майна; вивчити стан і організацію бухгалтерського і складського обліку;
провести перевірку даних, наданих позичальником у бізнес-плані;
При звертанні клієнта в банк із кредитною заявкою, в обов'язковому
порядку співробітники банку роблять попередню перевірку позичальника з
виїздом на місце, про що складається акт перевірки. Він підписується
уповноваженими особами з боку позичальника й особами, що здійснюють
перевірку з боку банку. У ході перевірки позичальника необхідно:
. скласти уявлення про склад і стан майна організації (будинків;
споруджень; устаткування), у тому числі про наявність, склад,
схоронність і умовах збереження переданого в заставу майна;
. вивчити стан і організацію бухгалтерського і складського обліку;
. провести перевірку даних, наданих позичальником у бізнес-плані;
. перевірити книгу застави, що повинна містити дані про умови застави
майна і про всі операції, що волочуть зміну чи складу натуральної
форми закладеного майна, включаючи їхню переробку. [Л - 10]
При наявності в банку вільних ресурсів і позитивних результатів
аналізу представленої документації на одержання кредиту клієнту
пропонується оформити кредитний договір. З цього моменту починається другий
етап.
Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику, так і по
його поручителю. На підставі цього керівник (чи кредитний комітет) приймає
рішення про надання кредиту.
У залежності від кредитоспроможності позичальника
(кредитоспроможність позичальника характеризується – акуратністю при
розрахунку по раніше отриманих кредитах, його поточним фінансовим
становищем і перспективою зміни, здатністю, при необхідності мобілізувати
кошти з різних джерел);
На цьому етапі кредитний інспектор:
а) одержує інформацію, отриману з інших джерел затверджену переліком
безпосередньо від представника організації-позичальника, засвідчуючи особу
керівника і головного бухгалтера по паспортних даних і по установчих
документах;
б) направляє:
- заявку у відділ керування ризиковими операціями для складання
висновку про благонадійність клієнта;
- передає установчі документи клієнта, документи по кредитній угоді,
забезпеченню і т.п. юрисконсульту для складання угоди;
в) проводить економічний аналіз, користуючись наявною інформацією,
а саме:
. матеріалами, отриманими безпосередньо від клієнта;
. матеріалами, що є в архіві банку й у базах даних;
. інформацією, отриманою з інших джерел. [Л - 5]
Диференціація кредитування обумовлена необхідністю повернення
виданих кредитів і селекцією найбільш надійних позичальників. Як правило,
банки не надають кредити ненадійним позичальникам, тому що це зв'язано з
підвищеним ризиком. Найбільш високий ступінь ризику характерний для
прострочених кредитів, що можуть викликати збитки. Тому банки не надають
нові кредити при наявності хронічної простроченої заборгованості в
клієнтів.
Фактори, що можуть бути використані при оцінці фінансового
становища, розділяються на дві основні категорії і представлені в
розрахунок вищезгаданих фінансових показників і аналіз кредитоспроможності
клієнта виробляється на основі внутрібанківських методичних рекомендацій з
порядку визначення кредитоспроможності позичальників. На підставі
зробленого аналізу робиться висновок про реальне фінансове становище
позичальника з погляду його здатності повернути кредит у планований
термін.
Виробляється оцінка проекту, що кредитується:
1) мета кредиту (підтвердження кредиту, що проситься, відповідними
документами (контракти, договори постачання, і т.п.);
2) сума кредиту (обґрунтованість наданої кредитної заявки у
відношенні суми кредиту, що проситься, оцінка ступеня участі власних
засобів клієнта у фінансуванні даної угоди, зіставлення суми кредиту з
оборотами по рахунках потенційного позичальника);
3) визначення реального джерела погашення кредиту (наявність
договорів на реалізацію продукції, що випускається, (товарів, робіт,
послуг) на весь період кредитування, інших надходжень засобів на рахунки
позичальника в період кредитування);
4) аналіз наданого позичальником бізнес-плану (відповідність термінів
погашення кредиту і відсотків по ньому, запропонованих клієнтом, його
реальним можливостям, вірогідність зазначених даних, їхнє зіставлення з
даними за попередні періоди);
5) оцінка пропонованого забезпечення. [Л - 1]
З моменту ухвалення позитивного рішення Кредитного комітету банку про
надання кредиту починається четвертий етап – етап підготовки і укладання
кредитного і всіх зв'язаних з ним договорів.
