Методологічні відмінності попередніх інструкцій полягають передовсім у тому, що:
якісні характеристики фінансової звітності розглядались з позицій такого користувача звітів, як держава;
не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою;
принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково непослідовно [1].
1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.
Бухгалтерський баланс підприємства можна уявити як матрицю, де по горизонталі розташовані статті активу (майно), а по вертикалі - статті пасиву (джерела засобів). Розмірність матриці бухгалтерського балансу може відповідати кількості статей по активі і пасиву балансу 42х35, але для практичних цілей цілком достатньо розмірності 10х10 по скороченій формі балансу. У матриці балансу необхідно виділити чотирьох квадранта по такій схемі (таблиця 1.2). [30]
Таблиця 2.1 - Квадранти матриці балансу
Актив
Пасив
Внеоборотные засоби
Власний капітал
Оборотні кошти
Зобов'язання
При упорядкуванні скороченої форми балансу варто не тільки згрупувати його статті, але і виключити із сум статутного і додаткового капіталу статті активу балансу "Розрахунки з фундаторами" і "Збитки минулого років і звітного року". Знадобляться також дані зі звіту про фінансові результати і їхнє використання.
На основі вище перерахованих звітних даних, треба скласти чотирьох аналітичні таблиці:
Матричний баланс на початок року.
Матричний баланс на кінець року.
Різницевий (динамічний) матричний баланс за рік.
Баланс грошових надходжень і витрат підприємства.
Матричний баланси підприємства складаються по єдиній методиці. Перші два баланси носять статичний характер і показують стан засобів підприємства на початок і кінець року. Третій баланс відбиває динаміку - зміна засобів підприємства за рік (найбільше придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків) [28].
Правила упорядкування матричної моделі для перших трьох балансів не складні.
Вибирається розмір матриці, статті активу відбиваються по горизонталі матриці, статті пасиву - по вертикалі.
Заповнюється балансовий рядок і графа матриці в точній відповідності з даними бухгалтерського балансу.
Послідовно, починаючи з першого рядка активу балансу, підбираються джерела засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства (дивися таблицю 1.2).
Проверяются всі балансові результати по горизонталі і вертикалі матриці (таблиця 1.3).
Найбільше відповідальним є третій етап упорядкування матриці - добір джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Тут варто виходити з кола фінансових прав і повноважень наданих підприємству, економічного природи внеоборотных і оборотних, власних і позикових засобів, господарської доцільності.
Можна запропонувати такий варіант добору засобів (таблиця 1.4).
Добір джерел засобів проводиться в названій послідовності й у межах залишку засобів.
Матричні баланси істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу. З їхньою поміччю можна: визначити ув'язування статей активу (майна підприємства) і статей пасиву балансу (джерела засобів); розрахувати структуру і визначити якість активів по балансі підприємства і достатність джерел їхній фінансування; розрахувати весь набір показників і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової усталеності, платоспроможності, використання ресурсів підприємства; об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, з'ясувати причини його зміни за звітний період; установити параметри, що характеризують наближення підприємства до порога неплатоспроможності (банкрутству) [20,c.56].
Баланс грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, що палять оборотам коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне уявлення про склад і структуру грошових прибутків і витрат, чинниках, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках.
Таблиця 2.2 - Джерела засобів
Статті активу балансу
Джерела засобів (статті пасиву)
Внеоборотные засоби.
1. Основні засоби і нематеріальні активи.
Статутний і додатковий капітал.
Довгострокові кредити і позики
Фонди накопичення і нерозподіленого прибутку
2. Капітальні вкладення.
Статутний і додатковий капітал
3. Довгострокові фінансові вкладення.
1. Статутний і додатковий капітал
2. Фонди накопичення і нерозподіленого прибутку
Оборотні кошти.
1. Запаси і витрати.
Статутний і додатковий капітал (залишок)
Резервний капітал
Фонди накопичення і нерозподіленого прибутку (залишок)
Короткострокові кредити і позики.
Кредитори
Фонди споживання і резерви
2. Дебітори.
3. Короткострокові фінансові вкладення.
4. Кошти.
1. Резервний капітал
Кредити і позики
Існують різноманітні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед можна виділити основні:
Горизонтальний аналіз (тимчасовий) - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.
Вертикальний аналіз (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників, із виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому [4].
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна виділити шість основних прийомів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний та факторний аналіз.
В основі вертикального аналізу лежить інше уявлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, які характеризують структуру загальних підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дозволяє досліджувати й прогнозувати структурні зміни у складі господарських засобів та джерел їх утворення.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції змін окремих статей чи груп, що входять до складу звітності. В основі цього аналізу лежить розрахунок базових темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки та збитки.
Ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства [2].
"Золоте правило" економіки підприємства передбачає додержання умови, за якої темпи зростання прибутку підприємства мають перевищувати темпи зростання обсягів продажу, а останні повинні бути вищими за темпи зростання активів (майна).
Це співвідношення можна відобразити формулою:
Тп > Трп. > Та > 100%, де (2.1)
Тп, Трп, Та - темпи зростання прибутків, обсягів реалізації продукції і активів.
Щодо фінансів "золоте правило" диктує умови підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених у засоби, фонди й оборотні кошти. Показники оборотності оборотного капіталу в цілому та окремих його елементів, дохідності капіталу, авансованого у виробництво, дають змогу оцінити ділову активність підприємства. Чим вищі показники оборотності капіталу, тим більші обсяги продажу та прибутку досягне підприємство і тим вище його ділова активність [6].
Таблиця 2.3 - Показники оцінки ділової активності і прибутковості підприємства ВАТ "Прадіз".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
