B.I.Березін,С.Б.Березін(С.83) МАСИВИ І ПОКАЖЧИКИ
Раніше ми ввели типи даних в мові С, які називаються іноді базовими або
вбудованими. На основі цих типів даних мова С дозволяє будувати інші типи
даних і структури даних. Масив - один з найбільш простих і відомих структур
даних. Під масивом в мові С розуміють набір даних одного і того ж типу,
зібраних під одним ім'ям. Кожний елемент масиву визначається ім'ям масиву і
порядковим номером елемента, який називається індексом. Індекс в мові С
завжди ціле число.
ОГОЛОШЕННЯ МАСИВУ В ПРОГРАМІ
Основна форма оголошення масиву розмірності N така:
тип [размер1][размер2]...[размерН]
Частіше за все використовуються одновимірні масиви:
тип [розмір] ;
тип - базовий тип елементів масиву, розмір - кількість елементів
одновимірного масиву.
При описі двовимірного масиву оголошення має наступний вигляд:
тип [размері][размер2];
У цьому описі можна трактувати оголошення двовимірного масиву як
оголошення масиву масивів, т. е. масив розміру [размер2], елементами якого
є одновимірні масиви [размер1].
Розмір масиву в мові С може задаватися константою або константним
виразом. Не можна задати масив змінного розміру. Для цього існує окремий
механізм, званий динамічним виділенням пам'яті.
ОДНОВИМІРНІ МАСИВИ
У мові С індекс завжди починається з нуля. Коли ми говоримо про перший
елемент масиву, то маємо на увазі елемент з індексом 0. Еслі ми оголосили
масив
int a[100] ;
це означає, що масив містить 100 елементів від а[0] до а[99]. Для
одновимірного масиву легко підрахувати, скільки байт в пам'яті буде займати
цей масив:
кільк.байтів=*.
У мові С під масив завжди виділяється безперервне місце в оперативній
пам'яті.
У мові С не перевіряється вихід індексу за межі масиву. Якщо масив
а[100] описаний як цілочисельний масив, що має 100 елементів, а ви в
програмі вкажете а[200], то повідомлення про помилку не буде видане, а як
значення елемента а[200] буде видано деяке число, що займає відповідні 2
байти. Можна визначити масив будь-якого визначеного раніше типу, наприклад
unsigned arr[40], long double al[1000], char ch[80].
|/*поміняти місцями max з min*/ |// Сортування і програвання масиву |
|#include main() |#include #include |
|{ int i,j,a[10], max. nmax, min, |#'\ nclude void main() { int |
|nmin, temp; clrscr(); for (i=0; imax) { max=a[i]; nmax=i;} |(a[i]>a[j]) { temp=a[i]; a[i]=a[j]; |
|else if(a[i] void main () ввели: Hello! Good luck! |
|Good |Результат: Hello! Good luck!|
Виведення виробляється функціями printf() або puts(). Обидві функції
виводять вміст масиву до першого нульового байта. Функція puts() додає в
кінці рядка, що виводиться символ нового рядка. У функції printf()
перехід на новий рядок треба передбачати в рядку формату самим.
ФУНКЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ З РЯДКАМИ
Для роботи з рядками існує спеціальна бібліотека, опис якої
знаходиться в файлі string.h. Найчастіше використовуються функції
strcpyO, strcat(), strlenQ, strcmpO.
Виклик функції strcpy() має вигляд
strcpy(si, s2) ;
Функція strcpy() використовується для копіювання вмісту рядка s2 в
рядок s1. Масив s1 повинен бути досить великим, щоб в нього вмістився
рядок s2. Якщо місця мало, компілятор не видає вказівки на помилку або
попередження; це не перерве виконання програми, але може привести до
псування інших даних або самої програми і неправильній роботі програми
надалі. Виклик функції strcat() має вигляд
strcat(sl, s2) ;
Функція strcat() приєднує рядок s2 до рядка s1 і вміщує його в масив, де
знаходився рядок s1, при цьому рядок s2 не змінюється. Нульовий байт,
який завершував рядок s1, буде замінений першим символом рядка s2. їв
функції strcpyO, і в функції strcat() рядок, що виходить, автоматично
завершується нульовим байтом.
Розглянемо простий приклад використання цих функцій.
Резул ьтат:
Hello, World!
Hello, World! World!
#include
#і ncl ude
main () {
char s1[20], s2[20];
strcpy(s1 , "Hello, ");
strcpy(s2, "World!");
puts(s1);
puts(s2);
strcat(s1, s2);
}
Виклик функції strcmpO має вигляд
strcmp(sl, s2);
Функція strcmpO порівнює рядки si і s2 і повертає значення О, якщо рядки
однакові, тобто містять одне і те ж число однакових символів. Під
порівнянням рядків ми розуміємо порівняння в лексикографічному значенні,
так як це відбувається, наприклад, в словнику. Звичайно, в функції
відбувається посимвольне порівняння кодів символів. Код першого символа
одного рядка порівнюється з кодом символа другого рядка. Якщо вони
однакові, розглядаються другі символи тощо. Якщо зі лексикографічно (в
значенні словника) більше s2, то функція strcmpO повертає додатне значення,
якщо менше -від'ємне значення.