Кредитний договір повинен містити основні умови видачі кредиту:
ціль, терміни, розмір, процентну ставку, порядок погашення кредиту і
відсотків по ньому, види забезпечення, обсяг інформації, наданої
позичальником у ході виконання кредитного договору, права, обов'язки і
відповідальність сторін.
До умов кредитного договору можна віднести: об'єкти кредитування;
розмір кредиту; умови видачі та погашення позички; процентні ставки за
користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення
банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення
виконання зобов'язань за договором клієнтом; майнова відповідальність за
порушення умов договору тощо.
Після вивчення кредитним працівником наданих документів і позитивного
рішення про видачу кредиту, що приймається керівником банку, між банком і
позичальником полягає кредитний договір у 3-х екземплярах, у якому
вказуються: ціль і сума кредиту, умови його видачі і погашення,
зобов'язання позичальника по забезпеченню зворотності кредиту, розмір
процентної ставки за кредит, підставу й умови його зміни, порядок сплати
основного боргу і відсотків по кредиту, санкції за невиконання чи часткове
виконання зобов'язань сторін за договором, можливість перевірки цільового
використання кредиту, перелік звітних документів і терміни їхнього
представлення, а також інші конкретні умови.
Договір по забезпеченню кредиту повинен містити вказівку на форму і
вид забезпечення, його склад, вартість, місце перебування, обов'язки і
відповідальність сторін, а також умови, визнані істотними відповідно до
чинного законодавства (розглянуті в другому розділі даної роботи).
Після закінчення оформлення кредитного і всіх зв'язаних з ним
договорів, кредитний інспектор запрошує в банк осіб, уповноважених
підписати ці документи з боку позичальника. Після підписання
позичальником, кредитний договір і всі, зв'язані з ним договори,
підписуються від імені банку.
Видача кредиту здійснюється на підставі розпорядження кредитного
відділу чи одноразово траншами (кредитна лінія) з відображенням
заборгованості на окремому позичковому рахунку.
З моменту видачі кредиту починається етап контролю чи моніторингу.
Поняття кредитного моніторингу містить у собі систему спостереження
за погашенням кредитів, розробку і вживання заходів, що забезпечують
рішення цієї задачі.
Кредитний моніторинг заснований на декількох головних принципах. [Л -
10]
1. Необхідність періодичної перевірки (кожні 30, 60 чи 90 днів) усіх
видів кредитів.
2. Ретельна розробка етапів кредитного контролю для того, щоб
забезпечити перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредиту, у тому
числі:
. відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунковому;
. якість і стан забезпечення по кредиту;
. повноту відповідної документації, можливість одержати у своє
розпорядження забезпечення і юридичне право починати при необхідності
судові дії у відношенні позичальника;
. оцінку змін фінансового становища і прогнози щодо збільшення чи
скорочення потреб позичальника в сумі кредиту;
. оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку і
стандартам, розробленим контролерами з боку регулювальних органів у
відношенні кредитного портфеля банку.
3. Найбільш часта перевірка проблемних кредитів, збільшення частоти
перевірок за мірою росту проблем, зв'язаних з конкретним кредитом.
4. Більш часті перевірки кредитів в умовах економічного чи спаду
появи значних проблем у тих галузях, у яких банк уклав значну частину своїх
ресурсів (наприклад, помітна зміна податкового чи експортно-імпортного
законодавства; поява нових чи конкурентів зміна технологій, що вимагає
використання нових методів виробництва і реалізації продукції).
Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит
кредитних операцій. Така перевірка здійснюється (як негласно, так і
відкрито) відділом, підвідомчим внутрішньому аудитору банку. Аудитор
знаходиться в безпосередньому адміністративному підпорядкуванні керівника
банку або особи, що його заміщає.
Аудиторська перевірка має на меті визначити:
. стан залишків засобів на банківських рахунках по прострочених
кредитах;
. реальну ситуацію з забезпеченням зворотності кредитів і скороченням
кредитного ризику;
. становище з організацією кредитного процесу: відповідність практики
видачі і погашення кредитів вимогам Кредитної політики банку;
правильність відображення всіх кредитів в облікових документах,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
