На 1 травня 1942 р. армійські органи мали зведення про 766 партизанські загони України чисельністю понад 26 тис. бійців і 613 диверсионно-истребительских групах, що нараховували близько 2 тис. чоловік. Ці загони і групи протягом першої половини 1942р. розгромили 13 ворожих гарнізонів, кілька штабів військових частин супротивника, знищили боле 30 тис. окупантів і їхніх прислужників, пустили під укіс 85 військових ешелонів, підірвали 227 мостів, спалили 86 складів, підбили 159 танків і бронемашин і знищили велика кількість різного озброєння, боєприпасів і військового майна гітлерівців.
Для керівництва партизанським рухом і координації його дій з операціями Червоної Армії 30 травня 1942р. при Ставці Верховного головнокомандування був створений Центральний штаб партизанського руху (ЦШПД) на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусії П.К.Пономаренко. На Україні в червні 1942р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПД), начальником якого був призначений Т.А.Строкач. Для забезпечення взаємодії партизана з регулярними військами при військових радах ряду фронтів і армій були створені представництва партизанських організацій. Також немаловажну роль в організації партизанського руху грало партійне підпілля. Таким чином, зі створенням штабів партизанського руху і зміцненням партійного підпілля в основному завершилася робота зі створення системи централізованого керівництва партизанським рухом. У розпорядження УШПД були виділені радіовузли, госпіталі, зброя, транспортні літаки й ін. Початку діяти школа по підготовці партизанських кадрів. Особливе увазі приділялося налагодженню радіозв'язку між партизанськими загонами й УШПД ( з 714 зареєстрованих у штабі партизанських загонів зв'язок підтримувався тільки з 21 ), формуванню нових партизанських загонів на базі підготовлених кадрів, організації партизанської розвідки.
До кінця серпня 1942р. було сформовано 230 загонів, у нові і вже існуючі загони направлялися професійно підготовлені радисти з радіоапаратурою, підривники, розвідники. Формування загонів продовжувалося і восени.
Для посилення партизанського руху військовим керівництвом країни було прийнято передислокувати ряд великих загонів з північних районів на Правобережжя, де проходили важливі комунікації гітлерівців. Державний Комітет Оборони також прийняв постанову про розвиток партизанського руху на Правобережжя.
Здійснені влітку і восени 1942р. заходу сприяли швидкому росту партизанського руху на Україні. До кінця осені на окупованій території діяло п'ять великих партизанських з'єднань, близько 900 загонів, понад тисячу диверсійних і розвідувальних груп.
Великі партизанські сили України діяли в північних, переважно лісових, районах. Тут, на границі з Росією українські партизани разом з орловськими утримували найбільш великий у той час партизанський край площею близько 12 тис. км2.
Улітку 1942р. проходили кровопролитні бої між партизанами м гітлерівцями. На боротьбу проти всього Брянського партизанського регіону були кинуті гітлерівські регулярні війська за підтримкою танків і авіації. Їм протистояли група загонів Орловської області й українських об'єднань С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова, що охороняли партизанський край на границі Сумської і Чернігівської областей. Однак ні артилерія, ні авіація не зломили партизанів - всі атаки були відбиті.
Жорстокі бої із супротивником вели в цей час чернігівські партизанські загони, що у липні 1942р. об'єдналися в з'єднання А.Ф.Федорова.
Відчутні удари ворогу наносили партизанські загони Харківщини. Істотну допомогу Червоної Армії зробив загін А.М.Салова, що у червні 1942р. провів ряд боїв з фашистами. Завзяті бої із супротивником вели в цей час на території області загони, що рейдують, И.И.Копенкина і С.О.Лыбы, що воювали глибоко в тилу ворога. Об'єднавши, ці загони наприкінці травня - початку червня провели ряд боїв з карателями, звільнили 200 полонених, знищили ешелон з живою силою.
