|
|
|
|
Розкриття інформації про емітентів |
55,6 |
|
Розкриття інформації про власників великих (контрольних) пакетів акцій |
44,4 |
|
Участь у контролі за контрактами на значні суми |
40,7 |
|
Використання механізму кумулятивного голосування |
40,7 |
|
Удосконалення процедури управління рішень на загальних зборах |
31,5 |
|
Представництво у наглядових радах АТ |
31,5 |
|
Неможливість дрібних акціонерів впливати на формування порядку денного загальних зборів акціонерів |
31,5 |
|
Володіння великими (контрольними) пакетами акцій |
29,5 |
|
Питання одержання частки прибутку АТ у формі дивідендів |
25,9 |
|
Неврегульованість процесу перереєстрації прав власності на іменні цінні папери |
25,9 |
|
Розширення прав наглядової ради АТ |
22,2 |
|
Розширення кола питань, що належать до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів |
11,1 |
|
Питання консолідації акцій (зворотний спліт) |
9,3 |
* За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу
Основною метою розвитку корпоративного управління в Україні є насамперед підвищення ефективності діяльності АТ і пожвавлення інвестиційних процесів [13] а також враховуючи складне фінансово-економічне становище багатьох ЗАТ, пакети акцій яких перебувають у державній власності, вважаємо за можливе висловити пропозицію стосовно доцільності спрямування дивідендів на акції ВАТ, які перебувають у державній власності не до державного бюджету, а на інвестиційний розвиток підприємств. Доречним є також питання про звільнення від оподаткування тієї частки прибутку, що направлявся на дивідендні виплати, коли вони використовуються для реалізації інвестиційних програм.
Оскільки управління корпоративними правами має свою специфіку, зумовлену наявністю відповідних знань у галузі виробничо-господарської діяльності, менеджменту, права тощо, дедалі частіше висловлюється думка про доцільність створення професійного інституту керуючих корпоративними правами.
Таким чином, до найважливіших питань удосконалення управління державними корпоративними правами, які безпосередньо впливатимуть на формування відповідної моделі корпоративного управління, слід віднести такі:
§ Визначення оптимальної структури державного сектору економіки;
§ Запровадження нової системи управління державним сектором економіки з урахуванням світового досвіду і загальноприйнятих принципів корпоративного управління;
§ Удосконалення законодавчого забезпечення корпоративного управління, в тому числі на основі прискореного ухвалення Законів України "Про акціонерні товариства" та "Про управління об’єктами державної власності";
§ Створення додаткових умов для інвестування в об’єкти державної власності шляхом упорядкування фінансових потоків підприємств, у тому числі на основі вдосконалення дивідендної політики;
§ Запровадження системи моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору у процесі та реалізації ефективної системи перспективного, поточного і оперативного фінансово-економічного планування;
§ Забезпечення ефективного менеджменту у державному секторі економіки, в тому числі на основі розробки ефективного механізму реалізації функції представників Фонду державного майна України з управління акціями (частками) господарських товариств, які перебувають у державній власності;
§ Підвищення кваліфікації державних службовців у галузі корпоративного управління.
Таким чином, з метою ефективного розвитку корпоративного сектору та сприяння розвитку приватного сектору в Україні, необхідне чітке уявлення структури щодо функцій корпоративного управління. Аналіз корпоративного ринку України визначив, що найбільшу його частку складають підприємства з акціонерною формою власності.
3. НА ШЛЯХУ РОЗБУДОВИ ЕФЕКТИВНОГО КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
У 2003р. міжнародною фінансовою Корпорацією було проведено дослідження практики корпоративного управління в акціонерних товариствах України. Його результати в черговий раз підтвердили:
§ по-перше, що головною проблемою у галузі корпоративного управління в Україні є відсутність належного рівня регулювання діяльності акціонерних товариств;
§ по-друге, необхідність комплексного вирішення цієї проблеми.
Згідно із результатами дослідження, 80,7 та 72 відсотки респондентів, які брали участь в опитуванні, пов’язують свої очікування щодо реформування корпоративних відносин в Україні із прийняттям Закону "Про акціонерні товариства" та ухваленням національних Принципів корпоративного управління. Один із цих документів українські компанії вже мають. 11 грудня 2003р. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦБФР) затвердила Принципи корпоративного управління.
Табл. 3.1.
Очікування українських компаній
Оцінка важливості очікуваних змін у регулюванні корпоративних відносин:
ВАТ
ЗАТ
Загалом
Ухвалення Закону "Про акціонерні товариства"
80,6%
80,7%
80,7%
Ухвалення Принципів корпоративного управління
68,7%
73,7%
72,0%
Джерело: Міжнародна Фінансова Корпорація (Дослідження практики корпоративного управління в АТ України за результатами опитування представників АТ у 2003р. )
3.1. Забезпечення запровадження та розвитку загальноприйнятих принципів корпоративного управління
На виконання Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 21 березня 2002р. №280/2002 ДКПЦФР забезпечила розроблення національних Принципів корпоративного управління, що затверджені 11 грудня 2003рю рішенням №571.
