У подібних випадках між різноструктурними повідомленнями виявляються різні логічні, головним чином, причиннонаслідкові зв'язки.

Ідентифікація ситуації - це відображення в змісті висловлення якоїсь реальної ситуації шляхом одного з можливих способів її опису. В свою чергу, спосіб опису ситуації - це відображення в змісті висловлення тих ознак ситуації, що використані для її ідентифікації й узагальнені у вигляді змістовних категорій.[Паршин А. “Теорія і практика перекладу” 4 глава]

Для другого типу еквівалентності характерна ідентифікація в оригіналі і перекладі однієї і тієї ж ситуації при зміні способу її опису. Основою змістового ототожнення різномовних текстів служить універсальний характер відносин між мовою і екстралінгвістичною реальністю.

Подібно тому, як ті, що говорять на одній мові здатні ідентифікувати однакові ситуації, описані різними способами, так і білінгви-перекладачі фактично визнають мовні твори на різних мовах рівнозначущими на цій підставі, прирівнюючи їх при перекладі, незважаючи на відсутність відповідності між їхніми компонентами.

Другий тип еквівалентності представлений перекладами, змістова близькість яких до оригіналу також не ґрунтується на спільності значень використаних мовних засобів. Ось декілька прикладів перекладів такого типу:

Не answered the telephone.

Він зняв трубку.

You are not fit to be in a boat.

Тебе не можна пускати в човен.

You see one bear, you have seen them all.

Усі ведмеді схожі один на одного.

У прирівнюваних у цих прикладах різномовних висловленнях більшість слів і синтаксичних структур оригіналу не знаходить безпосередньої відповідності в тексті перекладу. Разом з тим можна стверджувати, що між оригіналами і перекладами цієї групи існує велика спільність змісту, ніж при еквівалентності першого типу. Зіставимо, наприклад, переклади:

(1) Thаt's a pretty thing to say. Посоромився б!

(2) Не answered the telephone. Він зняв трубку.

У (1) мова йде про зовсім різні явища, між якими не можна знайти якого-небудь реального зв'язку. Спільність оригіналу і перекладу полягає лише в тому, що в обох випадках можна зробити однакові висновки про емоційне відношення того, хто говорить до попереднього зауваження співрозмовника. В (2) непорівнянні мовні засоби оригіналу і перекладу фактично описують той самий вчинок, вказують на однакову реальність, оскільки говорити по телефону можна, тільки знявши трубку. В обох текстах мова йде про різне, але «про одне й те саме». Про такі висловлювання в побуті часто говорять, що вони «виражають іншими словами ту саму думку».

Для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно:

1) непорівнянність лексичного складу і синтаксичної організації";

2) неможливість зв'язати лексику і структуру оригіналу і перекладу відносинами семантичного перефразовування чи синтаксичної трансформації;

3) збереження в перекладі цілі комунікації, оскільки, як ми вже зазначили, збереження домінантної функції висловлення є обов'язковою умовою еквівалентності;

4) збереження в перекладі вказівки на ту ж саму ситуацію, що доводиться існуванням між різномовними повідомленнями прямого реального чи логічного зв'язку, що дозволяє затверджувати, що в обох випадках «повідомляється про одне й те саме».

Причини зміни способу опису ситуації при перекладі

Широке поширення в перекладах еквівалентності другого типу пояснюється тим, що в кожній мові існують кращі способи опису визначених ситуацій, що виявляються зовсім неприйнятними для інших мов. По-англійському говорять: We locked the door to keep thieves out, а по-російському здається безглуздим описувати дану ситуацію подібним чином (замикати двері, щоб тримати злодіїв зовні), але цілком можливо сказати: «щоб злодії не проникли в будинок». Підкреслюючи неможливість для себе яких-небудь вчинків, англієць скаже: I am the last man to do it. По-російському неможливо відтворити подібне повідомлення, назвавши кого-небудь «останньою людиною, що здатна зробити що-небудь». Прийдеться описати в перекладі цю ситуацію іншим шляхом, наприклад: « Я ж, у всякому разі, цього не зроблю». Ось ще декілька прикладів опису «англійським способом», неприйнятним для російської мови: Give me Beethoven any time, He came off a poor second . і ін.

Необхідність встановлювати при перекладі еквівалентність на рівні ситуації може бути пов'язана і з тим, що в багатьох випадках члени мовного колективу постійно застосовують лише один спосіб опису визначеної ситуації. Особливо часто це має місце в стандартних мовних формулах, попереджувальних написах, загальноприйнятих побажаннях, вираженнях співчуття і т.д. Почувши прохання покликати кого-небудь до телефону, по-російському запитають: «Хто його запитує?», а по-англійському: Who shall I say is calling? Вказати, в яку сторону відкриваються двері, потрібно по-англійському написом "Pull" чи "Push", а по-російському - «До себе» чи «Від себе». Теоретично можна по-різному попередити про свіжопофарбований предмет, але по-російському обов'язково напишуть: «Обережно, пофарбовано», а по-англійському - "Wet paint".

