Якість харчування пересічного жителя в країнах з розвиненою ринковою економікою та перехідною економікою |Добове |Країна | |споживання | | | |Авст|Біло|Болг|Угор|Герм|Латв|Литв|Поль|Росі|Укра|Чехі|Есто| | |рія |русь|арія|щина|анія|ія |а |ща |я |їна |я |нія | |Ккал |3536|3225|2686|3313|3382|2864|3261|3366|2904|2505|3244|2849| | | | | | | | | | | | | | | |Білків, г | | | | | | | | | | | | | | |103 |94 |80 |85 |96 |79 |98 |99 |90 |73 |96 |95 | |Жирів, г | | | | | | | | | | | | | | |161 |96 |90 |137 |144 |87 |112 |112 |81 |71 |111 |91 | | | | | | | | | | | | | | |
Аналіз узагальненої статистичної інформації щодо стану забезпечення населення продуктами харчвання в середньому по країні не дає можливості з`ясувати, які особливості та проблеми існують на регіональному рівні. На тлі загального зменшення обсягів та деформованої структури відбуваються значні регіональні розбіжності у рівнях середньодушового споживання основних продуктів харчування. Найбільшу небезпеку для нормальної життєдіяльності населення становить занадто низький рівень споживання білкових продуктів (м`яса та молока) в Донецькій, Луганській, Одеській, Дніпропетровській областях та АР Крим, який значно менший реальної межі безпечності. Населення в Донецькому та Причорноморському районах починаючи з 1995 року хронічно недоїдає (див. Додаток 1).
Повноцінне харчування відіграє визначальну роль для збереження здоров`я нації та підвищення життєвого рівня населення. Зниження загальних обсягів споживання продуктів харчування, білково-енергетична недостатність раціону харчування, неякісні продукти в комплексі з іншими негативними факторами, такими як погіршення умов життєдіяльності, медичного обслуговування призвели до збільшення серед населення захворювань органів травлення, дихання, хвороб системи кровообігу та обміну речовин тощо. Так, за останні 10 років рівень поширення залізодефіцитної анемії серед жінок 15- 45 років збільшився майже втричі, а кількість хворих на туберкульоз – більш як у півтора рази.
Можливості розв`язання продовольчої проблеми безпосередньо повязані з вирішенням питань агропромислової сфери економіки. Стратегічною метою реформування агропромислового комплексу традиційно є підвищення життєвого рівня населення на основі збільшення обсягів виробництва продуктів харчування і продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу. Проте протягом 1990-2000 років спостерігаються зворотні процеси. За період 1990-1999 рр. валовий збір зернових в усіх категоріях господарств зменшився на 51,9%, цукрових буряків – на 68,2%, картоплі – на 24%, овочів – на 20,2%.
Спад виробництва основних видів сільськогосподарської продукції спричинив значне зменшення обсягів надходжень сільськогосподарської сировини на промислову переробку. Негативні прояви у виробництві сільськогосподарської продукції та кінцевої продукції харчової промисловості відповідним чином вплинули на стан продовольчої незалежності країни та зменшення рівня споживання продуктів харчування населенням. Але крім виробничого фактора, гостроту продовольчої проблеми обумовило також різке падіння доходів населення країни, її регіонів, а також окремих соціальних груп.
Посиленню кризових явищ в агропромисловій сфері та загостренню продовольчої проблеми сприяла низька конкурентоспроможність та економічна незахищеність сільських виробників на внутрішньому продовольчому ринку.
Одна з причин низької ефективності аграрної економіки полягає у відсутності передумов для утворення та нагромаждення аграрного капіталу. Завдання створення умов для його нормального функціонування набуває важливого народногосподарського значення, вирішення якого без державної підтримки практично неможливо. Необхідно запозичити досвід розвинутих країн, в яких аграрна сфера відноситься до пріоритетних і має значну державну підтримку. Так, пряма фінансова допомога сільському господарству в США в 1999 році становила більше 23 млрд дол., тобто 25% загальної вартості реалізованої сільгосппродукції. В країнах ЄС цей показник сягає 50%, в Японії – перевищує 80%.
