам переходити до більш реального планування своєї діяльності. Виникають умови для застосування таких інструментів в банківській діяльності, які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф"ючерси, опціони, форвардні операції з валютою ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25