Якщо ситуація, описана в оригіналі, повинна бути передана в ПМ лише одним строго визначеним способом, вибір варіанту перекладу відбувається ніби незалежно від способу опису даної ситуації в тексті оригіналу, і структура повідомлення в перекладі виявляється заздалегідь заданою. Звісно, що при цьому відповідні повідомлення в оригіналі і перекладі можуть мати однакову структуру лише у виняткових випадках, коли обов'язкові способи опису даної ситуації в обох мовах збігаються.

У більшості ж випадків обов'язковість чи перевага визначеного способу опису ситуації в ПМ пов'язана з заміною способу її опису в оригіналі, з встановленням у перекладі еквівалентності другого типу. Ось декілька прикладів таких замін з перекладів книг англійських і американських авторів:

Stop, I have a gun! (R. Bradbury) Стій, я буду стріляти.

Reduction on taking a quantity. (J. Galsworthy) Оптовим покупцям знижка.

Реtеr's face muscles tightened. (A. Hailey) Пітер стиснув зуби.

He left the ship on Tuesday. (J.K. Jerome) Він зійшов на берег у вівторок.

Take a better man than she is, better man than I've ever met, to get away with being insulting to me! (S. Lewis) He народилася ще та людина, яка могла б образити мене безнаказано.

Відмовлення від відтворення в перекладі ситуації, описаної в оригіналі, тобто використання еквівалентності не другого, а першого типу, обумовлюється лише необхідністю збереження при перекладі мети комунікації в тих випадках, коли описана ситуація не зв'язана у рецепторів перекладу з необхідними асоціаціями. У романі Дж. Брейна «Місце нагорі» герой, із презирством описуючи зовнішність молодої людини «з низів», говорить, зокрема, що в нього "the face behind the requests on Forces Favourites", тобто «обличчя людини, що посилає заявки для виконання по радіо в концерті для військовослужбовців». Подібна ситуація навряд чи буде сприйнята читачем російського перекладу як зневажлива характеристика. Тому перекладачі (Т. Кудрявцева і Т. Озерская) віддали перевагу встановленню еквівалентності з зовсім іншою ситуацією: «такі обличчя бачиш на плакатах...».

Деякі ознаки визначеної "ситуації можуть бути відомі членам колективу, що говорять, краще, ніж інші ознаки цієї ситуації. Російському рецептору добре відома часто цитуєма євангельська історія про те, як Христос нагодував п'ятьма хлібами і двома рибами п'ять тисяч чоловік, але йому може виявитися незрозумілим посилання на «повні кошики», що присутні у цій же історії, але згадуються рідко поза Біблією. Порівн.:

They found him over tea and one of these fishes which cover the more ground when eaten and explain the miracle of the seven baskets full. (J. Galsworthy)

Часто це має місце у відношенні ситуацій, зв'язаних з історією і культурою визначеного народу. По-російському битва при Геттисберзі невідома як «семиденна битва» (The Battle of the Seven Days), Наполеон як «людина долі» (The Man of Destiny), герцог Веллінгтон як «залізний герцог» (The Iron Duke), Шотландія як «країна коржів» (The Land of Cakes).

Особливо важливою є здатність визначеної ситуації викликати у рецепторів одного мовного колективу якісь додаткові асоціації, на підставі яких вони приходять до строго визначених висновків. Інакше кажучи, різні ситуації можуть одержувати в рамках культури даного колективу особливе значення, що відрізняєтьсяв від того значення, що мають ці ситуації для членів інших мовних співтовариств. Відомо, що в одних народів кивок головою означає ствердження, а в інших - заперечення. Звідси випливає, що опис цього жесту представники різних народів розуміють по-різному . Повідомлення, що хтось поїхав по правій стороні вулиці, свідчить для англійського рецептора про порушення правил і здається тривіальним для мешканця країни, де прийнятий правобічний рух.

Визначені асоціації часто закріплюються за ситуаціями, що пов'язані з подіями чи літературними творами, добре відомими членам одного мовного колективу, але мало знайомими іншим. Людина, що говорить по-російському не стане, як правило, порівнювати свого співрозмовника із сером Галахедом, але для англійського рецептора цей лицар Круглого Столу короля Артура досить відомий, щоб таке порівняння могло широко вживатися джерелами, що користаються англійською мовою: Не rolled over and sat up, rubbing Ms eyes. "What time is it?" "Almost noon," his brother answered. "You been playing Sir Galahad?"