У Луганській області особливо активно діяв загін Я.И.Сиворонова, організований у липні 1942р. За півроку він провів 37 боїв. Восени на базі цього й іншого загонів було сформовано партизанське об'єднання чисельністю понад 250 чоловік під командуванням Я.И.Сиворонова і З.В.Изотова, що провело ряд успішних рейдів і нанесло відчутні удари по ворогу.
За розпорядженням УШПД героїчний 500 - кілометровий рейд від Берегів Волги до Червоного Лиману Донецької області зробив восени 1942р. партизанський загін на чолі з М.И.Карнауховым. Більш трьох місяців партизани вели безперервні бої, громили поліцейські управи, комендатури і невеликі гарнізони, спалили аеродром біля Миллерово, знищили ворожий ешелон з живою силою.
Росли партизанські загони й в інших південних областях. 4 загони виникли в Дніпропетровській області, 2 - у Миколаївської, п'ять великих загонів чисельністю 2760 чоловік діяли в Кіровоградській області. Нові загони і групи виникли в Запорізькій і Одеській областях. Однак у силу географічних умов у південних степових районах діяли переважно невеликі загони і групи, що головним чином здійснювали диверсії і розвідку.
Успішно розвивався партизанський рух у правобережних областях, особливо в північних лісових районах. У Київській області протягом другої половини 1942р. кількість загонів збільшилося в 8 разів, а загальна чисельність партизанів у них збільшилася до 6600.
У Житомирській області найбільш великими й активними формуваннями були партизанські загони Ф.А.Шуляка, А.И.Цендровского, Н.П.Гордєєва й ін. Загін Ф.А.Шуляка тільки на території Ружинского району пустив під укіс 28 ворожих ешелонів з живою силою і бойовою технікою. На території області тільки в липні-серпні 1942р. партизани зробили 391 напад, з них 31 на залізниці. За допомогою оперативної групи на чолі із С.Ф.Маликов, організаторських і диверсійних груп, спрямованих у Житомирську область УШПД, восени 1942р. було проведене об'єднання багатьох місцевих партизанських груп у великі загони і створений ряд нових загонів. У результаті до кінця 1942р. було сформовано велике Житомирське партизанське з'єднання на чолі із С.Ф.Малюковым.
Підсилили свою діяльність і Вінницьких партизанів. Особливо відрізнився загін И.И.Калашника, що здійснював рейди по території Вінницької, Київської, Кіровоградський областей і наносив удари по ворожих гарнізонах.
У Кам'янець-Подільській області на території Славутского району розгорнув бойову діяльність партизанський загін ім. Ф.М.Михайлова під командуванням А.З.Одухи. За цим загоном фашисти полювали невпинно, за голову командира фашистська адміністрація обіцяла ціле имение. Невеликі партизанські і диверсійні групи виникли й в інших районах області.
Базою для розвитку партизанської боротьби на території Волинської області були загони Н.П.Конищука, П.Х.Самчука, Ю.М.Собесяка й ін. Значну роль у посиленні тут партизанської боротьби зіграли також загони, що прибули в серпні-листопаду 1942р. з Білорусії. Навколо них об'єднався ряд місцевих загонів і груп. З початку війни до листопада 1942р. волинські партизани пустили під укіс 60 ворожих ешелонів, розгромили близько 30 поліцейських ділянок, 30 складів з пальним і продовольством, знищили 5 тис. фашистів.
Таким чином, до осені 1942р. партизанським рухом була охоплена вся окупована територія України. Протягом літа й осені 1942р. партизанами було розгромлено 35 ворожих гарнізонів, штабів, комендатур і поліцейських посад, підірвали 117 мостів, 69 складів, пустили під укіс 158 ешелонів, зашкодили 52 літака, 116 танків, 759 машин, вивели з ладу 29 підприємств. Бойовими діями в тилу ворога вони скували близько 120 тис. ворожих військ. Партизани виконували також важливу розвідувальну роботу. За 8 місяців 1942р. у радянський тил було передано 293 повідомлення про дислокацію ворожих військ і військових об'єктів.
