Програма соціологічного дослідження є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про до-сліджуване соціальне явище, до використання інстру-ментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є страте-гічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.

Програма виконує методологічну, методичну, орга-нізаційну функції. їх реалізація впливає на структу-ру програми, яка складається з методологічної та ме-тодичної частин.

Методологічна частина програми охоплює такі компоненти:

-- формулювання та обґрунтування проблеми;

-- розробку мети і завдань дослідження;

-- визначення об'єкта і предмета дослідження;

-- системний аналіз об'єкта дослідження;

-- формулювання робочих гіпотез дослідження;

-- інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження.

Методична частина програми передбачає:

-- розробку стратегічного плану дослідження;

-- визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження;

-- вибір і опис методів збирання первинної соціо-логічної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент);

-- обґрунтування логіки аналізу та інтерпретацію зібраної первинної соціологічної інформації за розроб-леним інструментарієм;

-- опис схеми аналізу отриманих даних.

Створення програми починається з окреслення про-блеми дослідження, тобто з визначення предмета і ме-ти дослідження (наприклад, дослідження громадської думки щодо майбутніх виборів, вивчення попиту насе-лення на певні товари, тенденцій злочинності серед певного прошарку населення, з'ясування становища молоді на ринку тощо). Отже, предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проб-лемну соціальну ситуацію, для вирішення якої необ-хідна правдива, оперативна, науково обґрунтована ін-формація.

Соціальна проблема -- суперечлива ситуація реального жит-тя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Соціологія використовує різноманітні підходи до визначення типу соціальної проблеми, беручи за осно-ву мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створює проблему.

Відповідно до мети виокремлюють гносеологічні (логіко-пізнавальні) і предметні проблеми. Гносеоло-гічні проблеми спричинені нестачею інформації про стан, тенденції функціонування соціального об'єкта. Тобто народження проблеми зумовлене недостатністю знання про певні процеси, явища соціального життя. Предметні проблеми -- це суперечності, зумовлені зіткненням інтересів соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їхню життєдіяльність і стимулю-ють до активних дій.

За носіями виділяють такі види соціальних проб-лем: проблеми окремих соціальних груп (соціально-де-мографічних, національних, професійних, політичних та інших); проблеми соціальних інститутів, конкрет-них виробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти, організацій тощо.

За масштабами поширеності соціальні проблеми можуть бути державними, регіональними, локальни-ми, відповідно до часу дії -- нетривалими і довготри-валими.

Беручи за критерій глибину суперечностей, мож-на виокремити однопланові (стосуються одного аспек-ту соціального явища, процесу); системні (характерні для багатьох елементів соціального явища, процесу) і функціональні (спричинені порушенням глибинних зв'язків у механізмі функціонування соціального яви-ща або процесу) соціальні проблеми.

Для того щоб сформулювати соціальну проблему, необхідно:

-- на підставі аналізу документів замовника скла-сти уявлення про реальну проблемну ситуацію;

-- провести розмову з керівниками і працівниками організації-замовника з метою отримання додаткової інформації щодо проблемної ситуації;

-- проаналізувати наукову літературу, статистичні матеріали, дані інших досліджень (соціологічних, еко-номічних, політологічних тощо) для остаточного за-вершення інформаційного пошуку.

З'ясування проблеми дослідження є надто важли-вою справою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібно розрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати до-слідження вельми масштабних соціальних проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на про-ведення дослідження та зробить його громіздким і ма-лоефективним; прагнути до якомога точнішого, конк-ретнішого формулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соціологічне дослі-дження і розробити адекватні рекомендації.

При цьому необхідно розрізняти проблеми соціаль-ні й наукові. Як відомо, соціальна проблема -- це життєве протиріччя, яке потребує вирішення. Немож-ливість вирішення соціальної проблеми існуючими засобами і методами змушує вдатися до наукового пі-знання. Наукова проблема повинна більш-менш точ-но відображати проблемну соціальну ситуацію. З'ясу-вання власне наукової проблеми дає змогу зафіксува-ти, з одного боку, наявність соціальної проблеми, а з іншого -- відсутність або застарілість шляхів, способів її вирішення. Постановка наукової проблеми означає вихід за межі вже вивченого у сферу того, що тільки починають вивчати. Проблема дослідження завжди передбачає свого носія -- певну спільноту чи групу, їх діяльність. Тому об'єктом дослідження найчастіше є те, що містить соціальне протиріччя і породжує проб-лемну ситуацію.

Об'єкт соціологічного дослідження -- певна соціальна реаль-ність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси у їх конкретних, відносно завер-шених станах та взаємодії).

