Чищення валянок щітками;

Сортування валянок попарно і маркування;

Обрізання верхнього краю валянок;

Зшивання валянок попарно;

Складання по розмірам і пакування.

4.9 Постачальники основних матеріалів

Основною продукцією для виготовлення валянок є різні види шерсті. Основними поставщиками підприємства є:

Харківська фабрика первинної обробки шерсті постачає шерсть миту українську, осіню, грубу;

Золочівська фабрика - шерсть коров'я-зольна;

Фабрика первинної обробки шерсті. Місто Бєльци. Шерсть овеча, світло-сіра;

Київське шкіряне об'єднання постачає українську, гребіну, світло-сіру.

4.10 Ринок збуту

Розглядаючи продукцію, що виробляєфірма - валянкове взуття, ми можемо проаналізувати контенгент споживачів даної продукції. Потенційні споживачі продукції:

Організації та установи, що придбають товар для своїх працівників;

Сільське населення;

Люди, що холодний час року працюють на відкритому повітрі;

Населення північної частини Росії, та інші закордоні заказники.

Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок споживачів продукції з першого погляду обмежений, але у зв'язку з тим, що в останні роки прогнозується зростання попиту, то продукція буде мати свого споживача.

По географічному принципу споживацький ринок України для конкретної продукції можна розбити на 3 сегмента: ринок північної полоси України, центральної полоси і південої. Більшим попитом наша продукція буде користуватися в північній полосі.

За попередніми дослідженнями, попит на продукцію в місті та в сільській місцевості будуть відрізнятися. Це пов'язано з тим, що у сільській місцевості переважно живуть люди з дуже низьким рівнем доходів, що не можуть дозволити собі купувати більш дороге зимове взуття (у тому разі, якщо ми не будемо враховувати замовлення підприємств).

В залежності від відношення споживачів до товару ринки розбивають на сегменти:

ті, що не користуються товаром;

бувших користувачів;

потенційних споживачів;

постійних споживачів.

Так як валянки не є потенційно новим товаром, то на ринку вже сформувалося коло споживачів. На даний момент конкуренти, що випускали таку ж продукцію, збанкрутували і описане підприємство фактично є єдиним виробником у даному сегменті.

Отже в якості цільового ринку збуту обрано ринок північної та центральної частини України, а також орієнтування на споживачів з Росії. Основними потенційними споживачами товару є підприємства, що купують товар як спецодяг, та жителі сільської місцевості.

Збут продукції здійснюється через оптову торгівлю. Оптова торгівля займається закупівлею, і продажем великих партій товарів.

Для підприємства є два варіанта здійснення виходу на ринок:

1. Взяти функцію збуту на себя (прямий канал збуту).

2. Скористатися послугами посередника (непрямий канал збуту).

Враховуючи, що ринок горизонтальний (на ньому велика кількість споживачів) і тому потрібно створити розгорнутий канал збуту, то прямі контакти нерентабельні через географічно широкий сегмент ринку. Тому фірма економить на транспортних витратах, поставляючи великі партії товару обмеженому колу оптовиків. В якості оптовиків виступають обласні бази райспоживспілки.

4.11 Основні методи боротьби за ринок

Зниження собівартості продукції, сертифікати якості, реклама, постійне розширення асортименту - це все дає можливість підприємству одержувати конкурентні переваги, зменшувати фінансовий ризик і небезпеку.

4.12 Переваги і недоліки виробленого товару, у порівнянні

з товарами конкурентів

Переваги: висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту.

Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки інших країн.

Розділ 5. Маркетинговий план для просування товару на ринку, розроблений мною для АТ “Комфорт”.

Основна мета фірми - розширення збуту товару на ринку. Це довгострокова стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження ціни. Саме тому я розробила маркетинговий план просування товару на ринок.

