-                     забезпечення балансу інтересів споживачів і підприємств

-                     стимулювання підприємств к зменшенню витрат, підвищення якості

                обслуговування, підвищення ефективності інвестицій

-                     створення умов для забезпечення конкуренції  

4.2 Історія виникнення антимонопольного законодавства.

Найголовнішою сферою антимонопольної політики є антимонопольне законодавство, яке являє  собою пакет законів, що забезпечують підтримку Державою балансу  між  конкуренцією та монополією, встановлення офіційних  правил гри на ринку .Батьківщина його є США, де в 1890 році було прийнято  Закон Шермана. Цей закон являється ядром  антитрестовської  /антимонопольної політики в економічному житті США. Федеральний уряд США  завдяки цьому закону мае право  подавати позов до суду на фірми та ділові підприємства.

    У 1919 році було прийнято ще один законодавчий акт – Закон Клейстона, основні положення якого декларували

-           заборона практично усіх форм дискримінайіі у ціновій політиці

-           ввод обмеженнь на реалізацию та продаж  товарів з вимушеним асортиментом

-           -заборона злиття фірм за рахунок придбання акцій конкурентів, якщо такі діі

            приводять до зменшення  конкурентної боротьби [11. стр 57]

-заборона сумісництва посад у радах директорів різних фірм та ділових підприємств.,

Водночас  з цим законом Клейтона Конгрес США ратифікував закон  про Федеральну

Торгову комісію, який доповнював закон Клейтона.Цей факт давав Федеральній торговій

Комісіі США повноваження вирішувати у кожному конкретному випадку факти присутності порушеннь антимонопольного законодавства. Значення цього органу лежить

у створенні незалежного від монопольних структур інститута, що має прово позову до суду.

В Європі перші законодавчі акти проти монополій з'явились лише у 30-х роках ХХ ст.     (Бельгія i Голландія — у 1935 р., Данія —, у 1937, ФРН — у 1957 р.). У Велікобрітаніі діє закон  про справедливу торгівлю та закон про обмеження у торгівлі. У Франціі – закон  про конкуренцію, закон про контроль над економічною концентрацією та положення про ціни, у Німеччині – закон  проти обмеження конкуренціі та інш. Цi закони порівняно з американськими є більш ліберальними. Вони мають на меті встановлення законодавчого контролю за картельними угодами. У 80-ті роки антимонопольні закони були прийняті також у ряді країн Африки (Кенія та Танзанія). Що стосується України, то перший анти монопольний закон в нащій країні з’явився у 1992 році – Закон “ Про обмеження монополізму та недо-пущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

4.3. Сучасне антимонопольне законодавство.

Конкуренція i антимонопольна практика регулюються сьогодні i на міжнародному ринку. Так у Римському договоpi, що заклав підвалини Європейського Економічного Співтовариства, статті 85 і 86 теж забороняють монополістичні угоди та створення монополій. Вони є також об'єктом міжурядових договорів, регулюються документами комісії ООН з питань промисловості i торгівлі (ЮНКТАД) та ін. [7. стр 200]

В урядових структурах створені спеціальні органи, які повинні впроваджувати в життя  антимонопольну політику, наглядати за дотриманням прийнятих законодавчих актів.

Що стосується України, то перший антимонопольний закон у нас в державі був прийнят у 1992 році – закон “ Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Згідно з цим законом зловживаннями монопольним становищем вважаються:

  1) обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, можуть призвести до створення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

  2) відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що створення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін

  3) інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

  4) встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

  5) встановлення монопольно низьких цін на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

За порушення закону передбачаються такі норми покарання як стягнення штрафу, вилучення незаконно отриманого прибутку, відшкодування збитків.

Якщо виявляється що підприємство є монополією, то  антимонопольний комітет може назначити примусовий поділ підприємства (крім тих випадків, коли не можлива територіальна відокремленість підприємства). [12]

   Взагалі в світі існує два основних напрямка   реалізаціі антимонопольного закона,спрямованого проти    змови компаній:

А)  судово-законодавче, пов”язане з судовим переслідуванням та покаранням у вигляді

      санкцій, штрафів,мирового узгодження, тюремного ув”язнення від 4-х годин до 2-х

      років:

Б)  адміністративне, коми спеціальні органи вимагають від компаніі відміни антизаконних

     рішеннь. [11. стр 59]

 І хоча характер та конкретний зміст антимонопольного законодавства у різних країнах має свої особливості, але можливо виділити загальні для усіх країн основи цього законодавства:

-           охорона та заохочення конкуренції:

-           контроль над фірмами, що займають положення на ринку:

-           контроль за цінами:

-           захист інтересів користувачів:

-           захист інтересів та сприяння розвитку середнього та мілкого бізнесу.

   Сучасне антимонопольне законодавство має два рпинципових напрямки - контроль за цінами та контроль за злиттям компанії.

Злиття — це об'єднання двох або більше фірм при згоді власників об’єднати їхні капітали у власність однієї нової фірми. Розрізняють горизонтальне, вертикальне та конгломератне злиття. Горизонтально злиття— це злиття фірм, які конкурують на одному й тому ж ринку. Ввртикальне злиття — це злиття фірм, які пов'язані стосунками "постачальник- покупець". Конгломератне злиття — це злиття фірм, які діють на різних ринках, що не перетинаються (тобто продукція на цих ринках не є замінниками). Частіше обмежуеться горизонтальне злиття (у США найриклад, при використанні обмежень застосовується індекс Герфіндаля — Гіршмана, який зростае при горизонтальному злитті фірм). Вертикальне злиття, з одного боку, може навіть вітатися, тому що веде до зниження трансакційних витрат, з іншого — угода про таке злиття може містити дії, які обмежують конкуренцпо, що стае предметом розгляду владних антимонопольных органів.

Фіксація цін — це спроба кількох фірм об'єднатися з метою встановлен ня певної ціни на товар або послугу. Як правило, фіксується або ціна, яка є завищеною, тобто монопольною (на зразок картельних угод), або така, що обмежуе появу нових конкурентів. Останне асоціюється із грабіжницьким ціноутворенням — встановленням ціни нижче рівня вартості. Іншою не- формальною ознакою грабіжницької цни є встановлення її на такому низькому рівні, що це має сенс тільки для виштовхування слабших суперників з ринку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8