створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;
створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм;
вжити заходів щодо опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовки планів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання.
У пріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснюється у такій послідовності:
визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері;
переклад визначених актів на українську мову;
здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі;
розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire;
проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій;
визначення переліку законопроектних робіт;
підготовка проектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;
моніторинг імплементації актів законодавства України.
Елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.
Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (у тому числі видатків на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів acquis communautaire на українську мову, підготовку глосарію термінів acquis communautaire тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада), погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наказами ДПА України затверджено Детальний план дій за реструктуризованим проектом „Програма модернізації державної поддаткової служби України” .
Відповідно до п. 76 розділу “Політика у сфері підприємництва “ заходів щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна – ЄС передбачено захід щодо розроблення проекту Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Станом на сьогодні ДПА України підготувала пропозиції стосовно напрямків удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва і направила Міністерству фінансів України (лист від 21.08.06 р. №9338/5/17-0116) для врахування при розробці спеціального Закону України про спрощену систему оподаткування.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 15.03.06 р. 151-р „Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержав-ної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” Державна податкова адміністрація України здійснила такі заходи з адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р.:
1) фахівцями Державної податкової адміністрації України із залученням громадськості, представників центральних органів виконавчої влади та науковців проводиться робота з опрацювання оновленої редакції проекту Податкового кодексу України (далі – проекту Кодексу-2006). Під час доопрацювання відповідних розділів проекту Кодексу враховуються вимоги приведення їх у відповідність до основних норм європейського законодавства.
2) Щодо виконання абзацу першого п. 3 розділу І вказаного плану заходів стосовно доопрацювання проекту Кодексу в частині регулювання прямого оподаткування, то у розділі ІІ “Податок на прибуток підприємств” проекту Кодексу запропоновано змінити редакцію визначення терміну “звичайна ціна” та встановити конкретні методи визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, а саме, порівнювальної неконтрольованої ціни (анало-гів продаж), ціни перепродажу, “витрати плюс” та балансової вартості. Це сприятиме ефективності контролю за правильністю формування платниками податків податкових зобов’язань.
3) Також з метою недопущення використання схем ухилення від оподаткування податком на прибуток підприємств, які побудовані на операціях з офшорними нерезидентами, у проекті Кодексу запропоновано встановити однакові правила відображення у податковому обліку з податку на прибуток підприємств активів, що були придбані у (через) таких нерезидентів.
Одночасно положеннями проекту Кодексу передбачено нарахування амортизації на 85 відсотків вартості основних фондів, що придбані у нерезидентів, які мають офшорний статус.
4) Також з метою приведення визначення терміну "роялті" у відповідність до Директиви Ради ЄС від 03 червня 2003 р. 2003/49/ЄС про спільну систему оподаткування, яка застосовується до виплат відсотків та роялті між пов’язаними компаніями з різних держав-членів, на сьогоднішній день Державною податковою адміністрацією України відпрацьовується зазначене питання разом із зацікавленими суб'єктами господарювання.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Повна гармонізація прямих податків ніколи не була метою здійснення податкової політики на рівні ЄС. Радше мала місце координація та узгодження у тих сферах, де податкові відносини безпосередньо впливали або були чинниками виникнення недобросовісної податкової конкуренції. Таким чином політика у сфері прямих податків здійснювалась з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку і, особливо, забезпечення реалізації свободи руху товарів і капіталів та платежів. З огляду на це базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінації та основоположні свободи, передбачені положеннями Договору про заснування ЄС. Отже, основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: створення загальної системи оподаткування материнських та дочірніх компаній; злиття, поділу та обміну акціями - щодо компаній, які знаходяться в межах юрисдикцій різних держав-членів, а також питань коригування прибутків пов'язаних осіб. Велика увага, з метою створення більш сприятливих умов діяльності малих та середніх підприємств, надається також оподаткуванню таких суб'єктів, оскільки їх частка на ринку ЄС становить близько 99 % усіх суб'єктів господарювання Європейського Співтовариства.
