Результати аналізу показують, що у поточному періоді приток від звичайної діяльності до оподаткування забезпечив ВАТ грошовий потік на суму 667 тис. грн., це більше ніж у минулому періоді на 67 тис. грн., а загалом з 2006 по 2008 рік включно, даний прибуток зріс на 312 тис. грн. З чистим доходом у поточному періоді підприємству надійшли кошти амортизаційних відрахувань на суму 482 тис. грн..

У цілому спостерігалося зменшення чистого грошового потоку від операційної діяльності на 302,5 тис. грн., що пов’язано із значним збільшенням оборотних активів (на 5120,1 тис грн.).

На підприємстві за аналізований період інвестиційна діяльність активізувалася незначно. Порівняння обсягів вкладень в різні форми інвестування свідчать, що пріоритетним напрямком залишаються реальні інвестиції, які забезпечують нарощення виробничого потенціалу товариства.

Дослідимо динаміку деяких фінансових важелів ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» за період 2006-2008 роки (табл.2.5).

Таблиця 2.5 Динаміка основних фінансових важелів на ВАТ «Закордоненергокомплектбуд», тис. грн.

Як видно із табл. 2.5. у товаристві прослідковується тенденція до зростання впливу усіх вище аналізованих важелів, адже по кожному з них відбувається зростання. Так прибуток зріс за аналізований період на 257 тис. грн.,з окрема за рахунок зростання доходу на 6279,5 тис. грн., зростання ціни на 0,3 тис. грн. Негативним є зростання амортизація та податків, але їх зростання було спричинене збільшенням обсягів, тому така тенденція є нормальною.

Однією з основних проблем для ВАТ є податковий тягар, нестабiльнiсть та недосконалість законодавств, що не дозволяє використовувати кошти на оновлення основних засобів.

Штрафні санкції за порушення чинного законодавства на підприємству не накладались.

Згідно з балансом на 2008 рік (Додаток Е) пайові внески у Відкритому акціонерному товаристві відсутні, цільових грошових фондів немає.

Товариство займається такими видами інвестиційної діяльності, як:

·                   реалізація необоротних активів;

·                   придбання необробних активів;

·                   та інші платежі.

У товариства відсутні будь-які пільги та надання йому фінансових стимулів з боку держави.

Згідно звіту «Про рух грошових коштів за 2008 рік» товариство на сплачує та не отримує відсотки.

Розділ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення фінансового механізму управління підприємством

Головною проблемою ефективного управління, є оптимальне розміщення капіталу підприємства. Від того, які асигнування вкладені в основні на обігові кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності й, відповідно, вся фінансова стійкість підприємства.

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються не повною мірою через відсутність сировини, це негативно впливає на фінансові результати. Але негативним явищем є й створення надлишкових виробничих запасів та невиправданої дебіторської заборгованості, які не можуть бути своєчасно залучені до виробничого процесу, що призводить до замороження капіталу, уповільнення його обігу і, відповідно, погіршення фінансового стану підприємства.

В цілому діяльність аналізованого товариства є стабільною та ефективною. Виявленими проблемами є зростання витрати, зокрема собівартості. Тож якщо підприємство планує збільшити прибутки, йому потрібно зменшитися витрати. Цього можна досягти наприклад підвищенням технічного рівня виробництва.

Важливою задачею фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів. При цьому потрібно забезпечити збалансоване управління ліквідністю, доходністю та ризиком, враховуючи, що чим вище частка високоліквідних активів в балансі, тим вища доходність суб’єкта господарювання і менший ризик втрати платоспроможності.

Умовою ефективного фінансового плану має бути його реалістичність. Фінансовий план, його дохідна та витратна частини повинні якомога ближче відповідати реальним даним та виконувати одну із головних своїх функцій – бути ефективним інструментом в управлінні фінансами підприємства. Що ж відбувається на практиці:фінансовий план, як правило на багатьох підприємствах розробляється на рік. При цьому обов’язково виконується головна умова – підпорядкованість стратегічному плану розвитку підприємства. Проходить три місяці (за цей період, враховуючи вітчизняні реалії, зріс рівень інфляції, зросли ціни на сировину, матеріали і таке інше), ми вже не можемо стверджувати, що підприємство має реалістичний фінансовий план. Горизонт фінансового планування змінився рівно на три місяці. Через півроку горизонт передбачення скоротився вже до шести місяців. В наявності нереальні показники фінансового плану, в яких головне – це розбіжність прийнятого плану на початок фінансового року і фактичних даних на реальний період часу. В даній ситуації виходом є розроблення, за допомогою відомих загальнонаукових методів, гнучкого фінансового плану. Головною умовою якого є адаптація до змін ринкового середовища в умовах кризи.

Також підприємству було б корисно запровадити проведення оперативного аналізу виконання затвердженого фінансового плану і перепланування його при зміні ринкових умов. Для цього достатньо розробити комп’ютерну програму в MSExcel і в оперативному режимі проводити перевірку аналітичних показників фінансового стану підприємства ─ план-факт-відхилення. Програма повинна містити такі основні блоки:

- управління платоспроможністю підприємства;

- управління грошовими потоками підприємства;

- управління ліквідністю підприємства;

- управління діловою активністю.

Для ефективного управління платоспроможністю необхідно визначити, які

види діяльності і які елементи активу чи пасиву сприяють зростанню чи зменшенню грошових коштів і в якій мірі. При цьому обов’язково потрібно враховувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім вже визначити, в якому напрямку треба змінити актив чи пасив, щоб сума його грошових потоків збільшилась.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства. Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення обертання кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

Ефективність управління грошовими потоками товариства визначається синхронізацією надходжень і виплат з метою підтримки постійної платоспроможності і певною мірою залежить від організації оперативного фінансового планування, яке включає розробку платіжного календаря. При цьому фінансовий менеджер повинен акцентувати увагу на вирішенні наступних управлінських задач:

- визначення мінімально необхідного обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

- постійний моніторинг вхідних і вихідних грошових потоків;

- нівелювання коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі проміжки часу;

- оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочки платежів.

Управління ліквідністю оборотних активів підприємства повинно обов’язково поєднуватися з управлінням поточними пасивами. При цьому визначається чистий оборотний капітал як різниця між поточним активами і поточними зобов’язаннями. Чим більший чистий оборотний капітал, тим більша частина оборотних активів підприємства фінансується на короткостроковій основі, а отже зростає ліквідність активів і зменшується ризик втрати платоспроможності.

Для підвищення рентабельності і прибутковості підприємства необхідно скоротити матеріальні та інші витрати на виробництво шляхом введення бюджетної або кошторисної системи управління витратами на виробництво, що передбачає чітке нормування й облік витрат за місцем їх виникнення, обґрунтування відхилень від кошторисів, оскільки такі відхилення практично неминучі, узгодження нормування витрат та дотримання бюджетів і кошторисів із системою матеріального стимулювання.

Для підвищення ділової активності підприємства кризи необхідно проводити комплекс заходів, пов’язаних з поліпшенням збуту продукції (робіт, послуг), підвищенням конкурентоспроможності підприємства щодо асортименту, цін та якості пропонованої продукції.

Для цього необхідно проводити наступні заходи:

·                   заходи щодо підвищення гнучкості та маневреності асортименту продукції у рамках виробничих або торговельно-технологічних можливостей підприємства;

·                   розробити особливу цінову тактику, що спрямована на розширення обсягів збуту за рахунок прийнятної ціни;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9