Стратегія маркетингу - включає такі основні рішення і положення:

1. ринок, на якому виступає підприємство;

2. особливості поводження на ньому;

3. склад і об'єми продукції, що буде пропонуватися на ринку;

4. розробка нової продукції;

5. форми і методи реклами;

6. доставка і збут продукції;

7. ціни на продукцію.

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних оперативних рішень по різноманітних питаннях, що можна назвати тактикою маркетингу.

5.2 Концепція поводження фірми на ринку

Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства щодо досягнення своєї мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу:

виробнича,

продуктова,

комерційна,

індивідуального маркетингу

соціального маркетингу.

Підприємство буде керуватися продуктовою концепцією. Її спецефіка полягає у тому, що основна увага акцентується на покращенні споживчих параметрів товару, їх конструктивних, експлутаційних показників, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується відповідний збут продукції.

5.3 Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма .

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

1. реальні витрати;

2. цінність для споживача;

3. можлива реакція конкурентів;

4. еластичність попиту на продукцію фірми;

5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:

, (7.1)

де - собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.

5.4 Реклама і просування товару

Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив посереднього характеру на споживача для просування товару і послуг на ринку збуту.

Ціль реклами - це повідомлення інформації про фірму і продукцію, що випускається.

Для ознайомлення з товаром на ринку передбачається: дати свою рекламу у щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться обласні бази райспоживспілки.

Для того, щоб про товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним споживачем.

5.5 Сервісне та гарантійне обслуговування

Підприємство надаватиме такі сервiсні послуги:

Доставка в межах нашої країни;

Погрузочно-розгрузочні роботи

Виготовлення продукцii пiд заказ, враховуючи кольорову гамму, та розмiр;

Надається знижка 5% при покупці партії більш ніж 10000 штук.

Гарантійного обслуговування підприємством не передбачено.

5.6 Бюджет витрат на маркетинг

На етапi освоєння ринку органiзацiй затрати на маркетинг визначенi як 1 % вiд прибутку. Такий низький обсяг зумовлений тим, що підприємство реалізовуватиме товар оптом через райспоживспілки. Покриватися цi затрати будуть за рахунок виробництва.

На стадii розширення виробництва цi затрати змінюватися не будуть, оскільки реклама публікуватиметься в щорічних періодичних виданях.

На маркетинг фірма виділяє 2000 грн. Ці гроші планується використовувати наступним чином:

1. Витрати на маркетингові дослідження - 1000 грн.;

2. Витрати на публікацію реклами у періодичних виданях - 1000 грн.

Висновки

У попередніх розділах я писала про проблеми, з якими стикаються виробники взуття. Для підвищення конкурентоспроможності українського взуття на глобальному та регіональному ринках можна вдатися до ряду заходів:

1. Зменшити нелегальний імпорт шляхом покращення роботи митниць та контролю за їх діяльністю, підвищення імпортних мит.

2. Стимулювати підприємства, що постачають сировину та матеріали. Передовсім це стосується виробників шкіри. Потрібно законодавчо обмежити експорт сирих шкур та готової шкіри. Для стимулювання роботи вказаних підприємств можна надати їм податкові пільги.

3. Знизити собівартість шляхом заміни імпортних матеріалів (колодки, клей, підошва) на вітчизняні для забезпечення доступності українського взуття широким верствам населення.

4. Підтримати експортерів українського взуття (тих, які працюють не за давальницькими схемами) шляхом надання їм експортних субсидій, укладання угод з іншими державами на безмитний ввіз.

5. Провести всеукраїнську акцію підтримки вітчизняного виробника.

6. Забезпечити регулярне проведення виставок-ярмарок по всій території України.

7. Залучати у галузь та підтримувати молодих дизайнерів, переглянути дизайнерську політику підприємств з метою найширшого задоволення смаків споживачів.