Об'єкт дослідження існує в соціальній реальності незалежно від дослідника. Предмет дослідження має штучне походження, оскільки формулюється дослід-ником відповідно до мети і завдань дослідження.

Предмет соціологічного дослідження -- найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Один і той самий соціальний об'єкт може мати ба-гато особливостей, якостей, сторін, які відображають певну його характеристику. Тому вибір предмета до-слідження передбачає чітку постановку проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, системний аналіз його об'єкта.

У реальному соціологічному дослідженні визначен-ня об'єкта і предмета іноді зумовлює певні труднощі. Тому програма дослідження обов'язково передбачає системний аналіз об'єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об'єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків. Такий аналіз об'єкта досліджен-ня дає змогу:

-- зафіксувати його складові, зовнішні та внутріш-ні зв'язки;

-- описати механізм його функціонування і розвитку;

-- встановити головні й другорядні чинники, що визначають цей механізм;

-- конкретизувати проблемну ситуацію;

-- з'ясувати предмет дослідження;

-- визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження;

-- розробити робочі гіпотези;

— виокремити категорії та одиниці аналізу.

Важливим у системному аналізі є встановлення

сукупності чинників, які впливають на об'єкт і визна-чають напрями і тенденції його функціонування та розвитку. Тому дослідник повинен виокремити та опи-сати якнайбільше цих чинників, встановити їх значен-ня, зв'язок, силу і специфіку впливу. Загалом чинни-ки класифікують на загальні (характерні для всього класу подібних об'єктів), специфічні (характерні для конкретного об'єкта), зовнішні (знаходяться у навко-лишньому середовищі), внутрішні (містяться у самому об'єкті), функціональні (визначають функціональні зв'язки елементів об'єкта), структурні (забезпечують спосіб зв'язку елементів об'єкта), генетичні (зумовлю-ють походження і послідовність станів об'єкта), об'єк-тивні (їх дія не залежить від функціонування об'єкта), суб'єктивні (залежать від функціонування об'єкта), прямі (результати їх впливу виявляються безпосеред-ньо), опосередковані (результати їх впливу проявля-ються у взаємодії з іншими факторами), індивідуальні (пов'язані з діяльністю окремих учасників), колектив-ні (пов'язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).

Мета і завдання соціологічного дослідження

Мета соціологічного дослідження містить в собі відповідь на питання, для чого воно проводиться, орі-єнтує дослідження на кінцевий результат, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різнома-нітні дослідницькі процедури. Відповідно до мети соціологічні дослідження поділяють на теоретико-пізнавальні (спрямовані на глибше пізнання явища чи процесу, отримання нового, різнобічного знання, вирі-шення соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення) і прикладні (націлені на практичне розв'язання чітко окреслених соціальних проблем -- організаційних, управлінських, соціально-психологічних, пов'язаних з вирішенням конфліктних ситуацій тощо). Оскільки мета дослідження має уза-гальнений вигляд, для її досягнення треба розробити завдання.

Завдання соціологічного дослідження -- логічно сформульо-вані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкре-тизує поставлену мету і забезпечує Ті реалізацію.

Завдання соціологічного дослідження поділяють на головні (передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньо пов'язане з розв'язанням поставленої проблеми), часткові (виникають у проце-сі вирішення головних завдань, випливають з них і та-кож спрямовані на розв'язання проблеми) і додаткові (можуть бути логічно не пов'язаними з метою до-слідження, виникають у разі необхідності вирішення якихось додаткових питань, наприклад, методичних).

Теоретична та емпірична інтерпретація понять

З'ясовуючи сутність предмета соціологічного аналі-зу, дослідник використовує поняття, які є ключовими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і проце-сів. При цьому важливе значення має не просто наяв-ність понять, з якими працюють дослідники, виробля-ючи програму, а їх чітке, одностайне розуміння і ви-користання впродовж усього дослідження. У жодному разі не можна допустити розпливчастого формулюван-ня, використання у різних контекстах, наявності кіль-кох визначень, оскільки це може унеможливити зіставлення теоретичних положень з емпіричними да-ними, перевірку (підтвердження або спростування) розроблених гіпотез, аналіз первинних даних. Найраціональніше послуговуватися загальноприйнятими ви-значеннями понять, наведеними у довідниках, енцик-лопедіях, тлумачних словниках, підручниках, іншій спеціальній літературі. За їх відсутності варто спиратися на логіку, наукову позицію і досвід дослідника.

Страницы: 1, 2, 3