оператори:
b = *р + 1 (взяти те, на що вказує р, додати до нього 1, а результат
привласнити змінній b.
До покажчиків можна застосувати операцію привласнення. Покажчики одного і
того ж типу можуть використовуватися в операції привласнення, як і будь-які
інші змінні. Розглянемо приклад. #include void mai n() { int x=
1 0;
int *p, *g;
p=&x;
g=p;
printf("%p", р); /* друк вмісту р */
printf("%p",g); /* друк вмісту g */
р г і n t f (" % d % d ", x, * g); / * друк величини хі величини за
адресою g*/
} Результат: FFF4 FFF4 10 10
У цьому прикладі приведена ще одна специфікація формату функції
printf() - %р. Цей формат використовується для друку адреси пам'яті в
шістнадцятковій формі.
Не можна створити змінну типу void, але можна створити покажчик на тип
void. Покажчику на void можна привласнити покажчик будь-якого іншого типу.
Однак при зворотному привласненні необхідно використати явне перетворення
покажчика на void/void *pv;
float f, *pf;
pf=&f;
pv=pf;
pp=(fioat*) pv;
У мові С допустимо привласнити покажчику будь-яку адресу пам'яті.
Однак, якщо оголошений покажчик на ціле
int *р;
а за адресою, яка привласнена даному покажчику, знаходиться змінна х типу
float, то при компіляції програми буде видане повідомлення про помилку в
рядку
р=&х;
Цю помилку можна виправити, перетворювавши покажчик на int до типу
покажчика на float явним перетворенням типу:
p=(int*)&x;
Але при цьому втрачається інформація про те, на який тип вказував
початковий покажчик.
Як і над іншими типами змінних, над покажчиками можна виробляти
арифметичні операції: складання і віднімання (операції ++ і є окремими
випадками операцій складання і віднімання). Арифметичні
дії над покажчиками мають свої особливості. Виконаємо найпростішу
програму
#include void main() { і n t x= 1 0;
printf("%p", p); /* друк вмісту p */ printf("%p", p++); /* друк вмісту g
*/ } Результат: FFF4 FFF6
Після виконання цієї програми ми побачимо, що при операції ++1
значення покажчика р збільшилося не на 1, а на 2. І це правильне, оскільки
нове значення покажчика повинно вказувати не на наступну адресу пам'яті, а
на адресу наступного цілого. А ціле, як ми пам'ятаємо, займає 2 байти. Якби
базовий тип покажчика був не int, a double, то були б надруковані адреси,
відмінні на 8 (Результат:
FFEE FFF6), саме стільки байт пам'яті займає змінна типу double, тобто при
кожній операції ++р значення покажчика буде збільшуватися на кількість
байт, що займаються змінної базового типу покажчика .
Операції над покажчиками не обмежуються тільки операціями ++ і
--. До покажчиків можна додавати деяке ціле або відняти ціле. int *p=2000;
float *p=2000;
Р=Р+3; р=р+10;
Результат: р=2006 Результат: р=2040
Загальна формула для обчислення значення покажчика після виконання
операції р=р+п; буде мати вигляд
=+п*
Можна також відняти один покажчик з іншого. Так, якщо р і pi
-покажчики на елементи одного і того ж масиву, то операція р-рі дає такий
же результат, як і віднімання індексів відповідних елементів масиву.
Інші арифметичні операції над покажчиками заборонені, наприклад не
можна скласти два покажчики, помножити покажчик на число і т.д.
|#include void rnai n() Результат: Error UKAZAT2.CPP |
|p-g=0008 |14: Invalid pointer addition |
Покажчики можна порівнювати. Застосовні всі 6 операцій:
, =, =, == і !=.
Порівняння р < g означає, що адреса, що знаходиться в р, менше адреси,
що знаходиться в g.
Якщо рід вказують на елементи одного масиву, то індекс елемента, на
який вказує р, менше індексу масиву, на який вказує g.
ЗВ'ЯЗОК ПОКАЖЧИКІВ І МАСИВІВ
Будь-який доступ до елемента масиву за допомогою операції
індексування може бути виконаний за допомогою покажчика (що в загальному
випадку працює швидше).
Декларація
int a[10]
визначає масив а розміру 10:
[pic]
Запис а[і] посилає нас до і-му елемента масиву. int *р;
р=&а[0]; /* р вказує на нульовий елемент а або містить адресу елемента а[0]
*/
х = *р; => х = а[0], У= *(Р+1); => У = а[1];
Значення змінної типу масив (ім'я масиву) є адреса
нульового елемента масиву.
р = &а[0]; => р = а;
*(а+і) ^ а[і] &а[і] => а+і
Результат буде один і той же. Перевага використання другого варіанту
полягає в тому, що арифметичні операції над покажчиками виконуються швидше,
якщо ми працюємо з підряд йдучими елементами масиву. Якщо ж вибір елементів
масиву випадковий, то швидше і більш наочна робота з індексами.