Нелегальний імпорт за таких країн як Турція, Китай, Польща, країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є найбільшою проблемою українських взуттьовиків. Звичайно, вони не можуть конкурувати з виробниками, у яких середня вартість пари шкіряного взуття складала $5,6 (у 1998 році) та тепер складає $2,5 (саме така вартість китайського взуття). Середня ціна імпортованого взуття з текстилю знизилася від $2,2 у 1998 році до $0,31 за пару у 2001 році (усереднення по всіх виробниках).

Покращення роботи митниці призвело б до деяких позитивних змін, проте з об'єктивних причин особливо розраховувати на це підстав немає. Величезна кількість взуття ввозиться під кодами інших товарів, держмито, на які набагато нижчі. Враховуючи низьку платоспроможність населення, така ситуація призводить до значного наповнення українського ринку взуття дешевим і неякісним імпортованим товаром.

Другою проблемою виробників взуття є нестача вітчизняної сировини для виробництва. Імпорт деталей, сировини, фурнітури призводить до 30% зростання ціни на готове взуття. Першочергова задача в цьому напрямку - забезпечити виробників українською сировиною. Як вже зазначалося, можливості для виробництва сировини і матеріалів в Україні є, варто лише підтримувати ці підприємства.

Збільшення експорту українського взуття надасть додаткові фінансові можливості для боротьби за внутрішній ринок, зокрема шляхом зниження ціни. Вихід виробників на міжнародні ринки підвищить конкурентоспроможність України в цій галузі.

Велике значення має рекламно-інформаційна підтримка. Споживач повинен зрозуміти, що купівля якісного українського взуття є вигідним для нього. Крім того, він вкладає гроші у вітчизняну, а не “китайську” економіку. Сьогодні існує проблема того, що споживач не знає свого виробника. Як показує досвід проведення міжгалузевих ярмарок-продажів продукції легкої промисловості, український споживач вже готовий купувати вітчизняну продукцію. Тому підприємствам слід надати увагу каналам розповсюдження і реклами.

Розробка нових моделей, які відповідають смакам споживача також підвищить попит на українське взуття, а значить, і підвищить конкурентоспроможність на регіональному ринку.

Сукупність наведених заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність українського взуття як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Незважаючи на те, що виробники взуття сьогодні зустрічаються з масою проблем, починаючи від нестачі сировини та матеріалів і закінчуючи проблемами з дизайном, статистика свідчить, що виробництво зростає з року в рік. Все частіше можна бачити якісне і недороге українське взуття і на полицях магазинів, і на різноманітних ярмарках. Враховуючи ці позитивні тенденції, виробникам слід і надалі працювати над поліпшенням якості та асортименту своєї продукції для завоювання різних ринків.

Використана література.

2. Фролова В. Промышленный обзор производителей кожи // Бизнес, № 34 (449), 2006. - стр.24-28.

3. Волошенюк А.В. Що одягаємо на ноги? // Галицькі контракти. - №46. - 2005.

4. Коваленко Р.В. Особливості товарного ринку в Україні. - К., 2004.

5. Основи товарознавства. Непродовольчі товари. Посібник. - К., 2001.

6. Багиев Г. Л. Маркетинг. -- М.: Экономика, 1999.

7. Березин И. Маркетинг и исследование рынков. -- М.: Рус. и деловая лит., 1999.

8. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. -- К.: КНЕУ, 1998.

9. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. -- К.: Лібра, 2002.

10. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. -- К.:Вищашк., 1994.

11. Голубков Е. 77. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. -- М.: Дело, 1995.

12. Дихтль Е., Хермген X. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Пер. с нем. А. М. Макарова; Под ред. И. С. Минко. -- М.: Высш. шк., 1995.

13. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. -- СПб.: Питер, 1998.

14. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Пер. с фр. -- СПб.: Наука, 1996.

15. Л.С.Осташенко. Товарознавство взуття .1990р.

16. И.П.Кардашиди ; В,Н.Мишустин. Не продовольчі товари.1985р.

17. А.В.Валяєва. Взуттєві товари. 1986р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10