Поява такого документа як національні Принципи корпоративного управління передусім обумовлена важливістю корпоративного управління та його впливом на розвиток інвестиційних процесів, на ефективність діяльності АТ та їх конкурентоспроможність.
Принципи корпоративного управління містять ключові засади, на основі яких мають розкриватися корпоративні відносини в Україні та конкретні рекомендації щодо якісного та прозорого управління АТ відповідно до міжнародних стандартів. Вони акцентують свою увагу на вирішенні таких проблемних питань:
§ законодавча та нормативна база є недостатньою для забезпечення стабільного розвитку ринку капіталу та захисту прав акціонерів;
§ акціонерні товариства часто порушують права акціонерів, формально дотримуючись чинного законодавства;
§ слабкий рівень підготовки керівників акціонерних товариств з питань основних принципів та кращої міжнародної практики корпоративного управління;
§ проблема так званих "дрібних акціонерів" з точки зору корпоративного управління;
§ розкриття корпоративної інформації – одна з найбільш гострих проблем, яку необхідно негайно віршувати;
§ слабка обізнаність керівництва акціонерних товариств з питань залучення додаткового капіталу;
§ профілактика конфліктних ситуацій, які виникають в акціонерних товариствах між акціонерами та керівництвом, між акціонерами меншості і акціонерами більшості;
§ проблема ефективної роботи спостережних рад акціонерних товариств;
§ низький рівень органів управління акціонерних товариств з питань нового ринку та корпоративного управління;
§ проблеми відповідальності за прийняті рішення наглядової (спостережної) ради, правління, інших органів товариства;
§ проблема на реєстрації випусків акцій;
§ активізація регіональними компаніями власної емісійної діяльності, підвищення капіталізації, розвиток вторинного ринку цінних паперів;
§ залучення інвестицій.
Принципи корпоративного управління направлені на подолання негативних явищ типових порушень законодавства, зокрема питань надання, емітентами акцій та облігацій інформації, передбаченої чинним законодавством; з питань проведення загальних зборів акціонерів товариства; з питань ведення реєстрів власників іменних цінних паперів та підтвердження права власності на цінні папери; інших питаннях.
Принципи корпоративного управління передбачають цілком конкретні заходи, серед яких забезпечення законодавчих гарантій захисту прав та законних інтересів акціонерів, створення рівних умов для всіх акціонерів, удосконалення системи розкриття та прозорості діяльності товариств, розвиток фондового ринку, формування привабливого інвестиційного клімату в товаристві.
Метою їх розробки та затвердження є надання методичної допомоги акціонерам та посадовим особам АТ у питання корпоративного управління, акцентування їх уваги на певних аспектах діяльності товариств, які бажано врегулювати, та можливих варіантах такого врегулювання. У кожному конкретному товаристві можуть бути передбачені інші способи вирішення цих питань з врахуванням особливостей того чи іншого акціонерного товариства, галузі, у якій воно діє, складу акціонерів, наявності того чи іншого органу правління тощо.
Принципами не встановлена відповідальність за їх недотримання, але деякі їх норми знайшли своє відображення в чинному законодавстві (Кодексах, Законах, підзаконних актах). Вони вже є обов'язковими до виконання і за їх порушення встановлена відповідальність.
Дотримання Принципів корпоративного управління спрямоване не тільки на формування позитивної репутації товариства в уяві його акціонерів, співробітників, споживачів, контрагентів але і на контроль та зниження ризиків, пов'язаних з діяльністю АТ, підтримання його фінансової прозорості, рівноваги впливу та балансу інтересів, запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю, урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує ефективну діяльність товариства на благо суспільства, зростання національного багатства та успішне виконання його статних завдань.
Принципи корпоративного управління визначають розподіл прав та обов’язків поміж різними учасниками корпоративних відносин, такими як наглядова рада, виконавчий орган, акціонери та інші зацікавлені особи та визначає правила й процедури процесу прийняття рішень, спрямованих на збалансування інтересів усіх зацікавлених сторін. Таким чином формується система визначення завдань та мети діяльності АТ, засобів реалізації поставлених завдань та моніторингу результатів його діяльності.
АТ яких корпоративна культура знаходиться на високому рівні, де приділяється багато уваги дотриманню прав акціонерів, уникають корпоративних конфліктів та "корпоративних війн", чисельність яких, нажаль, протягом останнього часу зросла.
Саме неприйняття керівництвом акціонерних товариств цивілізованих Принципів корпоративного управління, необхідність яких підтверджена міжнародним досвідом, стає підставою для не вдоволення мінори тарних акціонерів менеджментом компанії або діями власників контрольного пакету акцій, яке, в свою чергу, переростає у корпоративний шантаж або закінчується розв’язанням "корпоративної війни".
Попередити такі ситуації можливо лише шляхом чіткого дотримання вимог чинного законодавства, прав акціонерів та Принципів корпоративного управління [15].
ВИСНОВКИ
Успішний розвиток корпоративного сектору в України багато в чому від розвитку цивілізованого корпоративного управління, яке можна визначити як систему організаційно-правових, економічних і фінансових взаємин всіх учасників акціонерних товариств, що встановлює механізми, способи і взаємодіють з АТ і між собою.
