2) Єдиний податок
Єдиний податок (Single Tax) – прямий загальнодержавний податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» [24].
Платники єдиного податку:
– фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, впродовж року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
– юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Об’єкт оподаткування єдиним податком:
а) Для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
б) Для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб визначення об'єкта оподаткування під час нарахування податкових зобов'язань з єдиного податку не передбачено, оскільки сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, фіксована і не залежить від фактичних результатів господарської діяльності платника податку
Ставка єдиного податку:
а) Для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб передбачено можливість обрання однієї з двох ставок податку:
– 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;
– 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
б) Для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць. Якщо фізична особа – суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Якщо фізична особа – платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) []:
– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
– податку на прибуток підприємств;
– податку з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
– плати (податку) за землю;
– збору на спеціальне використання природних ресурсів;
– збору на обов'язкове соціальне страхування;
– відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
– комунального податку;
– податку на промисел;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
– плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
3) Фіксований сільськогосподарський податок
Фіксований сільськогосподарський податок (Fixed Agricultural Tax) – загальнодержавний прямий податок, що стягується з юридичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, сума якого не змінюється впродовж року і справляється з одиниці земельної площі згідно Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [10].
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські товаровиробники, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
До сільськогосподарських товаровиробників, що мають право на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, відносяться:
– сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;
– рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які:
– реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків;
– реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність»;
– зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.
Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15;
– для багаторічних насаджень – 0,09;
– для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.
4) Державне мито
Державне мито (State Duty) – загальнодержавний прямий податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб при вчиненні дій та видачі документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» [27].
Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Об'єктом оподаткування державним митом є вчинення уповноваженими органами дій та видача документів, що мають юридичне значення.
Розміри ставок державного мита наведено у статті Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93 №7–93 [27].
5) Рентні платежі
Рентні платежі (Rental Payments) – загальнодержавний прямий податок, що сплачується з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих у межах території України або транспортованих через її територію згідно Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» [23], дія якого зупинена на 2005–2007 роки законами України про державний бюджет на відповідний рік.
Платниками рентних платежів є юридичні особи і фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють видобуток нафти, природного газу чи газового конденсату в межах території України, транзитне транспортування природного газу, нафти, аміаку.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
– видобування нафти, природного газу, газового конденсату;
– транзитного транспортування природного газу;
– транспортування нафти магістральними нафтопроводами;
– транзитного транспортування аміаку.
Ставки рентних платежів щорічно встановлюються законом про бюджет на поточний рік.
6) Податок на землю
Податок на землю (Land Tax) – загальнодержавний прямий податок, що стягується з осіб, які мають у володінні або користуванні земельні ділянки або замельні частки (паї) згідно з Законом України «Про плату за землю» [19].
Платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, у тому числі орендарі.
Об'єктом оподаткування податком на землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Ставки земельного податку залежать від виду земель, що є об'єктом оподаткування, та наявності їх грошової оцінки. Для земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, ставка податку складає 1% від їх грошової оцінки. Для земель населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, податок стягується за середніми ставками, розмір яких наведено у статті 7 Закону України «Про плату за землю» від 3.07.92 №2535XII [19].
Для сільськогосподарських угідь ставку податку встановлено у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:
– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;
– для багаторічних насаджень – 0,03.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Податково-бюджетна політика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох заходів [43]. На рис. 1.1 наведені основні грошові потоки в ринковій економіці відкритого типу, в якій державним регулятором потоків є державний бюджет ринкової держави та зовнішньоекономічний платіжний баланс експортно-імпортних грошових потоків.
Державний бюджет ринкової держави (рис. 1.1) містить чотири основні статті надходжень: 1) податкові надходження (включаючи митно-тарифні податки регулювання зовнішніх грошових потоків); 2) неподаткові надходження; 3) надходження від діяльності бюджетних підприємств; 4) займи на фінансовому ринку (внутрішній та зовнішній державний борг);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