Між ім'ям масиву і покажчиком,-виступаючим в ролі імені масиву, існує
одна відмінність. Покажчик змінна, тому можна написати р = а або р++. Але
ім'я масиву не є змінною, і записи типу а = р або а++ не допускаються.
Дуже часто доводиться працювати над обробкою текстів, т. е. з масивами
рядків. Як ми пам'ятаємо, в мові С рядок - це масив символів, що
закінчується нульовим байтом. Розглянемо дві програми, що реалізовують
практично, одні і ті ж дії.
#incl ude
#include
void main()
{ char *p, str[]="String From Letters in Different Registers";
/* Рядок, що Складається з Букв в Різних Регістрах; */ int і=0; printf(
"Рядок Буде Надрукований Заголовними Буквами");
while (str[i]) printf("%c", toupper(str[i++]));
p=str; printf(" Рядок Буде Надрукований Малими Буквами");
while (*p) printf("%c", tolower(*p++)); }
Якщо в цих прикладах замінити рядок на англійській мові на рядок,
набраний російськими буквами, то ніякого перетворення букв в рядкові або,
навпаки, в прописні не станеться. Це пов'язано з тим, що стандартні функції
toupper() і tolower () аналізують значення
1
0 аргументу і повертають те ж саме значення, якщо він не є відповідно малою
або великою буквою латинського алфавіту. Якщо ж аргумент є малою буквою
латинського алфавіту, то значенням функції toupper() буде відповідна
велика буква (точніше, код цієї букви). Функція tolower () змінює код лише
великих букв латинського алфавіту. Прототипи цих функцій знаходяться в
заголовному файлі ctype.h.
МАСИВИ ПОКАЖЧИКІВ
Покажчики, як і змінні будь-якого іншого типу, можуть об'єднуватися в
масиви. Оголошення масиву покажчиків на 10 цілих чисел має вигляд int
*x[10] ;
Кожному з елементів масиву можна привласнити адресу; наприклад, третьому
елементу привласнимо адресу цілої змінної у:
х[2]=&у;
щоб знайти значення змінною у, можна написати *х(2].
Наведемо приклад використання масиву покажчиків. Частіше за все це
буває зручно при обробці масиву рядків.
/* you must run. exe-file to watch the rezult of this program. Перегляд
файлів в поточному каталозі з одним з шести розширень */
#include ^include
main()
{char ch, s[80], *ext[]={"exe", "corn", "cpp", "c", "pas", "*"};
clrscr();
for(;;) {do { printf( "Файли з розширенням:^");
printf("1. exe\n"); "printf( 2. com\n"); "printf( 3. cpp\n"); "pnntf( 4.
з \ n ");
printf("5. pas\n"); printf("6. *\n"); //any extension printf("7.
quit\n");
printf("BauJ вибір(1-7):)( \n");
ch=getche();
printf("\n");
} while (ch'7');
if (ch=='7') break;
strcpy(s, "dir *."); strcat(s, ext[ch-'0'-1 ]); strcat(s, "/p");
system(s);} }
Тут функція system() - бібліотечна функція, яка примушує операційну
систему DOS виконати команду, що є аргументом цієї функції.
Взагалі рядкова константа в мові С асоціюється з адресою початку рядка в
пам'яті, тип рядка виходить char* (покажчик на тип char). Тому можливо і
активно використовується наступне привласнення:
char *pc;
"рс = Hello, World!";
У мові С можлива також ситуація, коли покажчик вказує на покажчик. У
цьому випадку опис буде мати наступний вигляд:
int -*'*point;
point має тип покажчик на покажчик на int. Відповідно, щоб набути
цілочисельного значення змінною, на яку указьіваеі point, треба у
вираженні використати **point.;
Приклад використання:
11
^include
void m а і n()
{ int i, pi, ppi;
і =7; pi=&i;
p p i = & p i;
printf( "i = %d pi = %p ppi = %p \n", i, pi, ppi);
*pi++;
**ppi = 12;
}
ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ПОКАЖЧИКІВ
Після того як покажчик був оголошений, але до того, як йому було
привласнене якесь значення, покажчик містить невідоме значення. Спроба
використати покажчик до привласнення йому якогось значення є неприємною
помилкою, оскільки вона може порушити роботу не
тільки вашої програми, але і операційної системи. Навіть якщо цього не
сталося, результат роботи програми буде неправильним і знайти цю помилку
буде досить складно.
Вважають, що покажчик, який вказує в "нікуди", повинен мати значення
null, однак і це не робить його "безпечним". Після того, як він попаде в
праву або ліву частину оператора привласнення, він знову може стати
"небезпечним".
З іншого боку нульовий покажчик можна використати, наприклад, для
позначення кінця масиву покажчиків.
Якщо була спроба привласнити яке-небудь значення тому, на що вказує
покажчик з нульовим значенням, система видає попередження, що з'являється
під час роботи програми (або після закінчення роботи програми) "Null
pointer assignment". Поява цього повідомлення є мотивом для пошуку
використання неініціалізувати покажчика в програмі.
Страницы: 1, 2