Виклик функції strlen() має вигляд
strlen(s) ;
Функція strlen() повертає довжину рядка з, при цьому завершальний
нульовий байт не враховується. Виклик length("Hello") поверне
значення 5.
Розглянемо застосування цієї функції для обчислення довжини рядка, що
вводиться з клавіатури.
#incl ude m а і n () { char s(80], printf( "Введіть
рядок:");
gets(s);
printf( "Рядок\п%з\п має довжину %d символів \n", s, strlen(s)); }
ДВОВИМІРНІ МАСИВИ
Як ми вже зазначали, мова С допускає багатовимірні масиви, найпростішою
формою яких е двовимірний масив (two-dimentional array). Можна сказати, що
двовимірний масив - це масив одновимірних масивів .
Двовимірний масив int a[3][4] можна подати у вигляді таблички:
Другий індекс
Перший індекс
|а[0] [0] |а[0][1] |а[0][2] |а[0] [3] |
|а[1] [0] |а[1][1] |а[1][2] |а[1][3] |
|а[2][0] |а[2] [1] |а[2][2] |а[2] [3] |
Перший індекс - номер рядка, другий індекс - номер стовпця. Кількість байт
пам'яті, яке необхідне для зберігання масиву, обчислюється по формулі
Кільк.байтів = **.
У пам'яті комп'ютера масив розташовується безперервно по рядках, тобто
а[0][0], а[0][1], а[0][2], а[0][3], а[1][0], а[1][1], а[1] [2], а[2] [1],.
... а[2] [3] .
Потрібно пам'ятати, що пам'ять для всіх масивів, які визначені як
глобальні, відводиться в процесі компіляції і зберігається весь час, поки
працює програма.
Часто двовимірні масиви використовуються для роботи з таблицями, що містять
текстову інформацію. Також дуже часто використовуються масиви рядків.
ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ МАСИВІВ
Дуже важливо уміти ініціалізувати масиви, тобто привласнювати елементам
масиву деякі початкові значення. У мові С для цього є спеціальні
можливості. Самий простий спосіб ініціалізації наступний: в процесі
оголошення масиву можна указати в фігурних дужках список ініціалізаторів:
float а[6]={1.1, 2.2, 3.3, 4.0, 5, 6};
В іншому випадку така форма запису еквівалентна набору операторів:
а[0]=1.1; а[1]=2.2; ... а [5] =6.
Багатовимірні масиви, в тому числі і двовимірні масиви, можна
ініціалізувати, розглядаючи іх як масив масивів.
Ініціалізації int а[3][5]={1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15};
і int а[3][5]={{1,2,3,4,5}, {6,7,8,9,10}, {11,12,13,14,15}};
еквівалентні.
Кількість ініціалізаторів не зобов'язана співпадати з кількістю
елементів масиву. Якщо ініціалізаторів менше, то значення решти
елементів масиву не визначені.
У той же час ініціалізації
int а[3][5]={1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11);
і
int а[3][5]={{1, 2, 3}, {4, 5, 6, 7, 8}, {9, 10, 11}};
різні.
//change strings: 1-6, 2-5, 3-4
#i nclude
void mai n()
{ int temp, i, j, a[6][4]={1,2,3,4,
5,6,7,8,
9,10,11,12,
1 3,14,1 5,16,
17,18,19,20,
21 ,22,23,24};
for (i=0;i;
У цьому оголошенні тип - деякий тип мови С, визначальний тип об'єкта,
на який вказує покажчик (адреса якого містить); * - означає, що наступна за
нею змінна є покажчиком.
ОПЕРАЦІЇ НАД ПОКАЖЧИКАМИ
З покажчиками пов'язані дві спеціальні операції.: & і *. Обидві ці
операції є унарними, т. е. мають один операнд, перед якими вони ставляться.
Операція & відповідає операції "взяти адресу". Операція * відповідає
словам "значення, розташоване за вказаною адресою" .
Особливість мови С полягає в тому, що знак * відповідає двом операціям,
що не мають один до одного ніякого відношення: арифметичній операції
множення і операції взяти значення. У той же час сплутати їх в контексті
програми не можливо, оскільки одна з операцій унарна (містить один
операнд), інша - множення - бінарна (містить два операнди). Унарні
операції & і * мають найвищий пріоритет нарівні з унарним мінусом.
В оголошенні змінної, що є покажчиком, дуже важливий базовий тип. Якщо
покажчик має базовий тип int, то змінна займає 2 байти, char - 1 байт тощо.
Приклад.
int а=3, Ь=5;
int *р;
р = &а; /* тепер р вказує на а*/ Ь = *р; /* b тепер
дорівнює З*/ *р= 0; /*а тепер дорівнює О*/
&*а => а - розадресація.
Унарні оператори * і & мають більш високий пріоритет, ніж арифметичні
Страницы: 1, 2
