ФСКД може надати допомогу тому банку, який опинився у скрутному становищі:
1. може надати кредит для здійснення злиття цього банку з іншими, більш потужними;
2. може поручитися за такий банк та перерахувати деякі кошти на його рахунок.
3. на крайній випадок, оголошується банкрутство з виплатою максимальної суми страхового відшкодування.
Щорічні внески ростуть, зараз – 0,15% загальної суми депозитів, але ця сума диференційюється за галузями. Максимальний ліміт внесків можу складати 0,325%.
У США існує система установ, що займаються кредитуванням сільського господарства (державні та кооперативні установи). В систему входять:
1. 12 ФРБ, які займаються наданням довгострокового кредиту від 5 до 40 років; капітал банків належить фермерським кредитним асоціаціям;
2. 12 ФРБ середньострокового кредиту – від 9 місяців до 3-х років;капітал належить державі. Кредити не надають, а проводять облік (дисконт) зобов’язань, що надані іншими фінансово-кредитними установами.
3. 12 окружних кооперативних банків, які очолює ЦБ для фермерських кооперативів;
4. корпорація товарного кредиту; державна; Кредити – під заставу товарів на складі; не потребує обов’язкового викупу заборгованості, якщо до настання строку виявилося, що ринкова ціна менша, ніж розмір позики, боржник може відмовитися від викупу заставленої продукції, втрати відшкодовуються державою.
Взаємні фонди грошового ринку. Вперше з’являються у 70-х роках. РОзміщують свої акції та на залучені гроші купують короткострокові цінні папери, тобто в активах – короткострокові інструменти грошового ринку: комерційні папери, казначейські векселі, банківські акцепти, депозитні сертифікати.
Акція – 1$, вартість не змінюється, не оподатковуються доходи; фонди, деякий час не мали зобов’язань по резервах, постійно зростають.
Тема 4. Грошова та кредитна системи Німеччини.
1. Еволюція грошової системи.
2. Будова кредитної системи Німеччини
До 70-х років ХІХ ст на території Німеччини знаходилася 21 держава, які користувалися різними грошовими системами.
У 1871 році створено єдину Німецьку державу )(Отто Бісмарк). На її основі шляхом проведення грошової реформи 1875 створено єдину грошову систему. В цей час було заборонено карбування срібних монет і введено марку, що мала вміст 0.35 г золота. Впроваджені монети – 5, 10, 20. Перехід до золотого монометалізму (5 млрд контрибуція від Франції).
В обігу були кредитні гроші – банкноти у 100 і більше марок. По закону 1875 р. їх емісія не повинна бела перевищувати більше як у 3 рази їх золоте забезпечення.
З початком 1-ї світової війни – розмін ан золото припинили, почалась інфляція.
У 1924 р. приймається закон, згідно з яким проводиться грошова реформа – обмін старих знецінених грошей на нові: 1 трлн. старих на 1 нову марку. Наслідком був перехід до золотодевізного стандарту, що проіснував до 1931 року.
Внаслідок витрат у роки 2 –ї світової війни, розпочаласьінфляція і стан країни був критичним.
У 1948 р. – прооведено післявоєнну грошову реформу, що являла собою частину загальної реформи (початківець – Людвіг Герхард).
Можливість поміняти 40 (потім – 20) рейхсмарок курсом 1:1 на нові гроші. Інші кошти – готівку та половину приватних заощаджень було – 1:10, другу половину заощаджень було заморожено, потім – 1:20. Всі інші бер. суми та ціни – 1:10.
Загальний обмін у розрахунку 6.5 нових – за 100 рейхсмарок.
Через 1.5 року після початку реіорми було досягнуто 60%-ного росту виробництва.
У травні 1949 р. – після прийняття конституції, курс захвдно-німецької марки встановлено у розмірі 3,3 марки за 1$ США, золотий вміст – 0.2 г.
У 50-ті- першу половину 60-х рр. марка ФРН була найбільш стабільною валютою, а плітіжний баланс зводився з активним сальдо. Збільшувалися золотовалютні резерви країни. ФРН першою із Західноєвропейських країн запровадила часткову конвертацію своєї валюти. Здійснення ревальвації – у 1961, 1969, 1971, 1973 р.
З 1979 р. – ФРН – член європейської валютної системи, та на марку припадає 33% валютного кошики ЕС
Зараз 1$ - 1.5DM.
2.Будова кредитної системи Німеччини
15 ст. – початок банківської справи.
Кінець ХVІІ ст. – виникли ощадні каси, первісно виконували приватні благодійні об’єднання, потім міста та общини. Зараз створена високорозвинено банківська система. Представлена 5 тис. кредитних інститутів різного рівня – 45 тис. філій. Серед головних кредитних інститутів виділяється 30 банків, 700 ощадних кас, 2.5 тисячі кооперативних банків.
Контроль за діяльність здійснюється федеральним управлінням контролю, підпорядковано МінФіну , а не ЦБ.
Головна ланка – Німецький Федеральний банк. Було створено згфідно закону 1957 р. шляхом об’єдання існуючих тоді центральних банків земель з банком німецьких земель, який існував з 1948 року, та ЗахідноБерлинським банком.
Основний капітал – 290 млн. марок – належить державі, їй же нараховуються прибутки.
НФБ зобов’язаний підтримувати загальну економічну політику уряду, але при виконанні своїхз повноважень, він є незалежним від вказівок уряду.
НФБ має структуру, що складається з 3-х рівнів:
1. дтиректор, знаходиться у Франкфурті.
2. Центральні банки земель, які після створення НФБ перетворилися в його головні управління.