Починаючи з 2000 року призупинився спад виробництва сільськогосподарської продукції і розпочато його зростання (на 7,6% в 2000р.).
Суттєвою проблемою розвитку продовольчого ринку України є низька якість продовольчих товарів як іноземного, так і вітчизняного виробництва, споживання яких має безпосередній негативний вплив на здоровя людей.
Аналіз стану забезпечення населення країни продовольством свідчить, що вирішення цієї проблеми неможливе без розробки й впровадження державної крнцепції і програми забезпечення національної продовольчої безпеки та відновлення агропромислового виробництва, які грунтуються на принципах соціально оріентованої та державно регульованої продовольчої політики та економічної політики в цілому. Головною стратегічною метою продовольчої політики має стати досягнення споживання основних продуктів харчування населенням України на рівні 1990 року з подальшим покращенням його структури та підвищення якості продукції вітчизняного виробництва.
Основними напрямами реалізації зазначених цілей з урахуванням умов перехідного періоду є: . підвищення життєвого рівня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство, формування гарантованого державного попиту на важливі види сільськогосподарської продукції й сировини шляхом недопущення заборгованостей по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та соціальних допомог; комплексного реформування системи оподаткування, соціальних гарантій та підтримки малозабезпечених; приведення системи оплати працівників бюджетної сфери у відповідність до динаміки обсягів прожиткового мінімуму. . Реформування власного агропромислового виробництва, ліквідація наслідків системної виробничо-фінансової кризи в цій сфері, збільшення обсягів виробництва агропромислової продукції шляхом створення ринкового економічного середовища; формування відповідного екномічного механізму та системи регулювання внутрішньо- та зовнішньогалузевих відносин; ефективного використання наявного ресурсного потенціалу АПК згідно з потребами забезпечення продовольчої безпеки держави; регулювання основних товарних ринків.
. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до стану та завдань розвитку вітчизняного виробництва продукції агропромислового комплексу шляхом раціоналізації експорту завдяки розширенню вивозу продукції глибокої переробки сільськогосподарської сировини, лікеро- горілчаних виробів і безалкогольних напоїв та значного скорочення імпорту продукції спеціалізації вітчизняного АПК на основі запровадження елементів протекціоністської політики.
. Вдосконалення земельних відносин та формування цивілізованого ринку землі шляхом створення відповідної нормативно-законодавчої бази.
. Формування сприятливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі шляхом запровадження податкових пільг учасникам інвестиційного процесу та збільшення обсягів централізованих капіталовкладень як інструменту державної структурної політики у сфері
АПК.
. Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, впровадження високих технологій в агропромислове виробництво шляхом підвищення ефективності використання наявного науково-технічного потенціалу АПК; відновлення фінансування аграрної науки з державного бюджету до необхідних рівнів; вирішення питання формування механізму економічного стимулювання впровадження новітніх технологій та науково-технічних розробок; надання продовольчому комплексу пріоритетного розвитку на основі досягнень науки і техніки.
. Розвиток системи державного регулювання якості та безпечності харчових продуктів на основі комплексного підходу до контролю, оцінки та регламентації якості продуктів харчування на всіх етапах їх виробництва, переробки, зберігання і транспотрування; вдосконалення нормативної бази з цього питання та державної системи стандартизації, регулювання цін на сировину та кінцеву продукцію відповідно до якості товару.
Висновки
Продовольча проблема належить до категорії глобальних. Для розв`язання продовольчої проблеми недостатньо зусиль окремої держави, а потрібно добре налагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їх суспільного ладу.