Для подальшого розвитку партизанського руху велике значення мали проведені восени 1942р. рейди. У вересні 1942р. на нараді командирів партизанських загонів у Москві було вирішено провести глибокий рейд на Правобережжя найбільших з'єднань А.Н.Сабурова і С.А.Ковпака. Для участі в рейді з з'єднання С.А.Ковпака було виділено 1075 чоловік, А.Н.Сабурова - 1617. Інші бійці цих загонів були залишені в Сумській області. Загони були ретельно підготовлені, укомплектовані особовим складом, зброєю, медикаментами, продовольством і ін. Для проведення розвідувальної роботи в ці загони було спрямовано три розвідувально-оперативні групи чисельністю 40 чоловік.
26 жовтня 1942р. з'єднання вийшли із сіл Стара Гута і Белоусовка і рушили рівнобіжними дорогами спочатку на південь, потім на захід. Ведучи завзяті бої, загони за 14 днів пройшли 300 км, перетнули залізничні магістралі Гомель-Бахмач і Гомель-Чернігів, успішно форсували Дніпро, Прип'ят, громлячи на своєму шляху ворожі гарнізони. До кінця 1942р. обоє з'єднання завершили виконання рейду і вийшли в суміжні райони Житомирської і Поліської областей. За 30 днів з'єднання пройшли 750 км, перетнули 8 залізничних магістралей і вісім шосейних доріг, форсували ряд рік, знищили 2127 фашистів, підірвали 55 мостів, пустили під укіс два ешелони, вивели з ладу багато військово-господарських об'єктів, озброєння, боєприпасів.
Проведений рейд сприяв пожвавленню всієї народної боротьби в районах рейду. Місцеві партизани, загони С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова і білоруські партизани утворили новий великий партизанський край, що охопив 14 районів України і Белоруссиии в чотирикутнику Олевск - Овруч - Мозир - Турів з населенням близько 200 тис. чоловік.
Наприкінці року почалася передислокація інших українських загонів із Брянських лісів на Україну. На територію Сумської області перейшли загони під керівництвом Я.И.Мірошника, П.Ф.Куманька, Н.И.Воронцова. Їх успішні бойові дії і широкі зв'язки з місцевим населенням сприяли швидкому росту партизанських сил в області. Тільки за листопад 1942р. виникло нове партизанське з'єднання Сумської області чисельністю близько 1,5 тис. чоловік. Готувалося до рейду на Україну Чернігівське з'єднання А.Ф.Федорова.
Таким чином, до кінця 1942р. партизанський рух на території України вступило в новий етап розвитку. Партизанський рух поширився на всі райони України й охопив велику частину населення. Українські партизани, підсиливши удари по комунікаціях, гарнізонам і іншим важливим об'єктам супротивника, відволікали значну частину його сил, порушували нормальне постачання їхній на фронті. Тим самим партизани надавали істотну допомогу Червоної Армії.
Придбаний партизанськими загонами бойовий і організаторський досвід, підтримка населення створили передумови для перетворення партизанського руху в істотний військовий фактор. Зростання військового виробництва значно збільшив можливості матеріального забезпечення партизана за допомогою авіації. У 1943р. у порівнянні з 1942р. кількість рейсів літаків у тил ворога збільшилося в 3,5 рази. У розпорядження штабів партизанського рух були виділені літаки цивільної авіації і далекої дії, що зробили більш 12 тис. вильотів у тил ворога. Партизани України одержали 3 радіовузли, 53 радіостанції, 1453 автомата, 67 кулеметів, 62 міномета, 109 протитанкових рушниць, три знаряддя, більш 2 млн. патронів, 15,3 т вибухових речовин. Завдяки цьому з'явилася можливість до бойових дій тисячі бійців з партизанських резервів.
Страницы: 1, 2, 3
