1.  Лізинговий бізнес є ефективною формою інвестування, через яку скорочується потреба у кредитах, опановується альтернативний шлях фінансування, а, отже, підвищується ефективність економіки;

2.  Лізинговий бізнес об’єктивно доповнює традиційні джерела фінансування економіки, такі як пряме фінансування та кредитування;

3.  Лізинг сприяє розвитку конкуренції у сфері фінансових послуг;

4.  Лізинговий бізнес спонукає економістів-практиків опановувати новації фінансового та кредитного аналізу;

5.  Лізингова форма капіталовкладень сприяє орієнтації діяльності суб’єктів господарювання на потреби виробництва;

6.  Лізинговий бізнес може стимулювати виробничі інвестиції при високих ставках позичкових процентів;

7.  Лізинг як форма інвестицій сприяє розвитку ринкової інфраструктури та сприяє розширенню зовнішньоекономічних зв’язків.

Для української економіки лізинговий бізнес має особливе значення через нижчезгадані фактори. Перш за все, лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не у грошовій формі, що викликає певні складнощі, а в товарній, що вкрай необхідно для розвитку вітчизняної промисловості, сільського господарства та транспорту. По-друге, сума лізингових операцій не враховується при підрахунках національної заборгованості, і тим самим країна отримує додаткову можливість більш повно використати ліміти кредитної заборгованості, що встановлені Міжнародним валютним фондом для країн-позичальників, зокрема, України. По-третє, до лізингових операцій залучаються значні кошти банківських установ, страхових, інвестиційних, акціонерних та інших товариств, що знаходяться безпосередньо в Україні, а це спонукає розвиток інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання. По-четверте, лізинг привабливий для українських споживачів і тим, що він надає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі необхідного устаткування, отримати його у тимчасове користування, до того ж – на більш вигідних умовах, ніж за контрактом купівлі-продажу. Якщо підприємство закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансування здійснюється коштами фонду розвитку, який формується з прибутку, після його оподаткування в установленому законодавством порядку. Крім того, підприємству слід сплачувати податок на додану вартість. Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає в дію при укладанні контракту на надання лізингових послуг. Лізингові платежі, які сплачуються лізингоотримувачем, входять до собівартості продукції, яку він виробляє, чи послуг, які надає, а після повної сплати вартості лізингового устаткування підприємство, як правило, стає його власником. У даному випадку кошти, що витрачаються на лізингові платежі, так і на викуп лізингового устаткування, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

Названими у вітчизняному законодавстві формами лізингу не вичерпується багатоманіття лізингових угод (див. табл. 1.2). До цього часу не створено чіткої класифікації та більш-менш повного переліку їх. Більшість визначень спеціальних форм лізингу прийшли зі США і в лізингових угодах неангломовних країн вживаються англійською мовою. Наприклад, «Net-leasing», або «чистий» лізинг, за якого всі витрати на утримання об’єкта лізингу (страхування, технічне обслуговування, ремонт тощо) несе лізингоодержувач. Аналіз використовуваних у світовій практиці форм лізингу та найуживаніших відмінних ознак їх характеристики дає змогу здійснити загальну класифікацію видів та форм лізингу (табл. 1.2).

Розглянемо окремі види та форми лізингу.

Прямий лізинг (двосторонній) характеризується поєднанням в одній особі виробника (постачальника) і лізингодавця. Виробник-власник майна самостійно надає його в лізинг лізингоодержувачу без втручання третіх сторін. Ця форма лізингу не набула широкого застосування, оскільки здійснення такої угоди вимагає від виробника значного часу, додаткових коштів та ґрунтовного знання ринку.

Таблиця 1.2. Класифікація видів та форм лізингу

Зворотний лізинг, або ліз-бек доволі поширений у світовій практиці і передбачений вітчизняним законодавством. Перевагами такої форми є не тільки можливість отримання безпосереднім виробником коштів за виготовлений товар і їх використання для інвестування інших видів діяльності, а й те, що купівля-продаж не вимагає перерви у використанні об’єкта лізингу та його переміщення у часі та просторі (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація лізингу

Непрямий лізинг становить класичну лізингову угоду, в якій беруть участь три або більше суб’єкти підприємницької діяльності. Класична схема непрямого лізингу представлена на рис. 1.3. Учасниками класичної угоди є лізингодавець/лізингова компанія, або банк чи інший суб’єкт підприємницької діяльності, який займається лізинговим бізнесом, лізингоодержувач (рентер) та продавець майна чи його безпосередній виробник. Учасниками багатосторонньої угоди непрямого лізингу можуть бути банки, інші кредитори, які надають кредити лізингодавцю на купівлю лізингового майна.

Рис. 1.3. Схема операцій непрямого лізингу

За об’єктом лізингу розрізняють:

лізинг рухомого майна – рухомим майном є речі, які можна вільно переміщувати у просторі;

лізинг нерухомого майна – це лізинг об’єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без знецінення та зміни їхнього призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації;

лізинг виробничих комплексів (проджект-ліз) – лізингова компанія здає замовникові «під ключ» цех або завод, включно зі спорудами, механізмами, трубопроводами, системою управління тощо в оренду.

Залежно від обсягу послуг з обслуговування майна, що надається в лізинг, вирізняють:

чистий лізинг (net leasing) – це лізинг, за якого всі витрати, пов’язані з експлуатацією лізингового майна, реалізацією права економічної власності (транспортування, складання, страхування) несе лізингоодержувач (рентер);

лізинг із частковим сервісним обслуговуванням – у лізинговій угоді такої форми передбачається виконання лізингодавцем окремих функцій з обслуговування майна (постачання запасних частин, профілактичний огляд, інформаційні та інжинірингові послуг тощо);

«мокрий» лізинг (wet leasing) – угода такого лізингу передбачає обов’язкове повне технічне обслуговування лізингового майна, його ремонт, страхування тощо лізингодавцем та за його рахунок.

За рівнем окупності об’єкта лізингу розрізняють:

фінансовий (капітальний) лізинг. Це основний вид лізингу, який включає кілька форм залежно від конкретних умов угоди. Визначення фінансового лізингу міститься в законодавстві України;

оперативний лізинг – це альтернативний фінансовому вид лізингу, за якого окупність становить менше 90 відсотків вартості об’єкта лізингу;

дійсний (нормативний) лізинг – це проміжний вид між фінансовим та оперативним лізингом. З одного боку, на відміну від оперативного лізингу, він передбачає право лізингоодержувача на викуп об’єкта лізингу, а з іншого – надання лізингодавцем додаткових послуг рентеру з утримання та страхування майна. Цей вид лізингу ще називають нормативним. Найпоширеніший термін дії таких лізингових угод становить чотири-п’ять років.

Залежно від строку лізингової угоди фахівці з лізингу називають такі види лізингу:

короткостроковий – до трьох років;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18