Реформа податкового законодавства України на даному етапі зосереджена на доопрацюванні та прийнятті Податкового кодексу України. Незважаючи на істотний рівень удосконалення податкового законодавства, запропонованого проектом Податкового кодексу України, його положення потребують подальшого доопрацювання відповідно до міжнародних принципів оподаткування, загалом, та положень права ЄС, зокрема.
Передусім це стосується реалізації принципу недискримінації - який є наріжним каменем вступу до Світової організації торгівлі. Враховуючи розвиток корпоративного права в Україні, необхідним також є вирішення питання особливостей оподаткування материнських та дочірніх підприємств та оподаткування при злитті, поділі компаній та обміні акціями, а також уникнення подвійного оподаткування при коригуванні прибутків пов'язаних осіб.
Важливим питанням також є удосконалення спрощеної системи оподаткування малих та середніх підприємств у проекті Податкового кодексу України. Це стосується не тільки збереження істотних умов існуючої системи спрощеного оподаткування, зокрема кола осіб, що користуються її перевагами, але й запозичення досвіду регулювання цього питання в ЄС, що полягає, зокрема, у запровадженні системи, за якої малі та середні підприємства мають можливість обирати більш зручний для них режим оподаткування.
У випадку прийняття Україною рішення про розширення податкової бази та запровадження податку на капітал (приріст капіталу) необхідним буде використання відповідного досвіду ЄС.
Сфера непрямого оподаткування регулюється законодавством Європейських Співтовариств з 1967 р., коли багатосхідчастий податок з обороту був замінений на податок на додану вартість. Згодом податок на додану вартість зайняв одне з найвагоміших місць у правовому регулюванні ЄС, оскільки з 1970 р. надходження від податку на додану вартість замінили внески держав-членів у бюджет Співтовариства відповідно до концепції власних коштів. Сьогодні надходження від податку на додану вартість складають близько 35 % надходжень до бюджету ЄС[12] .
У вторинному законодавстві ЄС врегульовані основні питання податку на додану вартість: платники податку, операції, які підлягають оподаткуванню, база оподаткування, виникнення податкових зобов'язань, ставки, звільнення від оподаткування, зменшення та відшкодування податку тощо.
Питання акцизного збору у вторинному законодавстві ЄС було врегульовано досить недавно - починаючи з 1992 р.. На рівні Співтовариства гармонізовані наступні питання акцизного збору: підакцизні товари (спирт та алкогольні напої, тютюн та тютюнові вироби, нафтопродукти), структура підакцизних товарів, податкові склади, режим руху підакцизних товарів, ставки та інше.
Регулювання двох вищезазначених інститутів сфери непрямого оподаткування (податок на додану вартість та акцизний збір) в праві ЄС є досить ефективним, про що свідчить наявність невеликої кількості проектів актів вторинного законодавства.
Рівень відповідності законодавства України нормам та стандартам ЄС у сфері непрямого оподаткування є незадовільним. Більшість чинних нормативних актів у цій сфері відповідає вимогам європейського права лише на 10 - 15 %. Проект Податкового кодексу - Розділ IV (Податок на додану вартість) та Розділі V (Акцизний збір) - має більший ступінь відповідності вимогам права ЄС, але виникає потреба суттєвого доопрацювання цього документа[13].
Першочерговим завданням у сфері непрямого оподаткування є приведення зазначених вище розділів проекту Податкового кодексу у відповідність до норм та стандартів Європейського Співтовариства.
Шоста директива стала базовим нормативно–правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти з національним законом. До Шостої директиви неодноразово вносилися зміни та доповнення й на сьогодні вона регулює такі питання: об’єкт і база оподаткування ПДВ, платники податку, час виникнення податкового зобов’язання й порядок його зменшення, правила щодо встановлення ставки, місце стягнення податку, оподаткування імпортованих товарів, звільнення від оподаткування, спеціальні схеми оподаткування [14].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19