Прорахунки й недоліки у процесі становлення корпоративних відносин безпосередньо пов’язані з недооцінкою наукового осмислення їхніх теоретичних підвалин. Цей складний поетапний процес потребує врахування багатьох макроекономічних параметрів для сформування цілісної сучасної ефективно функціонуючої системи корпоративних відносин.
Процес становлення корпоративних відносин у перехідній економіці супроводжується рядом негативних економічних наслідків, що потребують глибокого вивчення науковцями та усунення господарниками-практиками на основі цілісної комплексної державної корпоративної політики.
Аналізуючи особливості розвитку корпоративних відносин, слід насамперед зауважити, що модель корпоративного управління безпосередньо пов’язана з специфікою відносин власності, що зумовлює напрями формування стратегії ефективного розвитку підприємства, створює необхідні умови для подальшої конкуренції капіталу.
Домінування корпоративного сектору у структурі національної економіки зумовлене стрімким розвитком приватизаційних процесів, які відбувалися в Україні протягом останніх років. Так, загальна кількість об’єктів, що змінили форму власності у 1994-2000р.р., становить близько 68 тис. За даними бюлетеня "Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", який видається Держкомстатом України, на 1 січня 2002р. в Україні налічувалося вже 34,9 тис. АТ; з них 12,1 тис. (34,6%) – ВАТ, 22,1 тис. (63,3%) – ЗАТ. Проте формування акціонерного капіталу в Україні відбувалося не за класичною схемою – на основі об’єднання капіталів, - а шляхом розподілу статутних фондів АТ під час сертифікатної приватизації, умовами якої було переважне право працівників підприємства на придбання частки в ньому. Іншим способом формування акціонерного капіталу були викуп товариством власних акцій та їхня підписка серед працівників або купівля ними акцій нового випуску.
Поява національних Принципів корпоративного управління є результатом півторарічної плідної співпраці учасників ринку, державних установ, міжнародних організацій. Це вагомий крок на шляху розвитку в Україні цивілізованих корпоративних відносин і спроба ринкового вирішення проблем, які існують у галузі корпоративного управління. Даний документ містить у собі ключові засади, на основі яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні, а також конкретні рекомендації щодо якісного та прозорого управління товариством, дотримання яких має домогти українським підприємствам у підвищенні їх інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.
Незважаючи на те, що після ухвалення національних Принципи пів корпоративного управління минуло небагато часу, ми вже зараз можемо говорити про певний прогрес і послідовність руху у напрямі їх запровадження.
До головних заходів, які сьогодні здійснюються з метою запровадження національних Принципів корпоративного управління, належать:
§ вдосконалення річного звіту акціонерних товариств;
§ сприяння розвитку локальної нормотворчості;
§ вдосконалення правил біржового лістингу;
§ запровадження рейтингової оцінки рівня корпоративного управління;
§ вдосконалення акціонерного законодавства.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Корпоративное управление: владельцы, директора, и наемные работники акционерного общества. – М., 1996. – 240с.
2. Радыгин А., Шмелева Н. Рынок корпоративных ценных бумаг как механизм перераспределения собственности //Рынок ценных бумаг. – 1998. – №12.
3. Румянцев С. ВАТ: конфлікт між менеджером та акціонерами, шляхи до взаєморозуміння // Цінні папери України. – 1999. - №45. – с. 1, 3.
4. Закон України "Про об’єднання підприємств".
5. Розенберг Д.М. Бизнес и менеджмент. Терминологический словарь. – М.: ИНФРА-М. 1997. – с. 105.
6. Опрышко В. Рынок акций и реальная экономика / Бизнесинформ. – Харьков. – 1998. – "23-24. – с.99-103.
7. Мозговой О.Н. Зарубежный фондовый рынок. – К.: Феникс. – 1998.
8. Назарова Г.В. та ін. Корпоративне управління: Навч. Пос. – Харків: Еспада, 2003. – 688с.
9. Кривов’язюк І.В. Проблеми приватизації на регіональному рівні (на прикладі Волинської області) / регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. – Ч. ІІІ. – Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 1998. – с.242-247.
10. Принципи корпоративного управління, затверджені ДКЦПФР.
11. Сирош Н.В. Проблемы формирования корпоративного сектора экономики и корпоративного управления // Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 1999. - №1. – с.46-48.
12. Сирош Н.В., Аблядимов Р.Э. Влияние участников рынка ценных бумаг на корпоративное управление // Государственный информационные бюллетень о приватизации. – 1999. - №4. – с.29-33.
13. Концепція розвитку корпоративного управління в Україні (проект) // Цінні папери України. 2001. - №34. – с.10.
14. Рябота В. "Конфлікт інтересів посадових осіб органів управління: новий ракурс" “Круглій стіл”.№6 Червень 2004г. с.3-5.
15. Горбатенко В. "На шляху розбудови ефективного корпоративного управління в Україні" “Круглій стіл”.№6 Червень 2004г. с.19-20.
[1] Рябота В. "Конфлікт інтересів посадових осіб органів управління: новий ракурс" “Круглій стіл”.№6 Червень 2004г. с.3-5
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.