Згідно з статтею 2, об'єктом оподаткування є:

1) для платників збору – роботодавців та найманих працівників фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Для платників збору роботодавців, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, сума коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;

2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 [3], та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

Згідно з статтею 4, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах ( у 2007 році):

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону [3]:

 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування;

 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону [3];

 окремо за ставкою 42 відсотки від об'єкта оподаткування для осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників.

 для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

 для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

 для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005 2006 роках у розмірі 20 відсотків від загальної ставки та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2) для платників збору – найманих осіб:

 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень;

 2 відсотки від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;

Для :

1) платників збору, з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах,

2) платників збору, які мають статус державного службовця:

від 1% до 5% в шкалі вище 150 – до вище 501 грн.

Тарифи обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках наведені в таблиці 1.4.

Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.4, практично з 1993 року по сучасний 2008 рік пенсійний збір формується за рахунок відрахувань 31, 5 – 32,6% від фонду заробітної плати підприємств.

Величина пенсійного збору, яка безпосередньо сплачується працівником з нарахованої заробітної плати має тенденцію до зростання з рівня 1,0% (з 1991 по 1997 рік) до 1,02,0%5,0% ( з 1998 року по даний момент часу).

Тобто поступово податкова загрузка збору в ПФУ солідарного рівня перекладається на фактичний рівень заробітної плати працівника.

Таблиця 1.4

Тарифи обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках [3]

Примітки:

* Ставка 31,82% в 1 кварталі 1992 року встановлювалась тільки для бюджетних організацій та установ.

** У 1998 році тариф внесків для працюючих, чия зарплата перевищує 150 гривень на місяць, було підвищено до 2%.

*** Законом України №1461III від 17 лютого 2000 року встановлюються диференційовані в залежності від розміру доходу ставки для платників збору, які працюють на посадах, які дають право на одержання пенсії державних службовців.

Постановою КМУ від 3 листопада 1998 р. N 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» для додаткового наповнення бюджету ПФУ в умовах кризи несплати підприємствами заробітної плати та , відповідно, зборів в ПФУ, були введені додаткові збори в пенсійний фонд з окремих видів господарських операцій, наведені на рис.1.1.

Рис.1.1. – Структура додаткових зборів з окремих видів комерційних операцій в Пенсійний Фонд України [12]

1.3 Сутність побудови 3-х-рівневої структури системи пенсійного страхування України ( 20042007 роки)

Згідно з Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ [1] (далі Закон № 1058) з 1 січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.

Другий рівень накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб'єктами солідарної системи пенсійного страхування 1 рівня є [1]:

застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, члени їхніх сімей та інші особи;

страхувальники;

Пенсійний фонд;

уповноважений банк;

підприємства, установи, організації (далі організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності;

 права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14