Резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами формується в разі зниження їх ринкової вартості нижче рівня балансової вартості. Резерв для портфеля цінних паперів на продаж створюється за окремими групами цінних паперів, а для цінних паперів на інвестиції – на весь портфель цінних паперів.
При розрахунку резерву береться до уваги тільки балансовий портфель цінних паперів, крім деривативів цінних паперів, цінних паперів власної еміссії, врахованих векселів тощо. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що є у портфелі банку: на продаж – 15 і більше робочих днів та на інвестиції – 30 і більше робочих днів.
Для цілей резервування визначено чотири категорії класифікації цінних паперів, що базуються за факторами наявності чи відсутності активного ринку для певного типу цінних паперів (рис.5)
Наявність ринку
Категорія 3
Цінні папери в портфелі банку на інвестиції, що мають активний ринок
Цінні папери в портфелі банку на продаж, що мають активний ринок
на інвестиції на продаж
Категорія 4
Цінні папери в портфелі банку на інвестиції, що не мають активного ринку
Цінні папери в портфелі банку на продаж, що не мають активного ринку
Відсутність ринку
Рис. 5 Класифікація портфелів цінних паперів банку
для створення резерву [14,c.24].
Залежно від категорії цінного папера застосовується різна методика визначення ринкової вартості, яка має бути затверджена внутрішнім банківським положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. І хоча, відповідно до принципу послідовності облікової політики, зміна методики, як правило, не допускається, враховуючи поточну ситуацію на фондовому ринку України, банк може, як виняток, змінювати методику визначення ринкової вартості цінних паперів.
Найбільш розвиненими об’єктами інвестування в цінні папери виступають акції та облігації. Акції характеризуються такими видами вартості, як номінальна, емісійна, балансова, курсова і ліквідаційна.
а) номінальна вартість – це ціна, вказана на бланку акції;
б) емісійна вартість – це ціна, за якою здійснюється продаж акцій на первинному фондовому ринку
в) балансова вартість – це ціна, що дорівнює частці власного капіталу емітента, яка припадає на одну акцію;
г) ліквідаційна вартість – це ціна, що може бути визначена в момент ліквідації підприємства - емітента;
д) курсова вартість – це ціна, за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.
За ступенем ризику цінні папери можна умовно поділити (рис.6) :
Очікуваний
доход
Звичайні
акції
Нерухомість
та інша реальна
Привілейовані власність
акції Конвертовані
цінні папери
сертифікати Облігації
Державні зобов’язання Ризик
Рис. 6 Шкала відповідності доходу і ризику банківського інвестування [5,c.6]
За норму ризику державних цінних паперів як правило приймається його дуже низький рівень або й навіть відсутність фактора ризику. Це самі надійні активи з точки зору ризику та ліквідності , хоча за це треба заплатити низьким рівнем прибутковості.
Рівень ризику вкладеннь в ощадні сертифікати невеликий і дорівнює середньоринковому показнику ризику.
Облігації є більш прибутковими аніж ощадні сертифікати бо при погашенні несуть додану вартість , але рівень ризику вищий особливо якщо підприємство-емітент утворилося недавно.
Привілейовані акції підприємств як обєкти інвестування є досить прибутковими що зумовлено зобовязанням підприємства виплачувати дохід навіть у разі збитків у своїй діяльності. Хоча рівень ризику істотний такі цінні папери, особливо відомих емітентів (“голубих фішок”) є досить ліквідними та прибутковими.
Найменш надйними та ліквідними є обєкти реальної власності, але в той же час вони є й найбільш прибутковими
2. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОКАЗАТЕЛЕЙ РИСКА И ЛИКВИДНОСТИ
ИНВЕСТИЦИОННЫХ ОПЕРАЦИЙ.
2.1 МЕТОДИКА ОПРЕДЕЛЕНИЯ РИСКА ИНВЕСТИЦИЙ.
Определение уровня риска инвестиций напрямую связан с понятием портфель инвестиций. Это обусловлено тем, что для минимизации рисков от инвестиционной деятельности инвесторы идут по пути диверсификации и избирают более чем один финансовый инструмент, т.е. формируют их определённую совокупность.
Инвестиционный портфель представляет собой целенаправленно сформированную совокупность финансовых инструментов, предназначенных для осуществления финансового инвестирования в соответствии с разработанной инвестиционной политикой [11,c.23].
Главной целью формирования инвестиционного портфеля является обеспечение реализации основных направлений политики финансового инвестирования предприятия путём подбора наиболее доходных и безопасных финансовых инструментов [11,c.24]. К основным целям формирования инвестиционного портфеля можно отнести:
а) обеспечение минимизации уровня инвестиционного риска, связанного с финансовым ивестированием;
б) обеспечение необходимой ликвидности инвестиционного портфеля;
в) обеспечение высокого уровня формирования инвестиционного дохода в текущем периоде.
В зависимости от политики банка он может выбирать различные типы инвестиционных портфелей.
По целям формирования инвестиционного дохода два основных типа инвестиционного портфеля – портфель дохода и портфель роста.
Портфель дохода представляет собой инвестиционный портфель, сформированный по критерию максимизации уровня инвестиционной прибыли в текущем периоде вне зависимости от темпов прироста инвестируемого капитала в долгосрочной перспективе.
Портфель роста представляет собой инвестиционный портфель, сформированный по критерию максимизации темпов прироста инвестируемого капитала в предстоящей долгосрочной перспективе вне зависимости от уровня формирования инвестиционной прибыли в текущем периоде. Формирование такого рода инвестиционного портфеля могут себе позволить лишь достаточно устойчивые в финансовом плане банки
По отношению к инвестиционным рискам различают три основных типа инвестиционных портфеля – агрессивный (спекулятивный) портфель; умеренный (компромиссный) портфель и косервативный. Такая типизация портфелей основана на диференциации уровня инвестиционного риска , на который согласен идти конкретный инвестор в процессе финансового ивестирования .
Агрессивный “спекулятивный” портфель представляет собой инвестиционный портфель, сформированный по критерию максимизации текущего дохода или прироста инвестированого капитала вне зависимости от сопутствующего ему уровня инвестиционного риска. Он позволяет получить максимальную норму инвестиционной прибыли на вложенный капитал, однако этому сопутствует наивысший уровень инвестиционного риска, при котором инвестированный капитал может быть потерян полностью или в значительной доле.
Умеренный (компромиссный ) портфель представляет собой сформированную совокупность финансовых инструментов инвестирования по которому общий уровень портфельного риска приближен к среднерыночному. Естественно , что по такому инвестиционному портфелю инорма инвестиционной прибыли на вложенный капитал будет также приближена к среднерыночной.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
