Рефераты. Экологическое сознание как фактор развития украинского общества p> 4.4.Необхідність громадської активності та її переваги

Молоді демократії Центральної і Східної Європи зіткнулись із труднощами у розвитку і впровадженні нових засобів для ліквідації шкоди, завданої в минулому навколишньому середовищу, а також для попередження нанесення шкоди здоров’ю людей і екосистемі в майбутньому. Досягнення цієї мети значно полегшиться, якщо громадськість – окремі громадяни, промисловість і громадські організації – зможуть і будуть зацікавлені брати участь у процесі охорони довкілля.

Громадськість є одним із найбільш суттєвих ресурсів, які нація може використовувати для розвитку і впровадження права і політики охорони навколишнього середовища. Громадяни знають земельні і природні ресурси своєї країни набагато краще за будь-якого урядового чиновника. Їх кількість робить їх сильнішими за найбільшу і найголовнішу урядову інституцію. І тому що власне люди працюють, відпочивають і подорожують, використовуючи цінності довкілля, кожна людина особисто зацікавлена, щоб воно було чистим, здоровим і неушкодженим. Залучення громадськості є вирішальним чинником у створенні та впровадженні доцільного і ефективного режиму охорони навколишнього середовища. Можливості для участі громадськості та одержання користі від цього існують в багатьох галузях.

Охорона довкілля – це процес, що вимагає узгодження дій уряду, окремих громадян і промисловості. Залучення до цього процесу громадськості може принести користь кожній з цих категорій, і що найбільш важливо, всьому суспільству як такому.

Участь у процесі охорони довкілля приносить користь ГРОМАДСЬКОСТІ, тому що це дозволяє окремим громадянам мати більший вплив на процес прийняття рішень, пов’язаних із впливом на довкілля. Це також надає їм можливості дізнаватись про екологічний ризик, якому вони піддаються, і діяти, відповідно до цього. Крім того, участь громадськості допомагає відчувати реальність позитивного впливу на ситуації і події, що відбуваються в країнах.

Участь громадськості може також допомогти ПРОМИСЛОВЦЯМ, збільшуючи їх обізнаність про вплив їх діяльності на навколишнє середовище. Механізми залучення громадськості досить часто вимагають від компаній представлення детальних оцінок використовуваних ними процесів і видів діяльності, в результаті яких здійснюється забруднення навколишнього середовища. Така порівняльна оцінка може привести до того, що компанії винайдуть певні зайві затрати у методах виробництва, використанні сировини чи витратах енергії, що в кінцевому результаті може призвести до скорочення витрат на виробництво і встановлення замість цього очисного обладнання. Таке збереження коштів є особливо важливим при складній економічній ситуації, коли промисловцям досить важко дотримуватись вимог економічного законодавства. Участь громадськості також сприяє зростанню розуміння промисловцями турбот своїх споживачів і вчить їх підвищувати ефективність продажу. І, зрештою, оскільки промисловість відноситься до неурядових груп суспільства, правові та інші методи залучення громадських ресурсів можуть також надавати її представникам голос при прийнятті рішень, що безпосередньо на них впливають.

Досить суттєвою є також користь від участі громадськості в процесі охорони навколишнього середовища для УРЯДУ. Громадяни мають безпосередні відомості про стан навколишнього середовища в їх регіоні. Заохочення їх до розділення цих знань з владою може позитивно впливати на прийняття урядом обгрунтованих рішень і зменшення ймовірності того, що суттєвий негативний вплив на навколишнє середовище залишиться непоміченим. Велика кількість громадян сама по собі може також компенсувати нестачу моніторингових, контролюючих і застосовуючих ресурсів уряду і зберегти його час і гроші.
Громадяни можуть виступати як «очі і вуха» уряду, ідентифікуючи екологічну небезпеку чи порушення діючого законодавства і спричинюючи їх ліквідацію чи припинення. Крім того, достатнє залучення громадськості до екологічних проблем підсилює положення Міністерства охорони навколишнього середовища у відносинах з іншими державними міністерствами і установами – громадськість може підтримати точку зору Міністерства охорони навколишнього середовища і переконатись, що уряд у цілому не ігнорує екологічні проблеми.

Розділ V

Організаційні умови екологічного менеджменту в місцевих державних адміністраціях та органах САМОВРЯДУВАННЯ

Участь місцевих органів влади в екологічному управлінні бере початок з більш ранніх часів, коли міста зіткнулись з проблемою постачання чистою водою і віддалення відходів діяльності забою худоби та шкіряного виробництва. Між тим в минулому столітті масштаби екологічних проблем зросли. Основні зміни мали місце в часи Промислової Революції, яка привела до того, що десятки тисяч людей стали працювати на заводах у містах, які виросли з невеликих торгівельних поселень з мілко масштабною інфраструктурою.

Після війни 1941-1945 років міські екологічні проблеми, породжені індустріалізацією виросли експотенційно. У результаті сьогодні крупні та невеликі міста часто страждають від низки проблем:
. забруднення атмосфери, води та землі;
. зубожіння природних ресурсів;
. шум;
. пошкодження ландшафту;
. зменшення біорізноманітності (зменшення чисельності видів тварин і рослин);
. скорочення площі, займаних рослинністю;
. скупчення автомобілів і перетворення вулиць з простору для пересування жителів у міста для пересування автомобілів;
. погіршення здоров’я людини.

