полюби -- зрадь
О жорстока ! Щастя хоч краплину
В душу мою змучену згуби -
Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби ! [29, 97]
заридати -- засміюсь
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я горемично, тупо засміюсь. [29, 105]
-- прикметникові антонімічні пари:
добрі -- злі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди --
Добрі, ласкаві і злі. [74, 70]
маленькі -- великі
Хай в маленьких очах відбивається світ
Од маленьких ромашок до стартів великих... [29, 112]
-- прислівникові антонімічні пари:
оптом -- вроздріб
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб... [29, 40]
вранці -- вночі
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі. [29, 85]
-- числівникові антонімічні пари:
міліони -- одна
Те, що кидали ви, як намисто,
Міліонам красунь до ніг,
Я в душі недоторканно чистим
Для одної для неї зберіг. [29, 51]
безліч -- один
На світі безліч таких, як я.
Та я, їй-богу, один. [29, 108]
Порівняно невелика кількість займенникових антонімічних пар. Майже всі вчені виділяють займенникову антонімію. У "Сучасній українській літературній мові" Олійник І.С. зазначає, що у складі займенників антоніми трапляються досить рідко. А Петік В.А. у своєму посібнику "Сучасна українська мова" займенникову антонімію не виділяє взагалі.
Як позначалося вище, у поезіях В.Симоненка займенникова антонімія має місце. Переважно, такі антонімічні пари вживаються в інтимній ліриці.
ти -- я
І ти ясна, і я прозорий. [29, 104]
Ну чим я себе розважу ?
Мені не пробачиш ти... [29, 97]
За себе -- за них
Живу не лише за себе,
Я мушу жити й за них. [28, 20]
Кількість прийменникової антонімії невелика, але її не можна не помітити.
з -- в
Я живу з тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду. [29, 40]
без -- із
Так і ступити без них не міг би
Так би із ними ділився надіями. [28, 82]
Потрібно сказати, що прийменникова антонімія дає можливість поетові ще більше увиразнити мову. Вони виконують важливу структурно-синтаксичну функцію у Симоненкових віршах. Але необхідно зазначити тут, що не всі вчені вважають прийменникові антоніми за окрему групу, або й зовсім не визнають прийменникові протиставлення.
У творах В.Симоненка зустрічаємо не тільки протиставлення окремого слова слову. Наявні також випадки протиставлення слова парі слів або словосполученням. Яскравим прикладом даного явища є уривок із поезії "Тиша і грім", де автор протиставляє слову "щастя" зразу п'ять слів-синонімів, і кожне з них ми можемо розглядати як антонім до першого.
Чому смуток з тобою поруч
Часто ходить у світлі дні ?
Певне, є в тебе біль і горе,
Невідомі зовсім мені.
Хоч на щастя життя багате,
Але кожну людину ждуть
І печалі, і сум, і втрати,
І не можна їх обминуть. [29, 46]
Можна знайти антонімічні відношення між словом та словосполученням (здебільшого поєднання іменника та прикметника синтаксичним зв'язком узгодження):
ранки -- вечірній час; свята -- дні робочі
Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,
В морозні ранки і в вечірній час,
І в свята гомінкі, і в дні робочі
Ми думаємо правнуки про вас. [29, 25]
Тут же присутня антонімія словосполучень, що виражають абстрактні поняття:
літні ночі -- морозні ранки.
Як видно з наведених вище прикладів, В.Симоненко широко і вміло користувався всіма структурними можливостями антонімії.
Хотілося б зупинитися на такому мовному явищі як синонімічна антонімія. Для Симоненкової антонімії воно характерне. Візьмемо для прикладу антонімічну пару щастя -- біда. Поет вміло використовує не протиставлення, замінюючи один із членів синонімом. У його віршах знаходимо такі варіанти:
щастя -- біда
День, коли мене родила мати,
Для життя, для щастя, для біди. [29, 69]
щастя -- лихо
Ти прийшла і щастя, і лихо,
Поважала мій труд і піт... [29, 16]
Прикладом синонімічної антонімії можуть бути такі пари:
радощі -- муки
І наші спільні радощі і муки Чи випливуть із серця глибини. [29, 96]
радощі -- сльози
І десь знайду невблаганну, жорстоку,
Тебе, богине радощів і сліз. [29, 118]
Наведені вище різні класи та типи антонімів відносять до так званої одночастиномовної антонімії. Та в творах В.Симоненка має місце й міжчастиномовна антонімія. Це антонімічні відношення між словами, що є різними частинами мови. Наприклад:
один -- інший
Один волає : "Зупинись ! Не треба !"
Штовхає інший : "Не впиняйся, ні." [28, 102]
У даному випадку антонімічна пара виражена числівником та займенником.
Наявне також і синонімічне протиставлення, члени яких є різними частинами мови. Наприклад:
мрія -- наяву (іменник -- прислівник)
Якщо того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву. [28, 84]
мрія -- жива (іменник -- прикметник)
Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю. [28, 165]
сняться -- наяву (дієслово -- прислівник)
Але їм тільки сняться крила,
Наяву ж -- вони зовсім без крил. [28, 174]
Зміст цих рядків приблизно однаковий. Але поет не повторює одну й ту ж антонімічну пару в кожному випадку, а добирає синонімічні антоніми і вдало їх застосовує.
Наведемо ще яскраві приклади міжчастиномовної антонімії. Протиставлення однокореневих антонімів, виражених субстантивним прикметником та іменником.
Смертні вам безсмертя дарували
Смертні вам продовжили життя. [29, 90]
Ця пара використана поетом для більшого контрасту, для увиразнення думки. Василь Симоненко звеличує простих людей, вважаючи, що кожна смертна людина по-своєму безсмертна завдяки своїй праці, своїм внескам у світобудування.
Наявна також така антонімічна пара, яку складають прислівник -- дієслово:
Чи він умер всерйоз,
Чи тільки прикидається. [28, 40]
Тож, з наведених вище прикладів видно, що міжчастиномовна антонімія посідає не останнє місце у творах поета і широко вживається ним.
За протилежністю значень у лексичній системі мови виділяють насамперед загальномовні, або узуальні, антоніми, їм властиві суттєво важливі ознаки, а саме:
1) стійке лексико-семантичне відношення в межах відповідних пар слів, унаслідок чого вони постійно взаємодіють у словниковому складі як парадигматично взаємозумовлювані одиниці:
2) регулярна відтворюваність в одних і тих же синтагматичних і стилістичних умовах. Наприклад:
Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
дні-- ночі
Дні і ночі думать про тебе,
Виглядати тебе щомить --
Лиш для цього, їй-богу, треба,
Тричі треба на світі жить! [29, 53]
Поряд із загальномовними антонімами в антонімічні стосунки в певній ситуації можуть вступати слова, які в звичайному вживанні не мають протилежних значень. Протиставленість семантики у таких лексемах створюється лише в індивідуальному використанні, тобто в спеціальному контексті. Це антоніми мовлення, або контекстуальні, слова, що набувають антонімічних стосунків тільки в певному контексті. Контекстуальні антоніми тісно пов'язані з ознаками, властивими поняттям, вираженим загальномовними антонімами. Наприклад:
туман -- сонце
У душі моїй --
Місця немає туманам.
Сонце червоне буя... [29, 114]
Контекстуальні антоніми туман і сонце передають протилежні почуття, настрої, які в мові виражені антонімами сум, туга -- радість, веселість. Слова вжиті в переносному значенні.
У своїх поезіях Василь Симоненко широко використовує контекстуальні антоніми. Наприклад, ось деякі з них:
зустрів -- не зберіг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг. [29, 101]
спати -- жити
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