За останні 50 років у виробництві продовольства досягнуто істотоного прогресу – чисельність людей, що недоїдають і голодують, скоротилася майже в два рази. У той же час за даними ФАО загальна кількість голодуючих на землі складає 500-550 млн осіб, а тих, хто недоїдає, - 1-1,3 млрд.
Головною ареною голоду і недоїдання в сучасному світі є країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а споживають трохи більше третини його загальносвітового споживання. При оцінці скрутної продовольчої ситуації в цих країнах необхідно враховувати незавершеність аграрних реформ, бідність широких мас селянства, відсталість системи землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів.
Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України. Можливості розв`язання продовольчої проблеми безпосередньо повязані з вирішенням питань агропромислової сфери економіки. Стратегічною метою реформування агропромислового комплексу України традиційно є підвищення життєвого рівня населення на основі збільшення обсягів виробництва продуктів харчування і продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу.
Таким чином, створення підвалин світової продовольчої безпеки – це системне завдання, вирішення якого починається з глобального, світового рівня і має доходити до кожної окремої людини.
Література
1. Світова економіка: навчальний посібник .- К.: Либідь, 2000 р., ст. 481-
496 2. Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник.Вип.4.-
К.:КНЕУ,2001 рік,ст. 163-173 3. Семенов В.Ф , Загальний курс агробізнесу: навчальний посібник. – К. :
Знання, 2000 рік, ст. 76-85 4. Дадалко В.А. Мировая экономика: учебное пособие. – Минск: Ураджай, 2001 г 5. Баранчик І.І. “Стабільне вітчизняне виробництво – надійний фактор продовольчої безпеки України” // Економіка АПК, 2001, № 1, ст. 10-14 6. Береговий М. “ Шляхи формування світової та національної продовольчої безпеки” // Бухгалтерія в сільському господарстві, 2002 , № 1, ст. 23-30 7. Лукінов І.І , Саблук П.Т. “Про стратегію трансформування АПК та забезпечення продовольчої безпеки України” // Економіка України , 2000, №
9, ст. 62-81 8. Хорунжий М.Й. “ Продовольча безпека: соціально-економічна суть, стан і показники”// Економіка АПК, 2003, №6, ст. 146-152 9. Шевчук О.В. “ Сучасні тенденції розвитку ринку продовольчих товарів в
Україні”// Економіка АПК, 2003, № 8, ст. 9-16 10. Янків М. “ Аграрна реформа як чинник продовольчої безпеки України” //
Регіональна економіка, 2000, № 1, ст. 22-26
ДОДАТОК1
Калорійність середньодобового споживання населенням України основних продуктів харчування по регіонах ( на душу населення, ккал/добу) |Регіон, |1990 |1995 |2000 | |область | | | | | |Всього|Відхиленн|Всьог|Відх|Відхил|Всьо|Відхи|Відхиле| | |, ккал|я |о, |илен|ення |го, |лення|ння від| | | |від |ккал |ня |від |ккал|від |мін.нор| | | |фізіологі| |від |мін. | |фіз.н|ми | | | |чної | |фіз.