Рецептор, що належить до іншої мовної спільності, часто не може цілком витягти інформацію, що міститься у вказівці на, здавалося б, добре знайому йому ситуацію, наприклад: ...the usual sprinkling of those who eat mutton four times a week. (J. Galsworthy)

Для російського рецептора, на відміну від англійського (в Англії баранина - найдешевше м'ясо), повідомлення, що хтось їсть баранину чотири рази на тиждень, ідентифікує ситуацію, що не дозволяє робити які-небудь висновки про соціальне чи майнове положення цієї людини.

Таким чином, незважаючи на екстралінгвістичний характер ситуації, її ідентифікація у висловленні володіє низкою особливостей, специфічних для кожного мовного колективу. Такі особливості впливають на характер еквівалентності при передачі цієї частини змісту оригіналу.[Комиссаров В.Н. “Теория перевода” ст 53-54]

Роль функціонально-ситуативного змісту висловлення в досягненні еквівалентності при перекладі

В описаному вище типі еквівалентності спільність змісту оригіналу і перекладу полягала в збереженні основних елементів змісту тексту. Як одиниця мовної комунікації текст завжди характеризується комунікативною функціональністю, ситуативною орієнтовністю і вибірковістю способу опису ситуації. Ці ознаки зберігаються й у мінімальної одиниці тексту - висловлювання. Іншими словами, у змісті будь-якого висловлення виражається якась ціль комунікації через опис якоїсь ситуації, що здійснюється визначеним способом (шляхом добору деяких ознак даної ситуації). В другому типі - перша і друга (ціль комунікації й опис ситуації).

Вираз «частина змісту» не означає «частина висловлювання» чи «зміст частини висловлювання». Зазначені частини змісту не розташовані у висловлюванні лінійно, один за одним, так щоб в одній частині висловлювання містилася б ціль комунікації, а в іншій - опис ситуації. Вони виражаються всім складом висловлювання, одна через іншу, створюючи ніби семантичну піраміду: інформація про відмітні ознаки деякої сукупності зв'язаних між собою об'єктів дає опис ситуації, а опис ситуації виконує визначену функцію.

Наявність у змісті висловлювання (тексту) інформації про ціль комунікації, ситуації і способі її опису відбиває специфіку мовної комунікації, її нерозривний зв'язок з цілеспрямованою діяльністю людей, що оточує дійсніст і форму відображення цієї дійсності в людському мисленні. Цей зв'язок універсальний для мовного спілкування на всіх мовах, і її універсальність багато в чому визначає можливість комунікативного прирівнювання різномовних текстів. Хоча, як було показано вище, мовна вибірковість перешкоджає часом збереженню в перекладі способу опису ситуації чи навіть вимагає заміни ситуації для передачі цілі комунікації оригіналу, існує принципова можливість у будь-якому перекладі забезпечити тотожність однієї, двох чи всіх трьох найважливіших частин змісту оригіналу.[Комиссаров В.Н. “Теория перевода”ст64-65]

Висновок

Еквівалентність орієнтована на відповідність створюваного в результаті міжмовної комунікації тексту визначеним параметрам, що задаються оригіналам.

Еквівалентність -- це відношення результатів двох комунікативних актів-первинного і вторинного.

Еквівалентність відповідає на питання, чи відповідає кінцевий текст вихідному.

Еквівалентність завжди у відомій мірі націлена на ідеальний еталон; має на увазі вичерпну передачу змісту оригіналу на всіх семіотичних рівнях і в повному обсязі його функцій, чи стосовно до того чи іншого семіотичного рівня. Вимога еквівалентності носить, іншими словами, максимальний характер або стосовно тексту в цілому, або стосовно його окремих аспектів.

Зіставлення перекладів з їхніми оригіналами показує, що існує декілька типів еквівалентності, у кожному з який зберігаються різні частини змісту вихідного тексту. Вивчення рівнів еквівалентності дозволяє визначити, яку ступінь близькості до оригіналу перекладач може досягти в кожному конкретному випадку. Поняття еквівалентності розкриває найважливішу особливість перекладу і є одним з центральних понять сучасного перекладознавства.

Список літератури:

1. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). -- М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001, -- 224 с.

2. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. М., «Международные отношения", 1973.

3. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. - М.:ЭТС. - 2000. - 192с

4. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб.
для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.

5. Латышев Л.К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее до-стижения). - М., 1981

6. Паршин А. Теория и практика перевода

7. Пумпянский А.Л. Введение в практику перевода научной и технической литературы на английский язык

8. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация: (Учеб. пособие) -- М.: Слово/Slovo, 2000. -- 624 с

9. Федоров А. В. Основы общей теории перевода. - М., 1983.

10. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. М., «Воениздат», 1973.

11. Catford J.С. A Linguistic Theory of Translation. Ldn., 1965.

Страницы: 1, 2