-           оптимізацію фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок мінімізації податкових платежів у бюджет;

-           використання податкових пільг;

-           використання особливостей груп регіональних утворень з різноманітними системами оподаткування;

-           оптимальний вибір елементів впливу на різні бази оподаткування.

Податкове планування покликане конкретизувати методи і засоби впровадження податкової політики щодо окремих податків, розраховувати суму податкових платежів на майбутній період. Із цією метою здійснюється моделювання баз оподаткування щодо податків і зборів, сплачуваних підприємством. Слід здійснювати моделювання з кожного окремого податку (збору) (див. табл. 3.1):

Таблиця 3.1.

Показники моделювання майбутніх податкових платежів

*Джерело: [34, с. 532-534]

У сучасних умовах n = 4, оскільки сплата внесків відбувається за чотирма видами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування. Вирішальне значення при плануванні внесків до вказаних фондів носить змінний характер – фонд оплати праці. Розрахунок його планової величини повинен враховувати розмір мінімальної заробітної плати, середньозважену величину фонду оплати праці за минулий період, зміну кількості працівників підприємства, кадрові структурні зрушення щодо штатних і позаштатних працівників, зміну середньої заробітної плати, пільгове оподаткування тощо. Оптимізацію величини вказаних внесків можливо здійснювати за допомогою варіювання вказаного змінного фактора шляхом залучення позаштатних працівників; виплати заробітної плати у формі акцій підприємства і наступної сплати дивідендів; зменшення рівня оплати праці.

Усі податки, незалежно від джерела фінансування, зменшують суму фінансового результату до оподаткування: податки, що сплачуються з виручки (ПДВ, акцизний збір, мито) зменшують валовий дохід; податки та збори, що відносяться до витрат підприємства збільшують валові витрати. Таким чином, податкове планування можливо здійснювати шляхом варіювання між різними базами оподаткування.

Проблематика здійснення податкового планування, що стосується короткострокових періодів (рік, квартал) окреслена двома напрямами:

1)                мінімізація суми, належної до сплати у бюджет;

2)                оптимізація податкових платежів.

Поняття оптимізації податкових платежів включає мінімізацію податків, відстрочення сплати податків, зменшення суми обігових коштів підприємств, що сплачуються до бюджету, укладення податкової поруки з банком тощо.

Шляхи мінімізації податків можна згрупувати таким чином:

1. Перенесення бази оподаткування, що передбачає наявність компаній-партнерів, між якими відбувається обмін податковим зобов’язанням з метою моделювання бази оподаткування. З метою оптимізації податкових платежів доцільним є співпраця з такими компаніями, які:

- зареєстровані у вільних економічних зонах;

- зареєстровані в офшорних зонах;

- оподатковуються за альтернативними способами.

2. Зниження бази оподаткування передбачає застосування податкових пільг, збільшення витрат шляхом застосування оптимального способу списання матеріалів (ФІФО, ідентифікованої вартості тощо), збільшення балансової вартості основних засобів з метою нарахування податкової амортизації, застосування прискорених методів амортизації.

3. Приховування бази оподаткування, що тягне за собою адміністративну і карну відповідальність.

Важливим способом оптимізації податкових платежів у бюджет є їх відстрочення. Відстрочення податкових платежів базується на принципі періодичності податкової звітності. Це означає, що варіювання бази оподаткування необхідно здійснювати на певну дату, а отже для відстрочення податкового зобов’язання можливі варіації до і після дати звітності.

Втілення на практиці спланованих податкових схем потребує досконалої техніки виконання і відображення в обліку, оскільки саме облікові дані є базою для складання податкової звітності. У зв’язку з цим в обліку податкового планування повинні бути відображені:

1) обов’язкове документування як витрат підприємства, так і його доходів. До валових витрат підприємства відносяться лише документально підтверджені витрати. В іншому випадку вони фінансуються за рахунок чистого прибутку підприємства, а самовільне включення до витрат розцінюється як штучне зменшення прибутку. Те ж саме стосується валових доходів: будь-які надходження (у натуральній чи грошовій формі) отримані як доходи повинні бути задокументовані і відповідно відображені у складі валових доходів. У протилежному випадку такі операції будуть розцінюватися як приховування доходів;

2) правильна інтерпретація господарських операцій. Наприклад, до валових витрат підприємства відносяться лише ті витрати, які прямо пов’язані з господарською діяльністю підприємства. Податковий кредит формують лише суми ПДВ стосовно товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять на валові витрати (або підлягає амортизації);

3) точність обрахунку податкового зобов’язання;

4) дотримання порядку здійснення розрахунків та касової дисципліни;

5) дотримання законності операцій;

6) точне відображення податкового зобов’язання у податковій звітності та вчасне її подання, сплата податкового зобов’язання у бюджет. Розробка податкового календаря має на меті контроль сум та прогнозування термінів сплати податкових платежів у бюджет, уникнення помилок при цьому та відповідно штрафних санкцій.