Виникає питання, як найефективніше вирішити всі ці проблеми?

У цьому розділі ми розглядаємо три шляхи підвищення можливостей місцевої адміністрації у вирішенні екологічних проблем, наприклад:
. встановлення чи зміни адміністративної і політичної структури місцевих органів влади;
. удосконалення здатностей місцевого персоналу, який займається екологічними проблемами і кооперування з іншими місцевими структурами.

Залучення громадськості місцевими адміністративними органами у екологічному регулюванні є частиною метода широкої участі в прийнятті рішень на місцевому рівні та підтверджує, що місцеві адміністративні установи, навіть засновані на демократичних принципах, не можуть охопити увесь спектр місцевих інтересів.

5.1.Структури місцевого самоуправління, необхідні для більш успішного екологічного менеджменту

Місцеві органи влади в багатьох країнах, включаючи Центральну та Східну
Європу, мають юридичне право на розвиток і зміни своєї організації.
Структура місцевого самоврядування повинна базуватися на трьох основних принципах:
. демократія: демократичне місцеве самоврядування має основою всенародно обраних представників, чітке розділення повноважень, і прийняття рішень на основі принципу більшості. Це передбачає підзвітність і гласність дій місцевого самоврядування;
. професіоналізм: всі основні технічні служби, такі як вивезення відходів, енергозабезпечення, громадський транспорт, шляхове будівництво та ін., у наші дні забезпечуються місцевими органами влади. Місцевим органам влади все більше і більше потрібні професіонали для ефективного виконання цих задачна своїх територіях;
. кооперація: місцеві органи влади повинні бути організовані так, щоб заохочувати взаємодію і співпрацю між своїми відомствами. Поділ або відчуження екологічних проблем призводить до суперечки стратегій і програм. Місцеві органи влади припиняють фінансувати стратегії і програми, що викликає забруднення і сприяє деградації навколишнього середовища: в цей же час вони реалізують заходи щодо очищення навколишнього середовища і збереження ресурсів. Замість поділу, бюрократизації і дроблення, місцева влада повинна характеризуватися відкритістю, гнучкістю та співпрацею. (Кооперація всередині місцевого керівництва повинна сполучатися з кооперацією між різними рівнями влади і між владою і приватним сектором).

Структура місцевих органів влади може бути поділена на:
. адміністративну: установи і відомства, створені для підготовки і виконання рішень, прийнятих політичними організаціями; і
. політичну: органи, вибрані для прийняття рішень.

Адміністративні і політичні структури, так як і місцеві органи влади, які приймають рішення, повинні слідувати вищенаведеним принципам демократії, професіоналізму і кооперації, і виходити з конкретних задач муніципалітетів.

5.2.Завдання адміністративних підрозділів

Структуру організації краще всього визначати, виходячи з задач цієї організації. Це справедливо, як для приватних підприємств, так і для громадських чи неурядових організацій, партій, клубів чи асоціацій.
Кінцевою метою організації є виробництво продукції чи забезпечення послуг.
Найбільш придатний спосіб проектування ефективної організації складається в тому, щоб в процесі створення засобів (структура, персонал, бюджет), зосередиться на кінцевому продукті, який виробляється нею (продукцію чи послуги).

Розробка адміністративної і політичної структури місцевого управління повинна будуватися на задачах, котрі конкретні структури влади повинні виконувати. Ці задачі значно відрізняються в різних країнах і усередині однієї країни, в різних містах і містечках відмінних розмірів. Крім цього, задачі, які стосуються місцевих органів влад, змінюються з часом, чи в залежності від вибраної політичної і адміністративної структури можуть здатися неадекватними, неефективними чи застарілими щодо нових задач, законів і норм. Структура місцевих органів влади може отримати нові функції, або може стати необхідним переробити і тим самим покращити структуру відповідно до фінансового тиску або з усе більшою приватизацією сервісу.

Для повної розробки організації місцевого самоуправління необхідно виконання таких шести етапів:
. муніципальна відповідальність;
. муніципальні екологічні задачі;
. класифікація задач;
. групування задач;
. визначення адміністративних відділів;
. створення необхідних комітетів ради.

Кінцеві результати, призначення і мета адміністрації матеріалізуються в завданнях, які витікають із законів, декретів або розпоряджень органів місцевої влади або встановлюються рішенням більшості членів виборчого органу. Завдання являють собою суть, відправну точку організаційного оформлення.

Відомства (відділи та служби) поділяються за цими завданнями. Завдання групуються так, щоб вони могли бути присвоєні відомству або відділу як окремою організаційною одиницею, призначеною для вирішення цього завдання.

Подібні завдання об’єднуються в одну групу. Функціональні аспекти економічного і ефективного вирішення завдань найкращим способом використовуються, або аналогічні і взаємозв’язані завдання об’єднуються разом в межах одного блоку відповідальності і координації.

І, навпаки, при групуванні завдань потрібно враховувати можливі адміністративні підрозділи. Тобто, ці підрозділи повинні відповідати проекту в залежності від груп задач. Групи задач встановлюються в залежності від їх подібності і в відповідності з майбутніми організаційними підрозділами, які будуть керувати групами задач.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.