Для визначення надійності і довговічності окремих елементів взуття розроблено систему показників.
Споживні властивості взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Проте зручність і довговічність взуття залежить насамперед від тих матеріалів, з яких вони виготовлені. Саме вони визначають і зовнішній вигляд взуття. Таким чином, експертизу якості шкіряного взуття проводять за комплексом одиничних показників.
4. ВИВЧЕННЯ ДЕФЕКТІВ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ
Класифікація дефектів. Залежно від характеру і мети діяльності дефекти розподіляються і групуються за різними ознаками.
За характером впливу на якість взуття розрізняють дефекти функціональні і зовнішнього вигляду. Функціональні дефекти позначаються на функціях і надійності взуття, а дефекти зовнішнього вигляду впливають на естетичні властивості [6-8].
За ступенем впливу на якість дефекти оцінюють як критичні, значні й незначні. Критичними вважаються дефекти, наявність яких не дозволяє використовувати взуття за призначенням. Такими є дефекти, неприпустимі для певної групи взуття. Наприклад значна деформація деталей, особливо носків і задників, сильно виражені горбики і виступи скріплювачів на устілці, відставання і розшарування деталей, складки на підкладці, механічні пошкодження.
До значних відносять дефекти, які істотно впливають на рівень функціональності і довговічності взуття, помітно погіршують зовнішній вигляд. Розміри і ступінь вираженості таких дефектів обмежуються стандартами.
Незначні дефекти впливають лише на зовнішній вигляд. Вони виявляються при огляді взуття, але малопомітні при носінні. Якщо в стандартах такі дефекти не названі серед допустимих, то вони повинні бути усунені.
Знання дефектів серед визначених груп полегшує сортування взуття.
За характером розташування дефекти розподіляють на поодинокі (відособлені), місцеві й розповсюджені.
За можливістю виявлення дефекти бувають явні і приховані. Для виявлення явного дефекту в нормативних документах передбачені відповідні правила, методи та засоби. Приховані дефекти виявляються в процесі експлуатації взуття. Для їх виявлення передбачено гарантійні терміни носіння.
За можливістю кількісного вираження дефекти бувають вимірювані й не вимірювані. Вимірювані дефекти виражаються одиницями довжини або площі.
Для прийняття рішення за результатами контролю якості розрізняють дефекти усувні і неусувні. До усувних відносяться дефекти, усунення яких технічно можливе й економічно доцільне.
За стадіями виникнення дефекти розподіляються на перед виробничі, що виникають при моделюванні і проектуванні (неправильний вибір копилів за розмірами, повнотами і фасонами, нераціональна конструкція взуття), виробничі і після виробничі, що виникають на стадіях транспортування, зберігання і реалізації взуття. Визначення стадій і причин виникнення дефектів дозволяє керувати якістю, обґрунтувати пропозиції щодо її підвищення.
Основні причини виникнення дефектів такі: не технологічність конструкції, недоброякісність матеріалів, незадовільна робота устаткування, порушення технологічного й організаційного режиму, правил пакування, транспортування й зберігання.
Не технологічність конструкції виявляється в розриві заготовок під час формування або знімання взуття з копилів, утворення складок надлишків підкладки, руйнування швів, що з'єднують настрочені берці з союзкою, під час носіння взуття.
Наявність дефектів матеріалів і деталей пояснюється недостатнім контролем, наявністю прихованих дефектів. Порушення технології може виявлятися у невиконанні передбачених операцій, порушенні нормативів і режимів виконання. Незадовільна робота устаткування також є причиною численних дефектів складання заготовок, кріплення деталей низу, опорядження. Різноманітні дефекти можуть виникати через порушення організаційного режиму: неузгодженості швидкості руху конвеєра і пропускної спроможності устаткування, несвоєчасного забезпечення матеріалами, вузлами і фурнітурою згідно зі зразками-еталонами, порушення режиму роботи тощо.
Для вивчення дефектів найдоцільніше розглянути їх у логічній послідовності за стадіями виникнення.
Дефекти розкроювання матеріалів, обробки деталей і складання заготовок. Неправильно викроєна деталь - викроювання деталі без врахування напряму мінімальної тягучості і наявність неприпустимих дефектів матеріалів.
Невідповідність контуру деталей шаблону - відхилення ліній контуру деталей від контору шаблону, нерівні краї деталей, задирки.
Непарність однойменних деталей - розбіжності між деталями за товщиною, щільністю, мереєю, відтінком кольору, іншими ознаками.
Деформація країв деталей - зміни параметрів країв деталей заготовки в наслідок їх неправильної обробки.
Неправильно розташовані (з'єднані) деталі - зміщення деталей заготовки і оздоблень при їх взаємному розташуванні перед кріпленням: перекіс, різна довжина, ширина і висота в парі носків, союзок, берців, язичків, задників тощо.