За останній досліджуваний рік ВАТ «Острозький молокозавод» суттєво знизив частку податку на прибутку у його обліковому прибутку, що позитивно характеризує податкову політику підприємства, проте це підприємство також повинне передбачати події, коли воно не зможе вчасно розрахуватись за обов’язковими податками і платежами, що тягне за собою штрафи.

З метою оптимізації податкових платежів, ВАТ «Острозький молокозавод» на випадок неспроможності сплатити податки повинен передбачати можливість укладення податкової поруки з банком. При цьому банк може поручитися не тільки за сплату податкового боргу, тобто платежів, за якими минув термін сплати, але й за належне погашення платником податків податкового зобов’язання. Банк-поручитель набуває всіх прав і обов’язків щодо термінів погашення узгодженого податкового зобов’язання такого платника податків або його податкового боргу.

Для того, аби банк погодився на поручительство необхідно знайти підприємство-гаранта з відповідною сумою на депозитному рахунку у цього банку. Такий механізм дає можливість:

— уникнути штрафних санкцій за порушення термінів сплати податків за браком коштів;

— уникнути податкової застави.

Разом з тим, банк нараховуватиме відсотки за сплачені податкові зобов’язання за договором поруки. Відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», зокрема статті 5, підприємство має право віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків.

Таким чином, ВАТ «Острозький молокозавод» на випадок неспроможності сплати обов’язкових податків і платежів зможе не лише уникнути штрафних санкцій, але і зменшити оподковуваний прибуток, шляхом віднесення сплачених відсотків за користування кредитом до валових витрат.

Отже, здійснення податкового планування на підприємстві дозволяє не лише збільшити чистий прибуток його діяльності, а й забезпечує вдосконалення організації й управління підприємством, сприяння підвищенню його рентабельності і зміцненню фінансового стану, виявлення і мобілізацію резервів зростання.

ВИСНОВКИ

Отримання фінансових результатів у вигляді прибутків та забезпечення резервів зростання є основною метою господарської діяльності підприємства в умовах ринкової економіки держави.

Формування кінцевого фінансового результату підприємства відбувається шляхом отримання таких прибутків:

-  валового прибутку;

-  прибутку від операційної діяльності;

-  прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

-  прибутку від звичайної діяльності.

Отримуваний прибуток від звичайної діяльності підприємства обкладається податком на прибуток, що нараховується на прибуток, визначеним відповідно до податкового законодавства. Тобто, в Україні існують два обліки складання звітностей: бухгалтерська і податкова, що мають на меті різні цілі: бухгалтерська звітність відображає реальні результати підприємства та має на меті залучення інвесторів, податкова – має специфічні обрахунки прибутку підприємства з фіскальних цілей держави.

Тому, слід розрізняти податковий прибуток, що зазначається у податкових деклараціях та обраховується зменшенням скоригованих валових доходів на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, та обліковий прибуток, що обраховується відповідно до бухгалтерського обліку в Україні. Склад валових доходів і валових витрат для визначення податкового прибутку чітко регулюється податковим законодавством.

Система оподаткування підприємства є дворівневою і представлена загальнодержавними податками і зборами та місцевими податками і зборами. Через встановлення об’єкта оподаткування, джерел сплати податків, установлення розмірів ставок податків, методики їх розрахунку і термінів сплати податків, а також надання податкових пільг та застосування штрафних санкцій система оподаткування підприємства впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Для визначення впливу системи оподаткування підприємства на його фінансові результати обраховують показники податкового тиску. На думку деяких авторів, не слід розглядати податковий тягар на підприємство через ефект перекладання податків на споживачів продукції, проте варто дослідити частку нарахованих податків та обов’язкових платежів у валовому доході та чистому прибутку підприємства.

Коефіцієнт податкового тиску ВАТ «Острозький молокозавод» за 2006-2008 роки мав досить вагомі значення, що свідчили про значну частку усіх нарахованих податкових платежів у валовому прибутку підприємства - у розмірі 71,36 % у 2006 році, 67,40 % у 2007 році та 81,74 % у 2008 році. Суттєве зростання податкового тиску у 2008 році було спричинене головним чином за рахунок збільшення абсолютної величини нарахувань на фонд оплати праці, внаслідок підвищення мінімальної заробітної плати.

У структурі сплачених податків найбільшу частку за 2006-2008 роки займають страхові внески (збори), питома вага яких у середньому склала 67 %. Також досить значну частку займає податок на прибуток - близько 30 %, тоді як податки, збори (обов’язкові платежі), що у своєму складі включають плату за землю, збір з власників транспортних засобів, комунальний податок та ін., займають незначну частку, у середньому 3,3 %.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11