На рис. 1.4 наведена структура Державного бюджету України у 2003–2007 роках у розрізі джерел надходжень.
Рис. 1.4. – Структура Державного бюджету України у 2003–2007 роках у розрізі джерел надходжень
Аналіз графіків рис. 1.4 показує, що питома вага прямих податків в Державному бюджеті України у 2003–2007 роках поступово знижується з рівня 28,3% у 2003 році до рівня 24,7% у 2007 році. В той же час йде симптоматичне розширення питомої ваги непрямих податків в Державному бюджеті України у 2003–2007 роках з рівня 40,0% у 2003 році до рівня 53,3% у 2007 році, як за рахунок прямих податків, так ї за рахунок інших джерел доходів.
Як показує аналіз порівняльної структури составу прямих податків в Державному бюджеті України станом за 2003 рік та за 2007 рік (стан жовтня) питома вага окремих податків має наступну динаміку:
– питома вага податку на прибуток підприємств знизилась з рівня 77,32% (у 2003 році) до рівня 73,68% (у 2007 році);
– питома вага рентних платежів зросла з рівня 22,24% (у 2003 році) до рівня 25,53% (у 2007 році);
– питома вага держмита зросла з рівня 0,44% (у 2003 році) до рівня 0,72% (у 2007 році).
Рис. 1.5. – Динаміка росту абсолютних рівней прямих податків в Державному бюджеті України у 2003–2007 роках
Спільний аналіз графіків рис. 1.5 – 1.6 дає наступну діагностику вагомості та структури прямих податків в Державному бюджеті України у 2003–2007 роках:
– основну частку в прямих податках займає податок на прибуток з підприємств, при цьому ця частка поступово зменшується з рівня 77,3% у 2003 році до рівня 73,7 у 2007 році за рахунок зростання часток рентних платежів та держмита;
– абсолютне зростання податку на прибуток підприємств в Державному бюджеті характеризується рівнями 11,7 млрд. грн. у 2003 році та 28,6 млрд. грн. у 2007 році;
– базовий темп росту податку на прибуток за 2003–2007 роки становить
245,4%, що нижче базового темпу росту доходів Держбюджету і рентної плати – 295,2% та в 1,8 рази менше темпу росту рівня платежів держмита (462%);
– ланцюговий темп росту податку на прибуток підприємств з рівня бюджету 2005 року (темп приросту відносно 2004 року – 61,2%) поступово знижується до рівня приросту 28,1% у 2006 році та до рівня приросту 9,9% у 2007 році, тобто стабілізується до рівня 8,0% щорічного приросту, характерного для 2003–2004 років.
Рис. 1.6. – Динаміка базового темпу росту прямих податків в Державному бюджеті України у 2003–2007 роках (відносно рівня 2003)
Рис. 1.7. – Динаміка росту абсолютного рівня сумарних доходів в місцеві бюджети по Київській області за 2003–2007 роки та основних структурних джерел місцевих доходів
Аналіз графіків рис. 1.7 показує, що в структурі джерел доходів місцевих бюджетів по Київській області:
– сумарно прямі податки характеризуються практично постійним рівнем питомої ваги від 94,5% у 2003 році до 95,8% у 2007 році;
– основним прямим податком в доходах місцевих бюджетів є прямий податок з доходів фізичних осіб, який має питому вагу 67,2% у 2003 році та 74,7% у 2007 році.
На графіках рис. Ж.1, Ж.2 Додатку Ж наведена структура прямих податків в місцеві бюджети по Київській області у 2003–2007 роках та структура основного прямого податку з доходів фізичних осіб у 2003–2007 роках.
На рис. 1.8 наведені графіки порівняння темпів росту доходів та основних прямих податків в державному та місцевих бюджетах у 2003–2007 роках.
Рис. 1.8. – Порівняння темпів росту доходів та основних прямих податків в державному та місцевих бюджетах у 2003–2007 роках.
Як показує аналіз графіків рис. 1.8:
– темп росту доходів місцевих бюджетів у Київській області за 2003–2007 рік становить 176,4%, що в 1,8 рази нижче темпів росту доходів Держбюджету України за 2003–2007 роки – 295,2%;
– при цьому темп росту основного прямого податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах у Київській області за 2003–2007 рік становить 193,8%, що є нижче, ніж темп росту основного прямого податку на прибуток підприємств в державному бюджеті України за 2003–2007 рік – 245,4%;
– основний внесок в більш високий темп росту доходів Державного бюджету, ніж темп росту доходів місцевих бюджетів, вносить зростання непрямих податків в державному бюджеті з темпом росту 390,0% за 2003–2007 роки, які в місцевих бюджетах відсутні.
Слід відмітити, що основні прямі податки в Державному бюджеті (податок на прибуток підприємств) та місцевих бюджетах (податок з доходів фізичних осіб) знаходяться в діалектичному протиріччі:
– підвищення рівня заробітної плати на підприємстві супроводжується при ринковому регулюванні цін реалізації продукції підвищенням собівартості, тобто зниженням прибутку підприємства;
– таким чином природним процесом при підвищенні частки заробітної плати в собівартості продукції з сучасного рівня 10 –12% для України до європейського рівня 25 –30% будуть 2 ефекти: а) зростання рівня прямого податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах; б) зниження рівня прибутковості підприємств та падіння рівня прямого податку на прибуток підприємств в Державному бюджеті України.
2.1 Механізм справляння прямих податків на прикладі окремих податків (прибуток, земля, транспорт)
Основні прямі податки з підприємництва в Україні справляються згідно з наступним механізмом:
1. Платник податку самостійно нараховує обсяг оподатковуємої бази за звітний період і суму зобов’язання по сплачуємій сумі податку згідно ставки оподаткування та в обумовлений законом [5] строк подає декларацію в районну податкову інспекцію.
2. Платник податку в обумовлений законом строк [5] після закінчення строку подання декларацій (звичайно на протязі 10 днів) перераховує зазначену в декларації сум податку на рахунки державного та місцевих бюджетів в державному казначействі України.
3. Районна податкова інспекція на основі даних державного казначейства в облікову картку платника податків інформацію про сплачені суми податків та розраховує суму податкового боргу (несплати обумовленої зобов’язанням суми податку) чи переплати (внесення більшої суми податку, ніж визначено зобов’язаннями).
4. Районна податкова адміністрація у випадку появи податкового боргу по закінченню законодавчо встановленого строку сплати податкового зобов’язання розпочинає процедуру примусового стягнення податкового боргу з нарахуванням додаткового штрафу та сум пені за прострочку сплати податків.
5. Районна податкова інспекція має право на кабінетну та виїзну перевірку правильності самостійного нарахування платником податків зобов’язання, після чого проводить донарахування та стягнення несплачених сум податків.
а) порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства
Порядок [38] розроблено на підставі норм Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» [6] та Закону України від 21 грудня 2000 року №2181III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [5].
Цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств (далі – платники податку), крім страховиків та банків, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій.
Декларація з податку на прибуток підприємства (далі – декларація) та додатки до неї (Додаток Л) подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.
Починаючи з податкового періоду – перший квартал 2006 року, декларація заповнюється в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.
Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону №334 [6], наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.
У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
1. Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
2. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону №2181, не застосовуються.
3. Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
