Для кредитування та страхування зовніщньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.
3. Фірмові ( комерційні ) кредити
Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.
При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений стронами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів ( інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.
Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :
· Експортер поставляє товар
· Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
· Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1
· Експортер отримує платіж від банка 1
Оплата товара відбувається пізніше поставки товара тому експортер кредитує імпортера.
Але акцепт імпортера може бути замінений на банковський акцепт. Експортер вимогає банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспрроможності імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму випадку механізм кредитування має такий вигляд :
·Експортер поставляє товар
· Експортер регеструє вексель в своєму банку 2
· Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1
· Банк 2 отримує платіж від банка 1
Покупаючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну сумму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовуєть для данного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером ) .
Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменьш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.
Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на вю сумму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит , засновагий на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.
Новими специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали операції лізінга , факторінга та форфейтерування.
Відмінність лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в наступному :
· об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує обладнання за свій рахунок ;
· строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації ;
· по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;
· в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго лізінгова компанія.
Лізінгові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий зі звичайним лізінгом , але має свої відмінності. При цьому різновиді лізінгу арендатор відповідно угоди має опцион на покупку в кінці строку аренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 доллар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізінгу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізінг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна аредарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізінгу :
· Лізінг “ стандарт “ . Прицьому виді виробник продукції передає обладнання лізінговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в аренду споживачу. Між споживвачем обладнання та виробником не існує ніяких правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування обладнання. Лізінгові компанії в питання про технічне обсуговування не втручаються.
· Лізінг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому , що власник обладнання продає його лізінговій компанії і одночасно бере його в аренду . Цей вид лізінгу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове становище.
· Лізінг “ постачальнику “ . В данному випадку продавець обладнання , як і при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак арендоване обладнання використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і здати їм обладнання у субаренду .
Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації . Авансуючи кошти експортеру до настання строку вимоги , факторінгова компанія кредитує його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після вичету процента за кредит та коміссії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок закривається . Факторинговий кредит дорожче звичайного , бо він супроводжується інкасовими , юридичними , обліково-контрольними , консультаційними та іншими послугами . За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів , що мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів . Вони отримують наступні вигоди :
· вивільнення від ризику неплатежу ;
· дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;
· спрощення структури балансу ;
· скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;
· економію на бухгалтерських , адміністративних та інших витратах ;
Наступною специфічною формою кредитування є форфейтування. Форфейтеруванням називається покупка векселів , інших боргових та платіжних документів за готівковий розрахунок . Покупець ціх вимог бере на себе комерційні ризики , пов’язані з неплатежеспроможністю імпортера , без права регреса ціх докуменів на попереднього власника . Форфейтер фактично бере на себе усі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог , наприклад , за відповідність товара умовам угоди . Форфейтування дає експортеру наступні переваги :
· страхування кредитного ризику ;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
