МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ
з дисципліни “Господарське законодавство”
студента 4-го курсу 1-ї групи
заочного факультету
спеціальності 6.050107 “Економіка підприємства”
shura19@yandex.ru
(номер залікової книжки –)
Викладач:
Рівне – 2002
ЗМІСТ
Вступ
............................................................................
................................................................. стор. 3
Теоретична частина
1. Тема 1. Питання 5.Система господарського права і господарського
законодавства.. стор. 3
2. Тема 5. Питання 1. Характеристики правового статусу
біржі................................... стор. 8
3. Тема 6. Питання 4.Порядок кредитування господарюючих суб’єктів
банками....... стор. 11
Практична частина
Ситуація
3...........................................................................
........................................................ стор. 15
Список літератури
...................................... стор. 16
ВСТУП
Поняття господарства може співпадати з поняттям виробництво і
економіка, якщо за межі господарського виробництва винести майнові і
немайнові відносини, пов’язані з веденням домашнього господарства
(відносини між членами сім’ї). Господарське право зосереджує увагу на
відносинах, що виникають між юридичними особами, їх органами управління,
державними суб’єктами підприємницької діяльності.
Предметом цих відносин в процесі господарської діяльності є чисельні
організаційні та майнові відносини, що виникають і реалізуються між
юридичними особами незалежно від їх форм власності; між ними та органами
державного управління або відносини між органами управління.
Господарське право, як і будь-яку іншу юридичну дисципліну, можна
визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних
відносин, що регулюються нормами господарського права. З цієї точки зору
господарське право - система норм, які регулюють господарські відносини,
тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї
господарської діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України
становлять предмет господарського права.
У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини,
пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції
загального управління економікою, З ц виробництва, науки і техніки;
економічні зв'язки в галузі будівництва; транспортні відносини;
експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські
(кредитні, розрахункові та ін.) операції.
Законодавство про нормативні документи (технічні норми) та умови їх
застосування. Воно в основному представлене декретами Кабінету Міністрів:
"Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальність за їх порушення" від 8 квітня 1993 р., "Про стандартизацію
і сертифікацію" від 10 травня 1993 р/, а також Законом України "Про
державне регулювання видобутку і використання дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада
1997 р. та Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від
11 лютого 1998 р..
Законодавство про арбітражні суди та арбітражний процес визначає
організацію та діяльність арбітражного суду - незалежного органу у
вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами,
державними та іншими органами, а також організацію та діяльність
міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду) щодо розв'язання
спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів
міжнародних економічних зв'язків.
Господарське законодавство це сукупність правових актів, що містять
данні норми. Джерела: 1 блок (Конституція, Конституційний договір, акти
референдумів), 2 блок (міжнародні акти і закони України, Укази президента
щодо економічних реформ, Декрети Кабінету Міністрів, Постанови Верховної
Ради України), 3 блок (Укази президента України), 4 блок (Закони
Автономної республіки Крим), 5 блок (Постанови Верховної Ради республіки
Крим), 6 блок (Постанови Кабінету Ради Міністрів України і Постанови Ради
Міністрів СРСР), 7 блок (Рішення місцевих органів самоврядування), 8 блок
(Відомчі та інші акти), 9 блок (Локальні акти).
Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів
господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі - формі
нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського
права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як
загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське
законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актів, які
згідно із законом є інституційними джерелами господарського права.
Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні
акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері
застосовуються рідко.
Згідно з першим визначенням предметом господарського законодавства є
господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між
організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу,
міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у
закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників
(агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх
видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному
страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-
процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського
права. Згідно з нею господарське законодавство являє собою самостійну
галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські
відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі
суспільного виробництва та обігу. [Л - 6]
Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється
не за предметом регулювання ("господарські правовідносини"), а за
"критерієм адресата" - за відношенням нормативних актів до народного
господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам
майнових відносин).
Згідно з цим визначенням господарське законодавство є сукупністю
нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські,
правовідносини у народному господарстві. Таке визначення терміна
"господарське законодавство" узагальнює адресоване економіці цивільне
(насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші
окремі системи законодавства. Тобто це безмежно широка "суперсистема"
законодавства ("безмежний нормативний масив"). Прихильники цієї теорії
називають господарське законодавство не галуззю, а "нормативним масивом" -
терміном, змістовно-понятійні межі якого з'ясувати важко. Він охоплює всі
нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства.
Враховуючи, що і суто господарсько-правових актів у нас дуже багато,
наукова цінність цієї теорії досить сумнівна.
Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з яких є
комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю
галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів господарського
законодавства включає норми двох і більше галузей права.
Другою ознакою і особливістю господарського законодавства є те, що
воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного)
законодавства. Такими слід вважати Положення про поставки продукції
виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів
народного споживання. Вони одногалузеві, бо регулюють відносини щодо
укладання та виконання відповідних господарських договорів.
Завершуючи розгляд цього питання, слід зазначити, що поняття
"господарське законодавство" охоплює як господарські закони у власному
значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської
життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче
господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому
разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів
господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних
комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне
управління економікою.
До господарського законодавства належать також нормативні акти, які в
теорії права називають локальними, або статутними. Це статути і установчі
договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань,
положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відокремлені
(філії, представництва, відділення). Сукупність цих нормативних актів з
юридичної точки зору є своєрідним елементом господарського законодавства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