3. філії – головні відділення та відділення федеральних банків у великих населених пунктах. – 183.
Керівними органами є Рада ЦБ-ків, рада директорів та управління земель.
Рада ЦБ визанчає грошову та кредитну політику, здійснює адміністративне управління та розподіл сфер компетенції Ради директорів та правлінь ЦБ земель.
Склад – президент, віце-президент НФБ, інші члени Ради лдиректорві та президенти ЦБ земель. Зараз – 16 чоловік, головою Ради ЦБ є президент НФБ.
Функціїї – центрального емісійного банку.
Друга ланка кредитної системи – Універсальні банки:
1. приватні КБ;
2. кооперативні кредитні установи;
3. державні кредитні установи.
1. – 3 найпотужніші банківські монополії: Грос-банки, Регіональні КБ, філії іноземних банків, приватні банкіри.
Грос-банки:
Після кризи 1929-1933 рр. з найпотужніших 8-ми банків залишилося тільки 3. Отримали назву «банків великої трійки»: Дойчебанк, Дрезднер банк, Комерцбанк. Ці банки є акціонерними товариствами і кожен з цих банків має 200-300 тис. акціонерів. Мають розгалужену мережу філій: більше як 3.5 тис.
Діяльність цих банків вихродить далеко за межі надання кредитів. Особливі позиції цих ббанків пояснюються їх особливим місцм в структурі фінансового капіталу, та їх зв`язками із монополіями інших галузей.
В галузі цих банків найбільш помітне посилення зрощуваня банківського капіталу з промисловим. Це здійснюється через емісію цінних паперів, ат також придбання акційз метою отримання контрольного пакету акцій. Всі операції по розміщенню, зберіганню і т.п. цінних паперів здійснюють в Німеччині переважно комерційні банки, зокрема Грос-банки (вони мають місце на фондовій біржі та здійснюють ці операції).
Регіональні та інші комерційні банки. Це провінціальні банки, їх діяльність обмежена рамками окремих регіонів. До цієї групи належать галузеві банки деяких крупних німецьких концернів. Основою активних операцій всіх регіональних банків є короткострокове та середньострокове кредитування промисловості. І на відміну від Грос-банків, банки цієї групи не займаються емісією корпоративних цінних паперів, та вони не приймають участі, як правило, у банківських консорціумах.
Філії іноземних комерційних банків. Представлені 58 відділеннями. Обслуговують підприємства своїх країн, які ведуть торговельно-промислові справи в Німеччині. Основна частина розміщена у портових містах. Відктриття таких відділень відбувається з дозволу німецької адміністрації і їх діяльність підпорядковується банківському законодавству Німеччини.
Приватні банкіри. Це приватні комерційні банки, які не мають статусу акціонерного товариства.
Кооперативні кредитні установи. які належать до універсальних банків:
1. кредитні кооперативи, вони мають два види:
а) сільськогосподарські кооперативи (райфазенд банки)
б) народні банки (або фольксбанки). Це кредитні кооперативи у містах.
2. центральні кооперативні банки. Система сільськогосподарських кооперативів має свій центральний банк, і система народних банків має свій центральний банк.
Кредитні кооперативи створюються для обслуговування дрібних та середніх підприємств. З`явилися ще в ХІХ ст.
Державні кредитні установи.
До універсальних банків належать такі банки, як:
·ощадні каси;
·жироцентралі.
Ощадні каси виникли в другій половині XVIII ст., виникли як приватні банки дрібних підприємств, які надавали кредити населенню. З початку ХІХ ст. у Берліні засновується перша комунальна ощадна каса, яка належала міській владі, і саме міська влада несла повну відповідальність за діяльність цієї каси.
У подальшому ощадні каси створювалися як правило місевими органами державної влади. Важливою рисою діяльності ощадних кас є кредитування комерційних банків.
Жироценталі є регіональними центральними інститутами ощаднгих кас. Їх 12. Це корпорації, які знаходяться під контроллем держави. Вони опосередковують рух грошей між ощадними касами регіону та підтримують їх загальніий платіжний обіг за допомогою взаємозаліку між ощадними касами.
Спеціалізовані банки
Поліляються на дві групи:
1.приватні банки
2.публічно-правові установи.
До приватних банків належать:
·іпотечні банки
·інвестиційні компанії
·будівельні асоціації
·банки споживчого кредиту.
До публічно-правових установ належать:
·державні іпотечні банки
·кредитні установи з особливими задачами
·державні будівельні ощадкаси
·поштові банки.
Іпотечні банки. Німеччина - батьківщика іпотечного кредиту. До першої світової війни провідну роль грав приватний іпотечний кредит, а після закінчення 1-ї світової війни, вже велике значення відіграють державні іпотечні банки. Це банки, які належать, як правило, місцевим органам влади. Зараз 30 акціонерних ат 10 державних іпотечних банків.
Дуже часто контрольний пакет акцій акціонерних іпотечних банків належить одному з Грос-банків.
Кредитні установи з особливими завданнями. Це банки, які було створено Федеральним Урядом для виконання завдань, які або не можуть, або не бажають виконувати інші кредитні установи. Це банки, підпорядковані уряду.
У числі таких установ, наприклад, є банк Відновлення. Це банк, який було створено у 1949 році на основі Плану Маршала, його головним завданням було довгострокове кредитування провідних галузей промисловості.
До цієї групи належать також Експортний банк, створений у 1952 р.; сільськогосподарський рентний банк, для довгострокового кредитування сільського господарства; Промисловий кредитний банк та багато інших кредитних установ.
Кошти до цих банків надходять, як правило, з державного бюджету, та використовуються згідно цільового призначення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
