І все-таки методика розрахунку цін на основі націнок залишається популярної з ряду причин.

По-перше, продавці більше знають про витрати, чим про попит. Прив'язуючи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення. Йому не приходиться занадто часто коректувати ціни в залежності від попиту.

По-друге, якщо цим методом ціноутворення користаються усі фірми галузі, їхні ціни швидше за все будуть схожими. Тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

По-третє, багато хто вважає методику розрахунку "середні витрати плюс прибуток" більш справедливої по відношенню і до покупціів, і до продавців. При високому попиті продавці не наживаються за рахунок покупців і разом з тим мають можливість одержати справедливу норму прибутку на вкладений капітал.

Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку це ще один метод ціноутворення на основі витрат. Фірма прагне установити ціну, що забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Така методика ціноутворення ґрунтується на графіку беззбитковості. На ньому представлені загальні витрати й очікувані загальні надходження при різних умовах обсягу продажів. Гіпотетичний графік показаний на малюнку 2.4.

ГРАФІК БЕЗЗБИТКОВОСТІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ТОВАРУ

Рис. 2.4.

Незалежно від обсягу збуту постійні витрати дорівнюють $ 6 млн. Валові витрати ростуть одночасно з ростом збуту. Крива валових надходжень починається на початку координат і зростає в міру збільшення числа проданих одиниць товару. У даному прикладі ціна дорівнює $ 15 (і 800 тис. шт. коштують $ 12 млн.). При такій ціні для забезпечення беззбитковості, тобто для покриття валових витрат надходженнями, фірма повинна продати як мінімум 600 тис. товарних одиниць. Якщо вона прагне до одержання валового прибутку в розмірі $ 2 млн., їй потрібно продати як мінімум 800 тис. товарних одиниць за ціною $ 15 за штуку. Якщо фірма готова стягувати за свій товар більш високу ціну, то для одержання цільового прибутку їй не обов'язково продавати так багато одиниць товару. Однак при цій більш високій ціні ринок, можливо, не поглине навіть меншу кількість товару. Багато чого залежить від еластичності попиту за цінами, чого графік беззбитковості не відбиває. Такий метод ціноутворення жадає від фірми розгляду різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбутковості й одержання цільового прибутку, а також аналізу імовірності досягнення всього цього при кожній можливій ціні товару.

Установлення ціни на основі цінності товару, що відчувається.

Усе більше число фірм при розрахунку ціни починають виходити з відчуваємої цінності своїх товарів. Основним фактором ціноутворення вони вважають не витрати продавця, а сприйняття товару покупцями. Для фомування у свідомості споживачів представлення про цінність товару в маркетингу використовуються нецінові способи впливу. Ціна в цьому випадку покликана відповідати ціннісній значимості товару. Це спостерігається, наприклад, у тім, що багато ідентичних товарів у різних місцях коштують по-різному (наприклад, у залежності від рівня сервісу). Фірмі необхідно виявити, які ціннісні уявлення знаходяться у свідомості споживачів про товари конкурентів і скільки вони готові заплатити за кожну вигоду, присовокуплену до пропозиції. Якщо продавець запросить більше визнаваємої покупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг би бути. Багато компаній завищують ціни своїх товарів, і ті погано йдуть на ринку. Інші фірми, навпаки, призначають на свої товари занадто низькі ціни. Тоді ці товари прекрасно йдуть на ринку, але приносять фірмі менше надходжень, чим могли б при ціні, підвищеної до рівня їхньої ціннісної значимості в представленні покупців.

Установлення ціни на основі рівня поточних цін.

Призначаючи ціну з урахуванням рівня поточних цін, фірма в основному орієнтується на ціни конкурентів, і менше уваги звертає на показники власних витрат чи попиту. Вона може призначити ціну на рівні, вище чи нижче рівня цін своїх конкурентів. В олігополістичних сферах діяльності усі фірми звичайно встановлюють ту саму ціну. Більш дрібні фірми "випливають за лідером", змінюючи ціни, коли їх змінює ринковий лідер, а не в залежності від коливання попиту на свої товари чи власні витрати. Деякі фірми можуть стягувати невелику преміальну націнку чи надають невелику знижку, зберігаючи цю різницю в ціні постійною.

Такий метод ціноутворення досить популярний. У випадках, коли еластичність попиту з працею піддається виміру, фірмам здається, що рівень поточних цін уособлює собою колективну мудрість галузі, і це гарантує отримання справедливої норми прибутку.

Установлення ціни на основі закритих торгів.

Конкурентне ціноутворення застосовується й у випадках боротьби фірм за підряди в ході торгів. У подібних ситуаціях при призначенні своєї ціни фірма відштовхується від очікуваних цінових пропозицій конкурентів, а не від взаємин між цією ціною і показниками власних витрат чи попиту. Фірмі хочеться завоювати контракт, а для цього потрібно запросити ціну нижче, ніж в інших. Однак ціна не може бути нижче собівартості, інакше фірма нанесе сама собі фінансові втрати.

2.4 Проблеми ціноутворення на продукцію, роботи і послуги підприємства

Ціна - складна економічна категорія. У ній фокусуються практично всі основні економічні відносини в суспільстві. Насамперед , це відноситься до виробництва і реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, а також до створення, розподілу і використанню грошових нагромаджень.

Ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення - формування цін державними органами. При цьому в рамках витратного ціноутворення в основу формування ціни лежать витрати виробництва і обороту.

Перед усіма підприємствами й організаціями в якості однієї з основних встає проблема визначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів. Вибір загального напрямку в ціноутворенні головних підходів до визначення цін на нові і вироблені вже вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однієї з головних складових маркетингу підприємства. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності кампанії, від рівня цін багато в чому залежать комерційні результати, що досягаються. Невірна чи вірна цінова політика впливає на все функціонування підприємства. Суть цілеспрямованої цінової політики заключаеться в тім, щоб встановлювати на товари такі ціни, так варіювати ними в залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати його максимально можливою часткою, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні задачі. У рамках цінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання знижок, варіювання цінами, забезпечення оптимального співвідношення своїх цін і цін конкурентів, формування цін на нові товари і т.д.) складаються в єдину інтегровану систему.

Ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Це характерно серед незаможних груп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Але останнім часом на купівельному виборі енергічніше стали відбиватися цільові фактори, зокрема, стимулювання збуту, організація розподілу товару, послуг для різної клієнтури.

3. Моделювання господарської діяльності підприємства

3.1. Методичні принципи розрахунку обсягів господарської діяльності підприємства

Таблиця 3.1

Обсяги господарської діяльності підприємства на

календарний рік

Визначаючи обсяги господарської діяльності підприємства за рік ми брали кількість випущеної продукції підприємством ( в нашому випадку це будуть фотознімки), ціну собівартості виробу і на основі цих даних розрахували валову продукцію.

3.2 Формування витрат підприємства при здійсненні господарської діяльності

Таблиця 3. 2

Розрахунок вартості запасів, робіт і послуг, використаних для

здійснення господарської діяльності за прямими витратами

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6