Будь-які стратегічні й тактичні управлінські рішення та дії спрямовано на конкретну свідому потребу людини чи суспільства. В адмініструванні податків вони орієнтуються на розв’язання важливих для суспільства проблем: досягнення бажаних результатів оподаткування, подолання невідповідності між бажаним і фактичним станом справ у оподаткуванні. Реалізація зазначеного передбачає існування організаційної системи, що є необхідним атрибутом управлінської діяльності. Основним її завданням є координація дій окремих людей з метою розв’язання названих проблем.

Структура організаційної системи адміністрування податків реально складається відповідно до соціально-політичних, економічних і організаційно-технічних умов. Вона представлена фіскальними службами держави. В Україні  це Державна податкова служба, Державна митна служба, Пенсійний фонд, фонди соціального страхування. Кожна з цих служб може розглядатися як самостійна організаційна система нижчого рівня, адже вони наділені всіма необхідними для цього рисами: мають чітку проблемну орієнтацію, центри управління, певну ієрархічну структуру. В Україні  умовно центром управління можна вважати Кабінет Міністрів. Але він не має чіткої проблемної орієнтації, конкретизованої лише під оподаткування. А якщо єдиним центром вважати Міністерство фінансів, то порушується принцип входження, характерний для організаційних систем
(жодна з фіскальних служб у нашій країні не входить до складу Мінфіну). Існує нагальна  потреба в обґрунтуванні підходів до вирішення даного питання, а за умови їх відсутності доволі гостро постає проблема оптимального розподілу функцій між фіскальними службами та їх підрозділами, щоб не допустити, з одного боку, відповідальності різних ланок за реалізацію тієї самої функції, з другого - втрати функції в переліку обов’язків. Зазначене, у свою чергу, потребує налагодження взаємодії фіскальних служб задля інформаційного обміну та забезпечення виконання покладених на них функцій.

Розділ 2. Практичні аспекти адміністрування податків в Україні: проблеми та наслідки

У сучасних умовах адміністрування процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Адміністрування процесів оподаткування має суто економічний зміст та об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Сьогодні на шляху ефективного адміністрування в податкової сфері існує ряд проблем, які необхідно враховувати для забезпечення результативності цього процесу. До них можна віднести такі: велику кількість різних податків та зборів; проблеми міжбюджетних відносин; проблеми формування позабюджетних фондів; часті зміни законодавчих та нормативних актів; наявність різноманітних пільг із питань оподаткування; велику кількість ліцензійних видів діяльності; відсутність уніфікації діяльності контролюючих органів; низький рівень інформованості суспільства з питань оподаткування; інші, пов’язані з оподаткуванням, проблеми. З наведеного можна зробити висновок, що проблеми податкового адміністрування можна розглядати з різних поглядів. По-перше щодо юридичного вдосконалення - тобто створення системи взаємовідносин між державою та платниками податків за допомогою вдосконалення законодавчої бази, тобто адміністрування податків (рис.2. 1.).

По-друге, щодо вдосконалення взаємовідносин між органами оподаткування та платниками податків при забезпеченні стягнення та сплати різних видів податків та зборів, тобто адміністрування процесів оподаткування (рис. 2.2.).

Рис.2.1. Схема адміністрування податків

Адміністрування процесів оподаткування є прерогативою органів оподаткування та забезпечується комплексом взаємовідносин із платниками податків, пов’язаних із функціонуванням цих органів та виконанням поставлених перед ними завдань.

Рис. 2.2. Схема адміністрування процесів оподаткування

Сукупність відносин між органами оподаткування та платниками податків при забезпеченні системи виконання функцій податків в існуючих умовах господарювання і складають суть адміністрування процесів оподаткування.

До загального фонду Державного бюджету України податковими органами за 10 місяців 2009 року забезпечено 89 195,9 млн. грн., планові показники Міністерства фінансів України виконані на 103,7 відсотка (+ 3 157,1 млн. грн.). Понад минулорічний факт забезпечено 22 989,6 млн. грн. надходжень, або на 34,7 відсотка більше.

Рис. 2.3. Динаміка збору платежів до загального фонду державного бюджету за 2006-2008 роки, млрд. грн.

Зазначені результати досягнуто завдяки покращенню адміністрування податків, підвищенню рівня податкової віддачі платників. Темпи росту надходжень податку на прибуток у 2008 році досягли 150,3%. до аналогічного періоду 2007 року (у 2007 році - 134,1%, у 2006 році - 99,3%). Збір податку на додану вартість у жовтні порівняно із середньомісячним зріс на 555 млн. грн., акцизного збору - на 198 млн. гривень. Питома вага надходжень місцевих бюджетів зросла із 40,6% у 2008 році до 45,3% у 2009 році, що дозволило суттєво зміцнити фінансову основу органів місцевого самоврядування. На основі даних Міністерства фінансів України можна дослідити структуру доходів Державного бюджету за 2007, 2008роки та ІІІ квартали 2009 року (табл.2.1.). Основним джерелом доходів Державного бюджету є податкові надходження - 72,46%, що видно з рисунку 2.4., з яких податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір та ввізне мито  у загальній структурі доходів Державного бюджету за 2008 рік становлять 20,48%, 39,74%, 5,47% та 5,15% відповідно.

Таблиця 2.1. Структура доходів Державного бюджету за 2007, 2008 роки та ІІІ квартали 2009 року

* За ІІІ квартали 2009 року

У порівнянні з відповідним періодом 2008 року збільшились надходження з акцизного збору із вироблених та ввезених в Україну товарів на 3 968,3 млн. грн. (+ 70 %.), збору податку на додану вартість - 170,4 млн. грн. (+ 0,5 %.), збору за спеціальне водокористування - 92,0 млн. грн. (+ 21,4 %.), платежів за користування надрами - 62,3 млн. грн. (+ 8,3 %.), частини прибутку, що вилучається до бюджету - 44,8 млн. грн. (+ 7,4 %.).

Рис. 2.4. Структура доходів Державного бюджету за 2008 рік

Результати обстеження ключових показників діяльності ДПС указують на підвищення кількості виїзних аудитних первірок юридичних осіб, які проводяться аудитними підрозділами. Кількість таких аудитів збільшилася з 183,323 2006 року до 210, 803 2007 року. У цей же період, кількість аудитних перевірок приватних підприємців зменшилася на 5,635.

Рис.2.4. Динаміка збору платежів до загального фонду Державного бюджету за 2006-2008 роки, %

Донарахування податкових сум стосовно юридичних осіб після таких перевірок складає 10,000 грн. на одну перевірку. 2006 року, обсяг загального донарахування становив приблизно понад 13,000 грн. на одну перевірку (рис.2.6.). Кількість штрафних санкцій також зменшилась, з 2 мільярдів грн. 2006 року до майже 1,5 млрд. грн. 2007 року (табл.2.2.). Це є серйозною і негативною динамікою. Виїзні аудитні перевірки є інструментом контролю та моніторингу, який вимагає найбільше ресурсів, а також, потенційно, є найпотужнішим інструментом у рамках діяльності податкової адміністрації, спрямованої на забезпечення виконання зобов’язань, передбачених податковим законодавством.

Таблиця 2.2.Результати проведення перевірок юридичних осіб

Страницы: 1, 2, 3