Про позитивний результат таких спроб свідчать статті Переяславської угоди (1630), зокрема, збільшення реєстрового війська на дві тисячі козаків. Цьому сприяло, безумовно, закінчення терміну дії Деулінського перемир'я Речі Посполитої з Московською державою. Вже наступного року король надіслав до Канева "к казацкому гетману Кулаге корогву, булаву и бубны, велел ему, гетману, созывать по литовским (українським.-- В. Щ.) городам, чтобы все желающие записывались в казаки, и которые казаки были выписаны, тем велено опять быть казака-ми" Пісьма Станіслава Жолкевського, 1861 . Тим самим визнавалися козацькі права за всіма бажаю-чими вступити до війська. У петиції козацького посольства на конвокаційний сейм висловлювалася надія, що після обрання нового короля козаки стануть повноправними членами суспіль-ства. Крім того, наголошувалося в документі, "...певні ми, що колись таки дочекаємось тієї щасливої години, дістанемо «по-праву» наших прав і вольностей лицарських і доручаємо просити пильно, аби сейм зволив ласкаво вложити до майбутнього короля, аби нас обдаровано вольностями, які належать людям лицарським" Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижни-ки.-- К., 1883.-- Т. 1.-- С. 406. . Проте у відповіді, надісланій їм, вказувалося лише на обов язковість "послушності" козацького війська і неприпустимість самовільних морських походів.
Наприкінці 1632 р. з українського козацтва знову формуються значні воєнні контингенти для війни з Московією Антонович М. Козацьке військо у Смоленській війні. -- Варшава, 1937. -- С. 3--5; Флоря Б. Начало Смоленской войны и запорожское казачество // Марра mundi. Збірник наукових праць на пошану Я. Дашкевича з нагоди його 70-річчя.-- Львів--Київ--Нью-Йорк, 1996.-- С. 443--445; Целевич Ю. Участь козаків у Смоленській війні (1633--1634) // ЗНТШ.-- Львів, 1899.-- Т. 28.-- С. 1-3. Одночасно необхідно було утримувати в безпеці й південні кордони Речі Посполитої через реальну загрозу турецької агресії. Мас-штабне використання запорожців польсько-шляхетським урядом простежується в листі гетьмана Тимоша Орендаренка до шляхтича Леонтія Кам'янецького від 10 липня 1633 р. Пояс-нюючи затримку з виступом у похід, старший реєстру підтвер-джував готовність Війська Запорозького, але зауважував, що "лише неможливо зрозуміти, як нас хотять розірвати на кілька штук: чи ту Україну оберігати від московитянина, чи теж від неприятеля святого Христа, чи зрештою іти до Смоленська"Археографический сборник документов, относящихся к истории Се-верозападной Руси (далі -- Археографический сборник...).-- Вильно, 1870.-- Т. 7. -- С. 94.
Після завершення війни Речі Посполитої з Московією вар-шавський сейм прийняв нову постанову про козацтво (1635). "По волі нинішнього сейму,-- зазначалося в ній,-- ми ставимо умову, щоб цього Запорозького Війська на службі нашій і Речі Посполитій в майбутньому ніколи не було більше як 7000, за чим мають стежити наші гетьмани. А для вписання цієї 7-ї тисячі ми пошлемо наших комісарів. Платня в Каневі завжди має контролювати це військо, яке перебуватиме в реєстрах 7000. Якшо б хтось із реєстрових козаків виявився бунтівником і непослушним гетьманам нашим, або `їх намісникам чи своїм старшинам, або ж виявився призвідцем чорної ради, той не лише мусить бути викресленим із реєстрової служби, але й по-караний смертю" Так само. Як і в попередніх конституціях, місцева адміністрація зобов'язувалася запобігати втечам на Запорожжя. Під загрозою позбавлення всіх прав і привілеїв козакам наказувалося не давати приводу для порушення миру з Туреччиною.
Наступний період, аж до 1648 р., витлумачений польською історіографією як "ера повернення миру в Україну", або ж "десятиріччя золотого спокою" Козацька Україна, Ліьвів, 1939 не вніс змін у статус реєстрового козацтва. За словами літописця, козаки "не лучше крестьян быть стали, пришли в крайнее отчаяние и огорчение и для того некоторые из них, чтобы оного избежать, желая лучше всех своих земель и жилищ лишиться, нежели так в презрении и утеснении жить, отдались некой под защищение московское" Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (ІР).-- Ф- 8, спр. 158м(200), арк. 48-49.
І справді, вже з кінця 1637 р. спостерігалося масове переселення українців, в тому числі й реєстрових козаків, на Слобожанщину і в межі Московської держави. Польські шлях-тичі на чолі з Петром Коморовським, поставлені для управлін-ня Військом Запорозьким, чітко проводили урядову політику, вдаючись нерідко до репресивних заходів.
Залучення козаків на державну службу сприяло вироб-ленню правових основ функціонування козацької верстви. Не-зважаючи на опір шляхти та місцевих властей, права і привілеї надавалися значній частині українського козацтва. Згодом "вольності" набули чітких рис, наповнилися конкретним змістом, що знаходило вияв у деклараціях реєстрових до польських пра-вителів: звільнення від податків та повинностей, крім військової служби, особливе адміністративне підпорядкування та судочинство, свобода вибору місця проживання та заняття промислами, право на землеволодіння.
З початку свого існування Запорізька Січ Перебрала на себе державну функцію захисту України. Здебільшого це здійснювалось не тільки без допомоги, а навіть всупереч волі уряду Речі Посполитої. В.Й.Борисенко, Курс української історії, - С150-152
Страницы: 1, 2, 3, 4