Неправильна перфорація - зміщення, не наскрізна або неточно виконана перфорація на деталях верху порівняно з шаблоном.
Неправильно нанесений візерунок - зміщення або нечітке нанесення візерунка на деталі.
Недостатнє тиснення матеріалу - відмінність кольору, глибини і яскравості тиснення заготовки.
Пропуск стібка - відсутність стібка, тобто переплетення котушкової і шпульної ниток у місці проколу деталей голкою.
Повторний шов - повторення частини шва, що погіршує зовнішній вигляд і знижує міцність деталей.
Зміщення стрічки - проходження строчки в неустановленому місці.
Звалювання стрічки - зміщення строчки на край настрочуваної деталі.
Співпадання суміжних строчок - перетинання паралельних строчок, що знижує міцність деталей і погіршує зовнішній вигляд.
Невтягнута стрічка - недостатня щільність з'єднання деталей внаслідок слабкого натягу ниток.
При з'єднанні деталей на швейних машинах можуть виникнути петлі, вузли, зморшкуватість деталей по лінії стрічки, відтяжка строчок, перекіс і неправильність строчок, просічка матеріалу деталей строчкою, відтяжка строчок, перекіс і несиметричність блочків, звалювання окантовки з обстрочених деталей, виступання підкладки по верхньому канту.
При безниткових методах складання заготовки можуть виникнути такі дефекти: розплавлення зварювання деталей, наскрізний пробій деталей по лінії з'єднання, просічка матеріалу по лінії тиснення, нерівні (рвані) краї деталей, розшарування клейового шва, відшарування лицьового покриття, нечітке тиснення строчки і нерівномірне розташування імітуючої строчки від краю деталей.
Дефекти формування заготовок. Неправильно вклеєний підносок - перекіс і різна довжина підносків у парі, м'який підносок, що втрачає форму, нерівності на поверхні носка, загнуті всередину краї підноска.
Вилягання країв підноска - наявність видимого краю підноска на союзці.
Неправильно вклеєний задник - невідповідність висоти задника нормативам, різна висота задників у парі, різна довжина крил у задника, місцеве відставання деталей верху від задника, не приклеєна підкладка, м'які задники, нерівності на поверхні деталі, що закриває задник, розведені крила задника, вилягання країв задника.
Погане формування п'яткової чи носкової частини - наявність горбиків, зморшок, складок по грані сліду.
Неправильне надягання заготовки на копил є причиною таких дефектів: перекіс заднього зовнішнього ременя (шва), перекіс переднього ременя або шва, що з'єднує напівсоюзки, перекіс і різна ширина відкритої носкової частини літніх туфель, зміщення шийки переда відносно осьової лінії сліду взуття, різна висота берців, халяв, задників і задинок у парі, несиметричність декоративних прикрас.
До дефектів формування заготовок також відносять: розриви і тріщини на деталях верху і підкладки, зморшки на деталях верху, зморшки і складки на підкладці, забруднення підкладки, нерівності на обтягнутих платформах і каблуках, неправильна і різна у парі форма носків і п'яткової частини.
Дефекти кріплення деталей низу. Недостатня стійкість геленкової частини може бути викликана застосуванням недоброякісних, вкорочених геленків або таких, що не відповідають профілю геленкової частини копила.
Вилягання грані устілки - наявність видимої грані устілки на боковій поверхні верху взуття.
Деформація сліду підошви - зміна форми сліду підошви відносно форми сліду копила.
Невідповідність простилки - невідповідність форми або розмірів простилки заповнюваному нею заглиблення.
Горбики і западини - на поверхні устілки, опуклість або ввігнутість підошви, нерівномірне простилання сліду внаслідок неправильності.
Вилягання складок затяжного пруга - деформація підошви на ділянках складок.
Строчіння повз порізки - розташування строчки поза заглибленням по контуру підошви. Підошва, устілка або рант перебиті строчкою - пошкодження деталей внаслідок надмірної частоти стібків.
Щілини між деталями низу - помітні з боку урізу ділянки нещільного з'єднання деталей.
Відхилення ходової поверхні каблука від горизонтальної площини - зазор між гранню каблука і горизонтальною площиною.
Неправильно скуйовджений затяжний пруг - скуйовдження вище грані сліду у вигляді зі знятим лицьовим шаром на деталях верху вище грані підошви.
Зміщення підошви - неправильне накладання підошви на слід взуття перед кріпленням.
Не приклеєна підошва (каблук, набійка) - місцеве розшарування деталей низу.
Звужений крокуль - неповне закривання фронтальної поверхні каблука язичком (кроку лем) підошви.
Спалювання верху - порушення цілісності або зниження міцності заготовки внаслідок термічного руйнування по лінії дотику з напів-матрицями прес-форми при кріпленні підошви методом пресової вулканізації. Западини раковини - заглиблення на поверхні деталей.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