|норми | |орми | | | | |норми | |норм| | | | | | | | | |и | | | | | |Україна |3534,3|268,3 |2655,|-610|-191,5|2523|-743 |-9 | |Донецький | |23,0 |5 |,5 | | |-959 |-157 | |Донецька |3294 |43,8 |2290,|-975|-173,5|2307|-922 |-120 | |Луганська |3222,2|159,8 |5 |,5 | | |-1031|-229 | |Карпатський | |394,3 |2260,|-100|-203,7|2344| |165 | |Закарпатська |3425,8|403,6 |3 |6 | | |-637 |392 | |Івано-Франківс| |472,1 |2361 |-905|-103 |2235|-410 |196 | |ька |3660,3|358,8 |2683,| |219,4 | |-606 |131 | |Львівська | |358,7 |4 |-582|350,6 |2629|-671 |-90 | |Чернівецька |3669,6|344,8 |2814,|,6 |373,7 | |-892 |164 | |Подільський | |537,9 |6 |-451|67 |2856|-638 |84 | |Вінницька |3738,1|193,2 |2837,|,4 |197 | |-718 |259 | |Тернопільська | |223,1 |7 |-428|292,9 |2660|-543 |19 | |Хмельницька |3624,8|272,0 |2531 |,3 |429,3 | |-783 |127 | |Поліський | |492,3 |2661 |-735|366,9 |2595|-675 |50 | |Волинська |3624,7|-25,4 |2756,| |82,2 | |-752 |-2 | |Житомирська | |259,9 |9 |-605|147,6 |2374|-804 |-43 | |Рівненська |3610,8|388,1 |2893,| |155,3 | |-845 |493 | |Чернігівська | |351,4 |3 |-509|113 |2628|-309 |68 | |Придніпровськи|3803,9|315,2 |2830,|,1 |185,7 | |-734 |-7 | |й | |418,8 |9 |-372|549,8 |2548|-809 |210 | |Дніпропетровсь|3459,2|170,1 |2546,|,7 |340,7 | |-592 |-14 | |ка | |119,2 |2 |-435|377,5 |2723|-816 |-191 | |Запорізька |3489,1|598,6 |2611,|,1 |527,8 | |-993 |179 | |Причорноморськ| |-59,3 |6 |-719|181 |2483|-623 |-121 | |ий |3538 |194,0 |2619,|,8 |-185 | |-923 |360 | |АР Крим |3758,3|317,9 |3 |-654|483,1 |2591|-442 |1404 | |Миколаївська | |418,5 |2577 |,4 |-41,4 | |602 |243 | |Одеська |3240,6|800,8 |2649,|-646|347,1 |2514|-559 |442 | |Херсонська | |45,4 |7 |,7 |368,8 | |-360 |90 | |Східний |3525,9|499,7 |3013,|-689|634 |2462|-712 |88 | |Полтавська | |314,3 |8 | |667,3 | |-714 |-56 | |Сумська |3654,1|361,2 |2804,|-616|109,4 |2421|-858 |484 | |Харківська | |674,2 |7 |,3 |490,7 | |-318 |141 | |Центральний |3617,4| |2841,|-252|435,4 |2957|-661 | | |Київська | | |5 |,2 |469,6 | | | | |Черкаська |3581,2| |2991,|-461|543,3 |2532| | | |Кіровоградська| | |8 |,3 | | | | | | |3684,8| |2645 |-424| |2457| | | | | | |2279 |,5 | | | | | | |3436,1| |2947,|-274| |2674| | | | | | |1 |,2 | | | | | | |3385,2| |2422,|-621| |2450| | | | | | |6 | | | | | | | |3864,6| |2811,|-987| |2273| | | | | | |1 | | | | | | | |3206,7| |2832,|-318| |2643| | | | | | |8 |,9 | | | | | | |3460 | |3096 |-843| |2343| | | | |3583,9| |3131,|,4 | | | | | | | | |3 |-454| |2824| | | | |3684,5| |2573,|,9 | | | | | | | | |4 |-433| |3868| | | | |4066,8| |2954,|,2 | | | | | | | | |7 |-168| |2707| | | | |3311,4| |2899,| | | | | | | | | |4 |-134| |2906| | | | |3765,7| |2933,|,7 | | | | | | | | |6 |-692| |2554| | | | |3580,3| |3007,|,6 | | | | | | | | |3 |-311| |2552| | | | |3627,2| | |,3 | | | | | | | | | |-366| |2408| | | | |3940,2| | |,6 | | | | | | | | | |-322| |2948| | | | | | | |,4 | | | | | | | | | |-258| |2605| | | | | | | |,7 | | | | |
Джерело: Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник. Вип.4. – К.: КНЕУ, 2001, ст. 163-173
Страницы: 1, 2, 3
