Звiдси, розрахунок суми дисконту відбувається за наступною формулою
Вн х Т х П
360
Д - сума дисконту;
Вн - номiнальна сума векселя;
Т - строк в днях з дня врахування до дня платежу;
П - облiкова ставка ( у виглядi коефiцiєнта).
Процес врахування векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо -комерційної діяльності відчуває потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Тому він, не чекаючи настання строку платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов’язання (зокрема банк).
Враховуючи вексель, банки мають звертати увагу на правильнiсть оформлення i вiдповiдність усiх реквiзитiв векселя. Окрiм цього до векселя виставляється вимога наявностi не менш нiж 2 пiдписiв, тобто векселедавця й першого векселеотримувача. Кiлькicть передавальних пiдписiв є свiдоцтвом надiйностi векселя. Але ж тут в обов’язковому порядку треба перевірити неперервнiсть індосаментiв та законність володiння векселем. Що стосується термінів погашення, то перевага віддається короткостроковим векселям. Не приймаються на врахування векселі, наданi юридичними особами, векселі яких пред’являлися до протесту протягом останнiх 6 мiсяцiв. Окрiм цих обов’язкових вимог банки при обмінних операцiях додержуються якісної та кількісної полiтики врахування.
При цьому пiд кiлькicною полiтикою обмiну розуміється та найбільша сума, на яку банк може враховувати вексель кожного окремого клієнта. Тобто це є так званою метою вiдповiдальностi клієнта перед банком по вексельним зобов’язанням.
Пiд якiсною стороною обмiну розумiють вексельний матеріал якостi, який банк приймає до обмiну в роздрiб його походження ( мiсцевi, внутрiшнi й iноземнi векселi), рiзновидiв (комерцiйний, фiнансовий та інші), а також iнших вимог.В якiснiй полiтицi банки поперед усього намагаються мати справу з:
-векселями, що виникли на пiдставi реальних торговельних угод, затверджених товарними документами;-векселями , виданими на солiднi промисловi, торговi й банківські фiрми;
-векселями з платежем в банкiвському пунктi.
В якiснiй полiтицi обмiну важливу роль грає також полiтика банку вiдносно структури кредитного портфелю й галузей кредитування народного господарства.В умовах ринкової економіки врахування векселів – дуже поширена фінансова операція. Це пояснюється досить широким різноманітним використанням розрахунків і міжфірмового кредитування за допомогою векселів. Стосовно банків це пояснюється наступним:
-векселю властива висока ліквідність;
-встановлений строк погашення боргового зобов’язання;
-обліковий кредит банку є короткостроковим;
-за певних умов вексель є більш стабільним видом активів, ніж акції, та несе менший ступінь ризику;
-може бути легко реалізований (насамперед шляхом переврахування в НБУ).
Позики по спецiальним позичковим розрахункам, забезпеченi векселями (ломбардна операцiя).
Є доцiльними для підприємств ,які інтенсивно викорис-товують векселi в розрахунках. Їх сутність полягає в тому, що банки можуть вiдкривати клієнтам за їх заявою спецiальний позичковий рахунок й відображувати на ньому суму наданої позички пiд забезпечення прийнятих векселiв. При цьому до надійності векселiв, що приймаються пiд забезпечення , пред’являються тi самі вимоги, що й до врахування векселiв. Векселя пiд забезпечення спеціального позичкового рахунку приймаються не на їхню повну вартiсть, а на 60-90% їхньої номінальної вартості. Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселiв, що приймаються пiд заставу. Оформлення такої позички може бути у виглядi чекової книжки. Погашення позички за спецiальним рахунком пiд векселi робить саме той, хто користується кредитом (при здійсненні операції по врахуванню векселів той, хто кредитується і той, хто погашає позичку - це рiзнi особи, де платником по кредиту є платник по векселю), пiсля чого йому повертається iз забезпечення вексель на суму, вiдносну до внесеної на погашення боргу. Спец. позичковий рахунок є рахунком до запитання i це надає банку право у будь-який момент вимагати вiд клієнта повного або часткового погашення позики або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути визначено в кредитній угодi. При наданi кредиту пiд вексельну заставу позичальник дає банку зобов’язання, виконати яке є обов’язковою умовою для користування кредитом. У них визначається:
1.Лiмiт кредиту.
2.Граничне спiввiдношення мiж забезпеченням i можливою заборгованістю.
3.Розмiр вiдсоткiв за кредит i комiсiю на користь банку.
4.Право банку підвищувати на свiй розсуд, але за попередженням клієнта розмiр вiдсоткiв i комісії.
5.Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час повного або часткового погашення заборгованостi, або надання додаткового забезпечення.
6.Право банку обертати та погашати боргову суму, що надходить до оплати прийнятих в заставу векселiв.
