Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс, а зі строком погашення більше від 3-х міс. – простроченою.
Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.
Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.
Таблиця 3.10. Показники аналізу дебіторської заборгованості
Показник
2006
2007
2008
Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість
0,19
0,23
0,15
Середній період інкасації дебіторської заборгованості, днів
67
56
38
Кількість оборотів дебіторської заборгованості
5
6
9
Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості
0,70
0,62
0,78
Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості, днів
60
35
26
Як видно з табл. 3.10, значення майже всіх показників аналізу дебіторської заборгованості поліпшились. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість у 2008 р. зменшився порівняно з 2006 р., що є позитивним явищем, оскільки вказує на більш ефективне використання оборотних активів у господарській діяльності.
Середній період інкасації дебіторської заборгованості характеризує роль дебіторської заборгованості у фактичній тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства. Тому зменшення цього показника є позитивним для підприємства.
Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. На підприємстві кошти, інвестовані в дебіторську заборгованість у 2006 р., перебували в обігу п'ять разів, а в 2008 р. – 9 разів, що є позитивним для підприємства.
З 2006 по 2008 р. простежувалося зростання частки простроченої дебіторської заборгованості з 70 до 78%. Такий стан слід оцінювати як негативний, оскільки збільшується ймовірність переходу частини простроченої дебіторської заборгованості в безнадійну.
Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості зменшився з 60 днів у 2006 р. до 26 днів у 2008 р. Враховуючи зростання коефіцієнта простроченої дебіторської заборгованості, можна стверджувати, що скорочення середнього «віку» простроченої дебіторської заборгованості відбулося внаслідок збільшення обсягів реалізації. Тому говорити про поліпшення якості простроченої заборгованості немає підстав.
Дані, наведені в табл. 3.5, свідчать про перевищення на підприємстві кредиторської заборгованості над дебіторською.
Таблиця 3.11. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості тис. грн.
Дебіторська заборгованість
4768
4462
3183
Кредиторська заборгованість
16 523
14 777
15 707
Якщо протягом 2006–2008 рр. кредиторська заборгованість була більшою за дебіторську більш як у 3 рази, то в 2008 р. співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської вже становить майже 1:5.
Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного боку, підприємство активно користується «чужими» коштами у своїй господарській діяльності, а з другого – зростає ризик неплатоспроможності підприємства.
У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про тенденції до поліпшення політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. Свідченням цьому є розраховані коефіцієнти:
• відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість;
• середній період інкасації дебіторської заборгованості;
• кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період;
• середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості.
Так, за період 2006–2008 рр. спостерігалося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн, або більш як на 30% порівняно з 2006 р. Проте зросла частка іншої поточної дебіторської заборгованості, що потребує посилення уваги щодо формування цієї статті та контролю за строками її погашення.
Негативним явищем на підприємстві є перевищення протягом 2007–2008 рр. наявного рівня дебіторської заборгованості над оптимальним розміром. Проте розрахункове значення оптимального залишку дебіторської заборгованості на майбутній 2007 р. перевищує наявні залишки дебіторської заборгованості на початок періоду, що можна оцінити позитивно.
На підприємстві потрібно формувати резерв сумнівних боргів, вести їх облік, оскільки прострочена понад 1 рік дебіторська заборгованість може перетворитись на безнадійну, якщо керівництво підприємства не вживе заходів, спрямованих на її стягнення.
Підвищенню якості дебіторської заборгованості на підприємстві сприятиме також використання векселів при розрахунках з покупцями.
Проведений аналіз свідчить про можливість підвищення ефективності політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві та необхідність здійснення постійного аналізу.
Результати аналізу руху грошових коштів на підприємстві наведено в табл. 3.12.
Таблиця 3.12. Показники аналізу грошових коштів
Назва показника
Коефіцієнт участі грошових коштів
0,0004
0,0003
0,0009
Період обороту грошових коштів, днів
0,24
0,25
1,23
Оборотність грошових коштів
1490
1460
293
Результати дослідження показують, що участь грошових коштів у оборотному капіталі підприємства в 2006–2008 рр. дуже мала: від 0,04% до 0,09%. Таке становище зумовлено нераціональною структурою оборотних активів підприємства, що має негативний вплив на його платоспроможність.
Проведений аналіз свідчить про збільшення періоду обороту грошових коштів у 2008 р. більш як у 5 разів порівняно з 2006 р. Така тенденція є негативною, оскільки свідчить про збільшення періоду витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.
Збільшення періоду обороту грошових коштів призводить до зменшення їх оборотності. Протягом 2008 р. оборотність грошових коштів підприємства зменшилася більш як у 5 разів.
Отже, виходячи з проведеного аналізу грошових коштів на підприємстві, можна зробити висновок про незадовільний стан організації грошових потоків, незбалансованість надходження та витрачання грошових коштів, що потребує підвищення ефективності управління грошовими коштами на підприємстві.
Майже 60% у структурі запасів підприємства у 2008 р. займала готова продукція (табл. 3.7). Крім того, за останній рік залишки готової продукції на складі зросли більш як на 18% порівняно з 2007 р. Такий стан може бути втратою ринків збуту, високою собівартістю продукції, низькою купівельною спроможністю покупців, неритмічним випуском та відвантаженням продукції тощо.
Це є негативним явищем й може розглядатися як потенційний резерв до поліпшення ефективності використання обігових засобів, оскільки зростання залишків готової продукції на складі призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, появи у підприємства потреби в кредитах, зростання кредиторської заборгованості.
В 2008 р. значною залишається інша дебіторська заборгованість, більша частка якої має строк погашення від 6 до 12 міс. Це є негативною тенденцією, що потребує посилення контролю за «віковою» структурою та складом дебіторської заборгованості.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
