Вище було розраховано оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розрахуємо фінансовий цикл. Він характеризується проміжком часу між оплатою кредиторської заборгованості та погашенням дебіторської. Цей показник визначається різницею тривалості операційного циклу та терміном обороту кредиторської заборгованості.

140,3- 365/13 = 112,2

130,6-365/19,1 = 111,5

Це та кількість днів протягом якої підприємство відчуває потребу в коштах для фінансування оборотних активів, яку необхідно забезпечувати власними чи позиковими джерелами.

Ще однією з ознак, яка визначає стійкість підприємства та недопускає настання банкрутства є його прибутковість.

Аналіз прибутковості підприємства визначає характеристику показників чистої рентабельності, звичайної рентабельності, рентабельності активів, рентабельності обороту, рентабельності операційних витрат тощо. Спробуємо розрахувати їх та проаналізувати результати, що їх отримаємо.

Чиста рентабельність є співвідношенням чистого прибутку до середнього обсягу власного капіталу. Якщо результат розрахунку має позитивне значення, це вже добре, а чим більше це значення, тим більше прибутку отримує підприємство з огляду на гривню власного капіталу. Визначаємо:

911/(6989+7550)/2 = 0,1

720/(7550+8195)/2 = 0,1

Значення показника досить невисоке і в періоді не змінюється.

Звичайна рентабельність яку визначають співвідношенням фінансового результату звичайної діяльності до оподаткування та середнього обсягу власного капіталу, позитивно характеризується відсутністю від’ємного значення. Розрахуємо її:

1176/(6989+7550)/2 = 0,2

1099/(7550+8195)/2 = 0,1

Значення як і два попередніх низькі та стабільні в періоді.

Рентабельність активів підприємства характеризує співвідношення чистого прибутку до середнього обсягу активів підприємства. Визначаємо:

911/(8238+8585)/2 = 0,1

720/(8585+8616)/2 = 0,1

Рентабельність обороту або як іноді її звуть рентабельність продажу визначається співвідношенням прибутку, який отримано від реалізації, до чистої виручки від реалізації. Цей показник визначає питому вагу прибутку в ціні товару. Визначимо його:

(39+542+791+0)/11679 = 0,1

(734+682+999+0)/14373 = 0,2

Рентабельність операційних витрат характеризується співвідношенням фінансового результату від операційної діяльності до операційних витрат. Іншими словами визначаємо кількість прибутку, яка припадає на одиницю витрат підприємства.

1152/(542+791+92) = 0,8

1095/(682+999+102) = 0,6

Бачимо, що операційні витрати більш ефективно використовуються ніж інші категорії, які визначають рентабельність. Так, в 2008 році рентабельність операційних витрат склала 80 %, однак в 2009 році – знизилась до 60%.

Таблиця 2.12

Оцінка прибутковості підприємства в 2008-2009 рр.

Як видно, значення всіх видів рентабельності, які були нами розраховані позитивні. Відсутність від’ємних значень характеризує наявність прибутковості. Однак, видно, що по переважній більшості показників рентабельність досить низька. Задовільним її рівень можна вважати тільки в 2008 році по рентабельності операційних витрат.

Вірогідність банкрутства підприємства сьогодні можна визначати великою кількістю різноманітних методів, які пропонують сучасні науковці. Підприємство вважається банкрутом, коли має місце його незадовільний фінансовий стан. Останній визначають балансовими моделями, порядок розрахунку яких наступний.

Для початку на основі даних підприємства визначається обсяг власних обігових коштів. Для цього знаходимо суму власного капіталу (380 ф.1) та довгосрокових зобов’язань (480 ф.1), і від цього результату віднімаємо позаобігові активи (080 ф.1).

В 2008 році обігові кошти матимуть значення:

7550+13-2694 = 4869

В 2009 році:

8195+13-2750 = 5458

Цей результат будемо використовувати у наступному розрахунку джерел формування запасів. Так, знаходимо суму власних обігових коштів, кредиторської заборгованості за товари (520+530+540+630 ф.1), банківських кредитів (500 ф.1):

4869+0+0+122+40+0 = 5031

5458+0+0+88+20+0 = 5566

Третій показник – запаси та затрати – можна визначити як суму товарно-матеріальних запасів, інших оборотних активів та витрат майбутніх періодів (110+120+130+140+250+270 ф. 1):

(13+7+3715)+570+4 = 4309

(43+21+4350)+91+3 = 4508

В табличному вигляді результати розрахунків будуть наступними:

Таблиця 2.13

Інформація для визначення типу фінансової стійкості

Протягом обох періодів бачимо, що запаси та затрати менші за обсягом ніж власні обігові кошти: 4309<4869, 4508<5458. Такі нерівності визначають стан фінансової стійкості як «абсолютний». Цей стан підприємства говорить про те, що підприємство має повну незалежність та всі фінансові потреби може фінансувати власними коштами. Однак такий стан не є ідеальним, оскільки досить часто використання позик для формування необхідного обсягу обігових активів є розповсюдженою політикою фінансування.