7.Право банку погашати заборгованiсть клієнта iз суми, що належить клієнту (знаходиться у банку на його рахунку).
8.Право банку дозволити клієнту за його iнiцiативою замінити одні векселі до строку їх оплати iншими.
Вдаються до ломбардної операції головним чином особи, що мають в своєму активi значний вексельний портфель й бажаючі користуватися властнiстю цього виду займа - кредитні ресурси по ньому доступнi практичного у будь-який момент, а проценти сплачуються тiльки за тi днi, протягом яких суми дiйсно були позичені.
За умов же простого врахування розрахунок отримати в даний момент певну суму знаходиться в деякій залежності від попередньої оцінки векселів в облікових комітетах. Врахування часто виявляється не тільки менш зручною , але й менш вигідною формою кредиту, оскільки відсотки утримуються наперед до настання строків погашення векселів, причому особа ,що користується кредитом ,інколи сплачує відсотки за терміни ,що перевищують термін дійсної потреби в ресурсах. Однак по ломбардній операції банки назначають відсотки в середньому на 1% вищий ніж по врахуванню векселів. На практиці ломбардний кредит, забезпечений одними векселями, зустрічається рідно, частіше – додатково закладаються інші цінні папери та документи на право власності (закладні).
Комiсiйно-кредитні операції.
Інкасування векселiв
Їх сутнiсть полягає в виконанні банком доручення векселедержателiв щодо пред’явлення векселiв у строк платежу й одержання належних платежiв. У разi непогашення платежу вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу.
Таким чином, банк вiдповідає за наслiдки, які з’явилися б через невчинення протесту. Інкасуючи векселі банк приймає на себе лише доручення одержання належного за векселем платежу у визначений термiн i передання його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкції клієнта. Банк ,як правило принимє вексель на iнкасо тiльки в разi, якщо в мiсцi платежу у них чи власнi агенти, чи вiддiлення, чи кореспондентні.
Мал.2.2 Інкасування векселів
1.Выдача (эмиссия) векселя
1/2. Предоставление документов для рассмотрения вопроса об инкассировании векселя
2/3. Выдача расписки в получении векселя
4.Юридическая и экономическая экспертиза документов
3/5.Возврат векселя для оформления индоссамента или в случае принятия решения об отказе в инкассировании
4/6.Заключение договора о принятии векселя на инкассо
5/7.Оформление перепоручительного индоссамента на векселе
6/8. Подписание Акта приема-передачи векселя
9.Оплата стоимости векселя
10.Оформления поручительства по векселю
12/11. Оплата комиссионного вознаграждения
7/12. Регистрация векселя в Книге учета инкассированных векселей
13.Передача векселя в кассу на хранение
8/14.Предъявление векселя к платежу
9/15.Подписание Акта предъявления векселя к платежу
10/16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и процентов,если они предусмотрены)
17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (плательщиком) вексельных сумм (и процентов,если они предусмотрены)
18. Оплата вексельних сумм (и процентов,если они предусмотрены) в порядке поручительства
11/19. Перечислкние платежа по векселю
20.Возврат векселя с отметкой о погашении
21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю
22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по векселю
23. Погашение суммы,связанной собязательствами по просроченному векселю
24. Выдача кредита
25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему
26. Обращения взыскания на заложенные векселя (через судебные органы)
За виконання доручення щодо iнкасування векселiв банк має право на:
а) вiдшкодування витрати за вiдправку та отримання векселiв i одержання платежу, коли платіж за векселем необхiдно одержати в iншому мiсцi;
б)винагороду за виконання доручення.
Перевага інкасової операції полягає в тому , що при врахуванні векселів банк бере на себе ризик, кредитуючи клієнта й мобілізуючи власний капітал, між тим як при інкасо він приймає на себе зобов’язання отримання платежу згідно з інструкціями клієнта. Банк не бере на себе інших зобов’язань ні за наслідки , які можуть виникнути внаслідок помилок в тексті документів , ні за несвоєчасне пред’явлення документів особі , що вказана поручителем , ні за невиконання інструкцій клієнта. Однак в інтересах розвитку даного виду операцій , банк приймає всі заходи , щоб йому не були поставлені в провину будь-які недоліки.
Інкасова операція досягає великих розмірів в тих банках, які мають багаточисельні відділення. Бо вони можуть надати своїм клієнтам більш пільгові умови чим ті, що вимушені звертатися до кореспондентів для виконання доручень.
Банки розвивають інкасову операцію ще й тому , що вона не тільки дає їм досить великий прибуток у вигляді комісії, але й дає доступ до підчас величезних капіталів, значення яких для банків є рівнозначним значенню векселів на поточних рахунках(це пояснюється тим , що з моменту отримання авізо й кредитування рахунка клієнта проходить певний проміжок часу , що надає банкам можливість безпроцентно тимчасово користуватися коштами клієнтів ).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