Така економічна характеристика визначає необхідність застосування більш точних методів визначення загрози банкрутства. Таких, які охоплювали б вивчення максимальної кількості впливових показників в динаміці наприклад.

Досить розповсюдженим методом для визначення загрози банкрутства є застосування трьохфакторної моделі Альтмана:

Z =- 0,3877-1,0736×коеф. покриття + 0,0579×коеф. фінанс. залежності (2.1)

Z 2008 року = - 0,3877-1,0736×0,4 + 0,0579×0,9 = - 0,77

Z 2009 року = - 0,3877-1,0736×0,3 + 0,0579×1,0 = - 0,65

Якщо результат по Z <0, то вірогідність банкрутства за данною моделлю менша за 50%. І чим меншим буде значення Z в динаміці, тим меншою буде вірогідність банкрутства, а ми бачимо, що в періоді вона зменшується.

Посилити експертну оцінку можна розрахувавши інші моделі. Наприклад, Альтманом було розроблено ще одну модель – п’ятифакторну, яка виглядає так:

Z = 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+0,999Х5                (2.2)

Х1 характеризує ліквідність підприємства і визначається як співвідношення робочого капіталу (різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями) до суми активів. Х2 характеризує сукупну прибутковість, яка визначається діленням нерозподіленого прибутку на суму активів. Х3 характеризує прибутковість і є результатом співвідношення прибутку до сплати податків та суми активів. Х4 визначає фінансову структуру, яка розраховується як ділення ринкової вартості власного капіталу на балансову оцінку заборгованості. І нарешті, Х5 характеризує рівень оборотності капіталу і розраховується як ділення обсягу продажу на суму активів.

Х1(2008) = (5886-1021)/8585 = 0,57

Х1(2009) = (5863-408)/8616 = 0,63

Х2 (2008) = 3177/8585 = 0,37

Х2 (2009) = 3822/8616 = 0,44

Х3 (2008) = 17251/8585 =2,0

Х3 (2009) = 14019/8616 = 1,6

Х4 (2008) = 7551/1021 = 7,4

Х4 (2009) = 8196/408 = 20,0

Х5 (2008) = 14019/8585 =1,6

Х5 (2009) = 17251/8616 = 2,0

Розрахуємо результативність моделі спочатку для 2008 року:

Z (2008) = 1,2×0,57+1,4×0,37+3,3×2+0,6×7,4+0,999×2 = 21,6

Z (2009) = 1,2×0,63+1,4×0,44+3,3×1,6+0,6×20+0,999×1,6 = 12,9

Залежно від отриманого значення Z визначається можливість банкрутства. Якщо результат розрахунку більше за 3,0, то така можливість низька. Ми ж бачимо, що вірогідність банкрутства за отриманими результатами майже неможлива на даному етапі. Однак варто сказати, що ринкову вартість власного капіталу на рівні підприємства оцінити досить складно, тому подане нами значення приблизне і похибка у розрахунках може бути суттєвою. З цією метою застосуємо інші методи оцінки можливості настання банкрутства підприємства.

Ще однією з моделей є модель оцінки вірогідності настання кризи на підприємстві, розроблена Спрінгейтом:

Z = 1,03Х1+3,07Х2+0,66Х3+0,4Х4                 (2.3)

Х1 – робочий капітал/загальну вартість активів

Х2 – прибуток до сплати податків/загальну вартість активів

Х3 - прибуток до сплати податків/короткострокова заборгованість

Х4 – обсяг продажу / загальна вартість активів

Розрахуємо Х3. Значення інших Х можна використовувати з попередньої моделі, вони ідентичні.

Х3 (2008) = 14019/1021 =13,7

Х3 (2009) = 17251/408 = 42,3

Z = 1,03×0,57+3,07×2+0,66×13,7+0,4×1,6 = 15,4

Z = 1,03×0,63+3,07×1,6+0,66×42,3+0,4×2 = 35,5

Дані результати вказують на те, що підприємство не є потенційним банкрутом. Оскільки в такому випадку Z було б менше 0,862.

Ще однією моделлю є модель Конана і Гольдера, яка часто зустрічається в економічній літературі. Вона має наступний вигляд:

Z = 0,16Х1- 0,22Х2+0,87Х3+0,10Х4- 0,24Х5          (2.4)

Х1 = дебіторська заборгованість+грошові кошти/зобов’язання

Х2 = постійний капітал / усього пасивів

Х3 = фінансові витрати/виручка від реалізації

Х4 = витрати на персонал/додана вартість

Х5 = валовий прибуток/залучений капітал

Х1 (2008) = (211+362+125+60+810)/1021 = 1,5

Х1 (2009) = (265+264+203+90+529)/408 = 3,3

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12